Справа № 468/2248/24
2/468/7/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
05.05.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участі секретаря - Кочубей О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/2248/24 за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права на земельну частку (пай),
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання за нею права на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор» в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
На обґрунтування вимог позивачка в позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , яка мала право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор». Спадщину після померлої ОСОБА_3 прийняв її син (батько позивачки) ОСОБА_2 , оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем, проте не встиг оформити своїх прав на спадкове майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Позивачка 12.01.2018 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , проте нотаріус 18.01.2018 року відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Посилаючись на викладене, позивачка просила про визнання за нею права на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор» в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
Позов надійшов до суду через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему 11.11.2024 року.
Ухвалою від 15.11.2024 року позовна заява була залишена без руху.
26.11.2024 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
14.03.2025 року підготовче провадження закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 05.05.2024 року.
Представник позивача про час та місце судового розгляду повідомлений вчасно та належним чином через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, від нього не надходили клопотання про відкладення розгляду справи.
Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та визнання позову.
05.05.2025 року ухвалою суду у відповідності до ст. 206 ч.4 ЦПК України було відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем та продовжений судовий розгляд.
При цьому, за загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку з вказаним суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію свідоцтва про укладення шлюбу; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження від 13.11.2014 року; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію сертифікату на право на земельну частку (пай) від 23.06.1997 року; копію оголошення в газеті «Голос Баштанщини»; копію довідки Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 14.03.2018 року; копію довідки Варюшинської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 30.11.2017 року; копію витягів зі словника; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.01.2018 року; копію висновку про вартість майна від 21.11.2024 року; копію спадкової справи №4/2018 після смерті ОСОБА_2 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 06.02.2025 року про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ), суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Судом встановлено, що на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) від 23.06.1997 року ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) площею 7,05 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Червоний Прапор».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, спадкова справа після її смерті не заводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2
12.01.2018 року позивачка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2
18.01.2018 року нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спадщину після ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_2 , а вона прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 .
Разом з тим, оскільки спадщина після обох була відкрита до набрання чинності ЦК України, то порядок і підстави прийняття спадщини після їх смерті визначалась положеннями ЦК УРСР.
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За такого позивач на підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після ОСОБА_3 мав надати докази фактичного його вступу в управління спадковим майном, оскільки із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк він не звертався.
Проте позивачка жодних доказів цього не надала. Натомість факт реєстрації та проживання зі спадкодавцем в розумінні ЦК УРСР не вказував на прийняття спадщини, а продовження проживати у відповідному будинку не свідчить про вступ в управління спадковим майном, оскільки не надані докази того, що такий будинок належав спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності та входив до спадкової маси.
Так само позивачка мала надати докази фактичного вступу в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , оскілки із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк вона не зверталася, а таку заяву подала через 15 років після смерті спадкодавця. Проте позивачка жодних доказів цього не надала.
За такого позивач не надав доказів прийняття спадщини нею після ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , у свою чергу, після ОСОБА_3 , тому відсутні підстави для визнання за позивачкою в порядку спадкування права на належну ОСОБА_3 земельну частку (пай).
Крім того позивач звернулася з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, посилаючись на положення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Згідно з постановою Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.09.2023 року по справі №582/18/21 за загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.
Крім того відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 24.05.2021 року по справі №671/22/19 у ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року.
За такого, по-перше, обґрунтування позивачем позову містить взаємовиключні підстави, оскільки факт прийняття спадщини спадкоємцями до набрання чинності ЦК України, про що вказує позивач, виключає можливість застосування положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому і визначені ЦК України обставини, які свідчать про прийняття спадщини, не можуть застосовуватись до спадщини, яка була відкрита та була прийнята спадкоємцями до набрання чинності ЦК України.
По-друге, правила щодо відумерлої спадщини може поширюватись тільки на спадщину, яка відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. А тому і така спадщина мала відходити не у власність територіальних громад, а у власність держави. Отже і належним відповідачем в таких справах є не орган місцевого самоврядування, а держава в особі уповноважених на те органів державної влади.
Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року № 707/2-1006/2011 суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позов поданий до неналежного відповідача, тому в задоволенні такого позову належить відмовити і з цих підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про визнання права на земельну частку (пай) після смерті в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач: Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38 м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376469);
Третя особа: Веселинівська державна нотаріальна контора Миколаївської області (вул. Елеваторна, 6 с. Веселинове Вознесенського району Миколаївської області).
Повне судове рішення складене 05.05.2025 року.
Суддя: