Справа № 468/246/25
2/468/339/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
05.05.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Кочубей О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/246/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 23.12.2021 року був укладений кредитний договір №782389, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 18 750 грн.
Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснив повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 32 449,40 грн, з яких 14 512,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 936,62 грн. - заборгованість за процентами.
28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №782389 від 23.12.2021 року, і ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за вказаним договором в сумі 32 449,40 грн, з яких 14 512,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 936,62 грн. - заборгованість за процентами.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
Позовна заява надійшла до суду 10.02.2025 року (сформована в системі Електронного суду 08.02.2025 року).
04.03.2025 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення з відміткою про відсутність відповідача за останнім відомим місцем його проживання), а також шляхом публікації оголошення про виклик на веб-порталі судової влади України.
Тому відповідач відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим. До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію досудової вимоги від 27.06.2024 року; копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 28.08.2023 року; копію акту надання правничої допомоги від 28.01.2025 року; копію витягу з додатку до договору факторингу від 28.08.2023 року; розрахунок заборгованості; копію детального опису робіт від 28.01.2025 року; копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року; копію договору про надання споживчого кредиту №782389 від 23.12.2021 року; копію заяви-анкети від 23.12.2021 року; копію паспорта споживчого кредиту від 23.12.2021 року; копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту від 23.12.2021 року; копію договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року з додатками; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 28.01.2025 року; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 12.12.2024 року; копію платіжного доручення від 23.12.2021 року; копію платіжної інструкції від 28.08.2023 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №782389. За умовами вказаного договору позичальник надав відповідачу кредит в сумі 18 750 грн. строком на 730 днів до 23.12.2023 року з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 25% в день в перший день користування кредитом та в розмірі 85% річних в наступні дні користування кредитом до кінця строку.
28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір факторингу, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором №782389 від 23.12.2021 року, і ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за вказаним договором в сумі 32 449,40 грн, з яких 14 512,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17 936,62 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов'язання за вищезазначеним договором, що є підставою для задоволення позову.
Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов'язання та позов підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правової допомоги, копією додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, копією акту надання правничої допомоги, копією детального опису робіт, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.
Загальна ціна позову в даній справі становить 32 449,40 грн., натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу - 6000 грн., що становить майже п'яту частину від ціни позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, вказана вище категорія даної справи та типовий її характер спростовує те, що на підготовку такого позову загалом потрібно було 5,5 год., як це вказано в описі та акті виконаних робіт.
За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 3000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №782389 від 23.12.2021 року 32 449 (тридцять дві тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, ідентифікаційний код 42649746);
Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 05.05.2025 року.
суддя: