П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15729/24
Перша інстанція суддя Бжассо Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги НОМЕР_2 комендатурі охорони та обслуговування, Військовій частині НОМЕР_1 , а саме:
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язання НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язання НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 463,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2017 роки;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2018 - 2022 роки;
- зобов'язання НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням індексації грошового забезпечення за 2018 - 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправними дії 297 комендатури охорони та обслуговування щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язання НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої п. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жотвня 2024 року частково задоволено позов, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язано НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язано НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення розміром 3 862,75 грн щомісячно, за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги в яких зазначається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.
З доводів апеляційних скарг відповідачів вбачається, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, які регулюють питання виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Крім того, на переконання апелянтів, судом першої інстанції не враховано відсутності бюджетного фінансування спірних виплат у перевіряємому періоді.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто солідарно з Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розміром 2000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги в яких зазначається про порушення судом норм процесуального права, а тому просять скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
З доводів апеляційних скарг вбачається, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, так як такі витрати не підтверджені належними доказами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 31 жовтня 2014 року по 11 вересня 2017 року та у Військовій частині НОМЕР_3 з 12 вересня 2017 року по 30 серпня 2023 року (перебуває на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 комендатурі охорони та обслуговування відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 350/147/1/4716 від 28 грудня 2019 року).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 № 236 від 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та знято з усіх видів забезпечення з 30 серпня 2023 року.
Представником позивача направлено запит на адресу відповідача стосовно надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
В свою чергу, 15 травня 2024 року НОМЕР_2 комендатура охорони та обслуговування надала відповідь № 2709/174/29/2/139, згідно з якою індексація грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року виплачена у повному обсязі.
Між тим, не погоджуючись з розміром отриманої індексації грошового забезпечення за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 та Військовій частині НОМЕР_3 , позивач звернувся до суду.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення у відповідному періоді, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п. 5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції перевіряється правомірність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення без застосування січня 2008 року у якості місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, як зазначено вище, з 01 грудня 2015 року змінилось нормативне регулювання спірних правовідносин.
Тобто, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вищезазначені зміни, внесені до норм матеріального права у грудні 2015 року, не поширюють своєї дії на минуле, а лише визначають нову формулу за якою має здійснюватися обрахунок індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року.
Між тим, пунктом 3 постанови КМУ від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яка набрала чинності 01 січня 2008 року.
При цьому, вказана схема посадових окладів військовослужбовців діяла до вступу в дію постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців (підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось 01 березня 2018 року).
Тому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача має здійснюватися наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою, а саме з січня 2008 року.
З іншого боку, у зв'язку з підвищенням з березня 2018 року посадового окладу позивача, колегія суддів вважає, що з відповідного місяця змінився базовий місяць для нарахування індексації.
В свою чергу, сторонами у справі не заперечується того, що позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року у якості базового місяця.
Тому, з метою належного захисту прав позивача, з урахуванням визначеного у позовних вимогах періоду служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідачів провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи січень 2008 року у якості місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
З іншого боку, щодо бездіяльності 297 комендатури охорони та обслуговування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, із системного аналізу пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідною нормою врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Між тим, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача право на отримання суми індексації-різниці.
При цьому, сторонами у справі не заперечується, що суб'єктом владних повноважень не нараховувався та не виплачувався позивачу відповідний вид індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.
Тому, з огляду на вимоги абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що позивач у спірному періоді має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Між тим, як зазначено вище, розмір можливої індексації у березні 2018 року вірно обраховано судом першої інстанції саме з використанням січня 2008 року у якості базового місяця.
Тому, з урахування інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2008 року, що розрахована судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Щодо відсутності бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Тобто, бездіяльність апелянта щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення не може обґрунтовуватись виключно загальними посиланнями на неналежне бюджетне фінансування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні рішення суду не допущено, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
З іншого боку, перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне,
В даному випадку, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, розміром 5 000,00 грн.
Між тим, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто солідарно з Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розміром 2000,00 грн.
В свою чергу, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги на додаткове судове рішення не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції у додатковому рішенні встановлено, що на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду наступні докази: договір № 777 про надання правничої допомоги від 29 квітня 2024 року; додаткову угоду № 2 від 29 квітня 2024 року до договору № 777 про надання правничої допомоги від 29 квітня 2024 року; платіжну інструкцію № @2PL789678 від 29 квітня 2024 року, яка підтверджує сплату позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове відшкодування суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розміром 2 000,00 грн.
Між тим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що сторони у справі, крім суб'єктів владних повноважень, мають право на розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов'язаний відшкодовувати усі задекларовані позивачем судові витрати за рахунок суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу, розмір таких витрат визначається з урахуванням складності справи, значення справи для сторони, змісту та обсягу наданих адвокатом послуг, на підставі доказів, що відображають детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Між тим, враховуючи надані докази, предмет спору у даній справі, а також незначну складність даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не підлягає стягненню у повному обсязі.
З іншого боку, враховуючи кількість складених адвокатом процесуальних документів, колегія суддів вважає, що 2 000,00 грн є співмірною вартістю наданих адвокатом послуг, які можуть бути компенсованими позивачу за рахунок суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень процесуального права при ухваленні додаткового рішення не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року - без змін.
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795; адреса: місто Київ, вул. Липська, 18/5), у сумі 1453,44 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні сорок чотири копійки) на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); № рахунку отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Стягнути з 297 комендатури охорони та обслуговування (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795; адреса: місто Київ, вул. Липська, 18/5), у сумі 1453,44 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні сорок чотири копійки) на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); № рахунку отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький