01 травня 2025 р.Справа № 520/28652/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 (суддя: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 21.01.2025) по справі № 520/28652/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" (далі по тексту - позивач, ТОВ "РЕЙН-А") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2024 №00184610704 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 1 821 748 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що податкове повідомлення - рішення від 10.04.2024 №00184610704 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 821 748 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень є протиправним та таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 520/28652/24 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" (майдан Павлівський, буд.5/7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61003) до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46 , м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 520/28652/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙН - А» задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що інформація, викладена у акті «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» від 16.02.2024 №5428/20-40-07-04-05/43900890 не відповідає дійсності, оскільки під час його складання не були дослідженні та враховані документи, які ТОВ «РЕЙН-А» було надано разом із позовною заявою для врахування їх під час винесення рішення судом.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «РЕЙН-А» відмовити, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/28652/24 залишити без змін.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу від 05.01.2024 № 102-п, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, головними державними інспекторами відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.2 пункту 69 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РЕЙН-А» (код за ЄДРПОУ 43900890) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 821 748 гривень, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.12.2023 № 9344774907 (далі - Декларація).
За наслідками перевірки контролюючим органом було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» від 16.02.2024 №5428/20-40-07-04-05/43900890, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.04.2024 №00184610704 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 1 821 748 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень та від 10.04.2024 №00184510704 про застосування штрафних санкцій за неподання первинних документів у загальній сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2024 №00184610704 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 1 821 748 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Так, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки у спірному наказі указано, зокрема підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РЕЙН-А» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 821 748 гривень, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.12.2023 № 9344774907, відповідачем на адресу ТОВ «РЕЙН-А» (код за ЄДРПОУ 43900890) було надіслано запит про надання документів від 05.01.2024 № 370/6/20-40-07-04-10 щодо правомірності формування від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у Декларації за листопад 2023 року.
Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі №804/708/16, ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням.
У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд зауважував, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа № 826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа № 160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа № 826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа № 420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок: «Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.».
Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).
Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.
У постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов'язаний призначити та провести позапланову перевірку.
При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач в акті перевірки зазначає про ненадання позивачем під час здійснення перевірки первинних документів запитуваних у листі контролюючого органу від 05.01.2024 № 370/6/20-40-07-04-10.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки від 16.02.2024 №5428/20-40-07-04-05/43900890, відповідачем використано податкову інформацію, наявну в інформаційних базах ДПС та зібрану в межах організації і проведення цієї перевірки. Первинних та/або будь-яких інших документів, що підтверджують формування від'ємного значення на загальну суму 1 821 748 грн., позивачем не надано.
Як встановлено судовим розглядом, позивачем у відповідь на запит ГУ ДПС у Харківській області про надання документів від 05.01.2024 № 370/6/20-40-07-04-10 не надано до контролюючого органу документів щодо правомірності формування від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у декларації за листопад 2023 року, у зв'язку з неотримання вищевказаного запиту.
Так, за змістом акта перевірки (т.1, а.с. 8-38), підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 00236230704 від 04.08.2023 слугував висновок контролюючого органу про нестачу ТМЦ на суму 33 591 478,80 грн, внаслідок чого у платника податків виник обов'язок нарахувати податкове зобов'язання на відповідну суму товарів.
Перевіркою встановлено, що за листопад 2023 року ТОВ «РЕЙН-А» (код за ЄДРПОУ 43900890) задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 1 821 748 грн..
Основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ у листопаді 2023 року є віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ залишку від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду), яке виникло у лютому-липні 2023 року за рахунок придбання товарів, ввезених на митну територію України, а саме: меблі металеві: двоярусне ліжко з металевого профілю, пофарбоване електростатичним порошком; мішки з стрічок поліпропілену: мішки поліпропіленові розміром 105 х 55 - 52000 шт. виробник BITARAP GURLUSYK H.K. INDIVIDUAL ENTERPRISE BERKARARLYK ETRAP,STREET 1958(ANDALIB), HOUSE 334 ASHGABAT/TURKMENISTANКРАЇНА виробництва TM, відправник US KONSEPT INSAAT DIS TICARET ANONIM SIRKETI, країна ТУРЕЧЧИНА, які не реалізовані на кінець періоду.
Аналізом формування від'ємного значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду), встановлено його формування у лютому 2023 року.
Згідно з аналізом податкової звітності з ПДВ встановлено безперервне декларування від'ємного значення з ПДВ (ряд. 21 Декларації) у звітних періодах з лютого 2023 року по липень 2023 року.
Відповідно до пп. 1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями «до розділу II "Податковий кредит" у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
Відповідно до додатку 2 до декларації за листопад 2023 року (від 18.12.2023 № 9344774907), у рядку 16.1 ТОВ «РЕЙН-А» (код за ЄДРПОУ 43900890) відображене від'ємне значення у сумі 1 821 748 грн. яке виникло за рахунок періодів у лютому 2023 року - липні 2023 року, у зв'язку з придбанням імпортного товару та відсутністю подальшої реалізації.
З огляду на вищенаведене ТОВ «РЕЙН-А» (код за ЄДРПОУ 43900890) встановлено порушення пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами та доповненнями.
Оцінюючи акт документальної перевірки, який слугував підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в згаданій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі по тексту - Порядок № 727).
Порядком № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з нормами Розділу ІІ Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.2024 №00184610704, не містить детального посилання на первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські операції, чи будь-які інші документи, що стосуються формування позивачем показників спірних рядків (рядок 21), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення; відповідач не конкретизував на підставі, якого саме первинного документу чи інших документів, підтверджено факт порушень, які викладені в акті.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Так, порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Відповідно до пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Судова колегія зазначає, що про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Колегія суддів наголошує, що лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З вищенаведеного вбачається, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність аналізу первинних документів та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки відповідача зазначеним вище вимогам не відповідає, адже відсутній аналіз первинних документів та посилання на них в акті перевірки, що відповідно унеможливлює оцінку об'єктивності щодо наявності/відсутності факту завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за листопад 2023 року у сумі 1821748,00 грн..
Також, колегія суддів зауважує, що з наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається наступне.
Згідно з договором поставки товарів від 09.02.2023 №32, укладеним між ТОВ «РЕЙН-А» та Військовою частиною НОМЕР_1 , ТОВ «РЕЙН-А» зобов'язувалося поставити, а Війська частина НОМЕР_1 прийняти мішки поліпропіленові розміром 105х55, у загальній кількості 300000 (триста тисяч) штук, ціна договору складає 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) гривень.
На виконання умов зазначеного договору №32, між ТОВ «РЕЙН-А» та компанією «US KONSEPT DIS TICARET ANONIM SIRKETI» (далі - продавець) було укладено договір №5/02 від 01.05.2023, згідно з яким продавець зобов'язувався поставити, а ТОВ «РЕЙН-А» прийняти мішки поліпропіленові розміром 105х55, у загальній кількості 297 500 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятсот) штук.
Відповідно до платіжної інструкції від 10.05.2023 №91, ТОВ «РЕЙН - А» було сплачено 830 000 (вісімсот тридцять тисяч) гривень передоплати за митне оформлення вказаного товару.
Відповідно до митної декларації від 15.05.2023, на митну територію України було ввезено 245 500 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятсот) штук мішків поліпропіленових розміром 105х55.
Відповідно до митної декларації від 25.05.2023, на митну територію України було ввезено 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) штук мішків поліпропіленових розміром 105х55.
Так, згідно з товарно-транспортною накладною №Р2 від 15.05.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення мішки поліпропіленові для Військової частини НОМЕР_1 , маршрут перевезення: АДРЕСА_1 , вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Також, згідно з товарно-транспортною накладною №Р2 від 26.05.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення мішки поліпропіленові для Військової частини НОМЕР_1 , маршрут перевезення: АДРЕСА_1 , вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Згідно з актом приймання-передачі №9 від 16.05.2023, укладеним між ТОВ «РЕЙН-А» та Військовою частиною НОМЕР_1 , останній передано 232500 (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот) штук мішків поліпропіленових розміром 105х55.
Надалі, згідно з актом приймання-передачі №107 від 26.05.2023, укладеним між ТОВ «РЕЙН-А» та Військовою частиною НОМЕР_1 , останній передано 65000 (шістдесят п'ять тисяч) штук мішків поліпропіленових розміром 105х55.
Також, на виконання умов договору №32 позивачем був укладений договір від 11.07.2023, згідно з яким ТОВ «РЕЙН-А» було придбано 2500 (дві тисячі п'ятсот) штук мішків поліпропіленових розміром 105х55, а, згідно з актом приймання-передачі від 14.07.2023 та видатковою накладною, передано 2500 (дві тисячі п'ятсот) штук мішків поліпропіленових розміром 105 х 55 Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до інформаційних повідомлень від 07.06.2023 №911, від 10.06.2023 №994, від 22.06.2023 №1567, на банківській рахунок ТОВ «РЕЙН-А» були зараховані грошові кошти від Військової частини НОМЕР_1 у загальному розмірі 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) гривень, що відповідає ціні договору №32.
Також, 25.01.2023 між ТОВ «РЕЙН-А» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (далі - Замовник) було укладено договір №44, згідно з яким, ТОВ «РЕЙН-А» постачає, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме ліжка металеві. Надалі, між сторонами договору №44 була укладена додаткова угода №1 від 07.03.2023, якою внесено зміни до договору №44 у частині зменшення кількості товару (830 штук), який підлягає постачанню, та ціни договору - 4 399 000 (чотири мільйони триста дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп..
Також, між ТОВ «РЕЙН-А» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ були укладена видаткова накладна №2 від 07.03.2023 та виписана Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ довіреність №77 від 28.02.2023 на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, а саме ліжко металеве двоярусне у загальній кількості 830 штук.
Так, згідно з товарно-транспортною накладною №Р2 від 07.03.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення ліжка металеві для Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, маршрут перевезення: місто Київ, вулиця Медова, 2, - Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Поштова, 20, вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Згідно з товарно-транспортною накладною №Р4 від 18.03.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення ліжка металеві для Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, маршрут перевезення: місто Київ, вулиця Медова, 2, - Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Поштова, 20, вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Згідно з товарно-транспортною накладною №Р5 від 20.03.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення ліжка металеві для Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, маршрут перевезення: місто Київ, вулиця Медова, 2, - Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Поштова, 20, вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Згідно з платіжним дорученням від 16.03.2023, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ було сплачено 4 399 000 (чотири мільйони триста дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп. на користь ТОВ «РЕЙН-А» за постачання ліжок металевих відповідно до договору №44.
Надалі, ТОВ «РЕЙН-А» було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОМЕТРІЯ-АРТ» договір №5 від 27.03.2023 про придбання ліжка металевого двоярусного у загальній кількості 931 (дев'ятсот тридцять одна) штука.
На виконання договору складені та підписані видаткові накладні №9 від 23.04.2023, №5 від 10.04.2023, від 06.04.2023.
На виконання умов договору №44 та №5, ТОВ «РЕЙН-А» було придбано та ввезено на митну територію України ліжка металеві двоярусні відповідно до митних декларацій №ПМК 224/401 від 10.03.2023 (390 штук), №ПМК97/401 від 20.03.2023 (360 штук), №ПМК 36/401 від 01.03.2023 (370 штук), №ПМК177/401 від 27.02.2023 (300 штук), №ПМК17/401 від 01.03.2023 (370 штук), №ПМК154/401 від 05.04.2023 (368 штук), №ПМК17/401 від 01.03.2023 (380 штук), №ПМК196/401 (393 штуки), що у загальній кількості склало 2 931 штуку.
Також, слід зазначити, що ТОВ «РЕЙН-А», окрім реалізації товару за грошову винагороду для ТОВ «ГЕОМЕТРІЯ-АРТ» та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, було передано 300 ліжок металевих двоярусних Квартирно-експлуатаційному відділі міста Суми, згідно з договором безкоштовної передачі майна (пожертви) від 01.12.2023 та актом передачі.
На виконання договору між ТОВ «РЕЙН-А» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Суми була складена товарно-транспортна накладна №Р2 від 01.03.2024.
Згідно з товарно-транспортною накладною №Р6 від 26.07.2023, ТОВ «РЕЙН-А» передано на перевезення ліжка металеві для Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми, маршрут перевезення: місто Київ, вулиця Медова, 2, - місто Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, вказані товарно-матеріальні цінності були прийняті після митного оформлення уповноваженою особою ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до наданих позивачем вантажних митних декларацій МД-2:
- №5230 загальна декларація 747816, на митну територію України було ввезено 245 500 мішків поліпропіленових розміром 105 х 55 на загальну суму 51 555,00 дол. США.;
- №5237 загальна декларація 749392, на митну територію України було ввезено 52 000 мішків поліпропіленових розміром 105 х 55 на загальну суму 10 919,99 дол. США.;
- №278 загальна декларація 8713, на митну територію України було ввезено 300 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 42 000 дол. США.;
- №296 загальна декларація 13391, на митну територію України було ввезено 360 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 50 400 дол. США.;
- №329 загальна декларація 12687, на митну територію України було ввезено 368 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 51 520 дол. США.;
- №282 загальна декларація 10539, на митну територію України було ввезено 370 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 51 800 дол. США.;
- №280 загальна декларація 10301, на митну територію України було ввезено 380 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 53 200 дол. США.;
- №292 загальна декларація 12433, на митну територію України було ввезено 390 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 54 600 дол. США.;
- №321 загальна декларація 12437, на митну територію України було ввезено 393 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 55 020 дол. США.;
- №281 загальна декларація 10299, на митну територію України було ввезено 370 двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбовані електростатичним порошком на загальну суму 51 800 дол. США.;
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що ТОВ «РЕЙН-А» було придбано мішків поліпропіленових розміром 105 х 55 у кількості 297 500 штук, а двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбованих електростатичним порошком, у кількості 2 931 штука, що спростовує доводи відповідача про придбання ТОВ «РЕЙН-А» двоярусних ліжок з металевого профілю, пофарбованих електростатичним порошком, у кількості 5 862 штуки, та мішків поліпропіленових розміром 105 х 55 у кількості 595 000 штук.
Крім іншого, судом не було встановлено ознак недобросовісності позивача як платника податку, а відповідачем, своєю чергою, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин, ділової мети (з огляду на основний вид економічної діяльності позивача та його специфіку), та наміру одержати економічний ефект тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій; натомість, контролюючий орган лише обмежився податковою інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об'єктивними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інформація з баз даних АІС Податковий блок, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.02.2024 №5428/20-40-07-04-05/43900890 не може бути підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а, відтак, є протиправним та таким, що належить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 10.04.2024 №00184610704.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ "РЕЙН-А".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи те, що суд першої інстанції внаслідок невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 520/28652/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що, згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями, ТОВ «РЕЙН-А» сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 27341 (двадцять сім тисяч триста сорок одна ) гривня 22 копійки та за подання апеляційної скарги у розмірі 41011 (сорок одна тисяча одинадцять) гривень 83 копійки.
Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «РЕЙН-А» та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ТОВ «РЕЙН-А» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 68353,05 грн..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 по справі № 520/28652/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.04.2024 №00184610704 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 1 821 748 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙН-А" (м. Xapків, Павлівський майдан, буд. 5/7, ЄДРПОУ 43900890) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 68353 (шістдесят вісім тисяч триста п'ятдесят три) гривні 05 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова