29 квітня 2025 р. Справа № 520/24258/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 (суддя С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 520/24258/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського окружного адміністративного суду
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського окружного адміністративного суду (далі по тексту - ХОАС, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати з дня його прийняття наказ голови Харківського окружного адміністративного суду «Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 » № 04-07/21 від 29.04.2024;
- зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 25.04.2024, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді у зв'язку з наявністю стажу понад 15 років.
В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 після 25.04.2024 суддівської винагороди без врахування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, як таких, що не базуються на нормах закону та суперечать рішенню Конституційного Суду № 11-р/2018, згідно з яким позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим лише у випадках притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а не через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, оскільки в цьому випадку позбавлення судді цього права є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Враховуючи, що після закінчення п'ятирічного строку перебування на посаді судді рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) від 15.10.2019 №1027/ко-19, прийнятим за наслідками проведеного оцінювання на відповідність займаній посаді, визначено, що суддя Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 є такою, що відповідає займаній посаді, однак Указ Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду наразі ще не прийнято, при цьому, будь-яких встановлених законом обставин, що зумовлюють позбавлення позивача права на доплати до посадового окладу немає, зокрема, вона не притягалася ані до дисциплінарної ані до кримінальної відповідальності, невиплата відповідачем щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності судді у виді зниження рівня матеріального забезпечення, оскільки позивач не здійснює правосуддя через обставини, які не залежать від її волі та поведінки.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 520/24258/24 матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії направлено до Другого апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі № 520/24258/24 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 520/24258/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківського окружного адміністративного суду (ідентифікаційний код 34390710, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 520/24258/24 та прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне трактування судом першої інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки судом не враховано, що випадки нездійснення правосуддя умовно поділяються на дві категорії, а саме, нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя з однієї сторони та нездійснення правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою з іншої.
Наполягала, що у спірних правовідносинах, позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто або не обумовлені її поведінкою, а отже, припинення виплати щомісячної доплати за вислугу років невиправдано призводить до звуження обсягу її гарантій незалежності як судді у виді зниження рівня матеріального забезпечення.
В іншій частині зміст апеляційної скарги є тотожним змісту позовної заяви.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погодився з доводами позивача та підтримав правову позицію, викладену Полтавським окружним адміністративним судом у рішенні від 20.12.2024 по справі № 520/24258/24, у зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив про відсутність у діях відповідача ознак протиправності, оскільки серед визначеного в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII ) переліку підстав при яких суддя, що не здійснює правосуддя, має право на отримання доплат до посадового окладу, відсутня така підстава, як нездійснення правосуддя суддею, призначеного на посаду строком на п'ять років, у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено суддею.
Проінформував, що з метою дотримання прав суддівського корпусу та недопущення порушень фінансової дисципліни в частині нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді, 28.03.2024 за вих. №06-64/4449/24 адміністрацією суду на адресу Державної судової адміністрації України надіслано звернення щодо нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді, та після отримання відповіді про відсутність законних підстав для нарахування та виплати доплат суддям, які не здійснюють правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), 29.03.2024 головою суду видано спірний наказ № 04-07/21 «Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітовій-Вакім О.В.» (далі - Наказ № 04-07/21).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 458/2009 від 18.06.2009 призначено строком на п'ять років у місцевих адміністративних судах на посади, зокрема, судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 № 04-03/114 зараховано суддю ОСОБА_1 до штату Харківського окружного адміністративного суду на посаду судді на підставі Указу Президента України від 18.06.2009 № 458/2009 "Про призначення суддів", з 03.09.2009, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом /а.с. 13/.
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 № 04-04/260 встановлено ОСОБА_1 , судді Харківського окружного адміністративного суду, щомісячну доплату за вислугу років за наявності стажу роботи більше 15 років в розмірі 40% посадового окладу, з 04.09.2021 /а.с. 67/.
Харківський окружний адміністративний суд звернувся з листом від 28.03.2024 №06-64/14449/24 до Державної судової адміністрації України з питання нарахування та виплати доплат до посадового окладу судді /а.с. 65/, у відповідь на який отримав лист Державної судової адміністрації України від 24.04.2024 вих. №10-10096/24, у якому наведено норми частини 2 статті 19 та статті 130 Конституції України, частин 1, 2, 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" /а.с. 66/.
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 № 04-07/21 "Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 " скасовано щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1 у розмірі 40% посадового окладу з 25.04.2024 /а.с. 68/.
Позивач, вважаючи порушеним право на належне матеріальне забезпечення, звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного позивачем Наказу № 04-07/21, оскільки у спірних правовідносинах відсутня будь-яка з передбачених частиною 1 статті 55, частиною 8 статті 56, частинами 1, 2 статті 89, частиною 3 статті 82, частинами 6, 7 статті 147 Закону № 1402-VIII та визначених Конституційним Судом України у рішенні від 04.12.2018 року №1-7/2018 (4062/15) обставина, яка унеможливлює здійснення правосуддя суддею через незалежні від нього особисто або не обумовлені його поведінкою причини (нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді), а тому дійшов висновку, що Ізовітова - ОСОБА_2 не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У Преамбулі до Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020, діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Пунктом 17 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII (чинного до 01.01.2020) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Згідно з пунктом 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (чинного до 01.01.2020) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).
На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX (далі - Закон №193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (наведені вище).
Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України “Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону №2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина десята статті 133 Закону №2453-VI).
Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.
За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив:
“ 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: “Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».
2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, за яким “суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, а саме:
- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону №192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зазначав, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є “обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України (пункт 7 рішення №4-рп/2016).
Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не може бути застосованою. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Указана норма Закону (частина десята статті 135 Закону №1402-VIII) вже аналізувалася Верховний Судом і правовий висновок щодо її правозастосування викладений у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а. Так, відповідно до змісту указаного висновку Верховного Суду “…суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018…».
Однак Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №120/1655/21-а констатував, що з набранням чинності Законом № 1401-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Необхідним у цій категорії справи є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п'ятої статті 86 Закону №1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 120/4286/21-а від 29.06.2023.
Колегією суддів встановлено, що 18.06.2014 припинилися п'ятирічні повноваження судді Ізовітової - Вакім О.В., у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено.
Рішенням ВККСУ від 26 березня 2014 року ОСОБА_1 , було рекомендовано на обрання на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду безстроково: https://vkksu.gov.ua/ua/news/visha-kvalifikatsiyna-komisiya-suddiv-ukraini-nadala-rekomendatsii-dlya-obrannya-suddiv-bezstrokovo-/
04.07.2019 Рішенням Вищої ради правосуддя № 1781/0/15-19 на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (рішення Комісії від 26.03.2014 № 148/бо-14) внесено подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
Вказане рішення було ухвалено Вищою радою правосуддя після того, як вона відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням від 27.04.2019 №1006/1дп/15-17.
01.02.2018 рішенням ВККСУ № 8/зп-18 було призначено кваліфікаційне оцінювання 1 790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В.
Рішенням ВККСУ у складі колегії від 15.10.2019 №1027/ко-19 прийнятим за наслідками проведеного оцінювання на відповідність займаній посаді визначено, що судця Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляійних судів на відповідність займаній посаді набрала 729 балів.
Визнано суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді.
Разом з тим, Указ Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду наразі не прийнято.
З наведеного слідує, що нездійснення Ізовітовою-Вакім правосуддя у період з 2021 по 2024 рік обумовлено обставинами, що не залежали від її волі та поведінки - не прийняття Указу Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
У той же час, колегія суддів констатує, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018.
Разом з цим, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач притягався до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого був відсторонений від посади, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене та те, що позивач починаючи з 18.06.2014 не здійснювала правосуддя через обставини, що не залежали від неї особисто та не обумовлені її поведінкою, колегія суддів дійшла висновку, що у вказаний період вона має право на отримання доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 40 відсотків посадового окладу (щомісячно). А відтак, наказ голови Харківського окружного адміністративного суду «Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітовій - Вакім О.В.» № 04-07/21 від 29.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Посилання відповідача на лист Державної судової адміністрації України від 24.04.2024 вих. №10-10096/24, як підставу для обрахунку суддівської винагороди позивача без урахування щомісячної доплати за вислугу років, є необґрунтованими, оскільки зазначений лист не може вважатись нормативно - правовим актом, яким визначаються умови виплати та складові суддівської винагороди.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон № 1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З огляду на встановлені під час апеляційного перегляду обставини, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Харківського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 25.04.2024, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді у зв'язку з наявністю стажу понад 15 років, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок неповного дослідження обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального права не врахував, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, що не мало місця у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 520/24258/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 520/24258/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ голови Харківського окружного адміністративного суду «Про скасування надбавки за вислугу років судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 » № 04-07/21 від 29.04.2024.
Зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд (61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, код ЄДРПОУ: 34390710) нарахувати та виплатити судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суддівську винагороду, починаючи з 25.04.2024, з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді у зв'язку з наявністю стажу понад 15 років, з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 02.05.25.