01 травня 2025 р. Справа № 520/4034/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 (суддя Волошин Д.А.; м. Харків) по справі № 520/4034/25
за позовом ОСОБА_1
до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України Сухина Олександра Олександровича
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України Сухина Олександра Олександровича (надалі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не видачі довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення від 17.02.2025 року, у 7 - му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не роз'ясненні прав та обов'язків викривача при прийняття повідомлення від 17.02.2025 року, у 7 - му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не внесенні у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про повідомлення від 17.02.2025 року, 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань НП України такою, що порушили мої права гарантовані ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання, про видачу довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення від 17.02.2025 року, як то визначено п. 3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання , про роз'яснення мені прав і обов'язків викривача, як то визначено п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину організувати внесення відомостей про повідомлення від 17.02.2025 року до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що повідомити наданням відповідного ідентифікатора.
Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відмовляючи в задоволенні заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив, що звільненню від сплати судового збору фактично підлягають особи, які не отримують доходу або мають недостатній дохід для можливості сплати судового збору. Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримує пенсійні виплати та річний розмір таких виплат свідчить про можливість сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду в розмірі 1 211,20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення.
Також, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху направлена позивачу засобами поштового зв'язку та отримана позивачем 05.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від позивача 07.03.2025 надійшла до суду заява, згідно якої позивач зазначив, що судовий збір на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2025 про залишення позовної заяви без руху він сплачувати не буде. Позивач зазначив, що він не має достатнього доходу для сплати судового збору, оскільки отримує виключно пенсію й іншого доходу не має. До заяви позивач додав копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.02.2025. Також, позивач посилається на висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі № 1-р/2018, згідно якого пенсія не є доходом, а є одним з видів соціальної виплати, в розумінні статті 46 Конституції України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України Сухини Олександра Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду від 17.03.2025 та направити справу на подальший розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що до позовної заяви він надав клопотання про звільнення його від судового збору на підставі того, що позивач отримує виключно пенсію, яка, за висновком Конституційного Суду України, зробленого у справі №1-р/2018 від 27.02.2018 року, не є доходом, а є одним з видів соціальної виплати в розумінні ст. 46 Конституції України та довідку з ДПС України про те, що позивачем за 1-3 квартал 2024 року не отримано будь якого доходу. На виконання вимог ухвали суду щодо залишення позовної заяви без руху позивач додатково до суду надав нову довідку про доходи з ДПС України про відсутність у позивача доходів у 2024 році, проте суд повернув позовну заяву.
Також позивач зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи його клопотання про звільнення від сплати судового збору, встановив, що за подання позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн, як за одну вимогу немайнового характеру, тоді як позовна заява позивача містила шість вимог, з яких три вимоги є похідними.
Таким чином позивач вважає, що сума судового збору за позовом перевищує 5 відсотків його сукупного річного доходу, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаний судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, клопотання про продовження строку на усунення недоліків до суду не подав, у зв'язку з чим позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У разі подання позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити його шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
У цій справі при зверненні до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 одночасно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Позивач зазначив, що єдиним його доходом є пенсія, на підтвердження чого надав суду довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2024 рік та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за 1-3 квартали 2024 року. Також, позивач зазначив, що сума сплати судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік.
Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 25 лютого 2025 року суд першої інстанції з посиланням на положення частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначив, що згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про доходи за 2025 рік №40 від 06.01.2025, розмір пенсії позивача за 2024 рік склав 47358,70 грн. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31.01.2025, з якої вбачається, що за період з 1 кварталу по 3 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Застосовуючи положення п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд першої інстанції встановив, що 5 відсотків річного доходу позивача становить 2367,93 грн (47358,70 грн (сума, яка була отримана позивачем за 2024 рік згідно наданої довідки) ? 0,05).
При цьому суд першої інстанції розрахував, що за подання даного позову позивачу необхідно було сплатити 1211,20 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру (оскільки вона стосується одного повідомлення про корупцію від 17.02.2025).
Враховуючи це, суд першої інстанції констатував, що розмір судового збору за подачу даного позову (1211,20 грн.) не перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (пенсійні виплати 47358,70 грн.) та дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не є необґрунтованим, не підтверджено достатнім доказами та не підлягає задоволенню.
За змістом резолютивної частини ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - залишено без задоволення.
Цього ж дня іншою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Надалі ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на таке.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас наведені правові норми дають підстави для висновку про те, що зменшення тягаря несення судових витрат є не безумовним обов'язком суду.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
В ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік або довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Так, на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав довідку про доходи ГУ ПФУ в Харківській області №40 від 06.01.2025, якою підтверджено, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. Розмір пенсії за 2024 рік склав 47358,70 грн та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31.01.2025, з якої вбачається, що за період з 1 кварталу по 3 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня. На виконання вимог ухвали суду від 25.02.2025 щодо залишення позовної заяви без руху позивач додатково до суду надав нову довідку про доходи з ДПС України про те, що за період з 1 кварталу по 4 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Подані документи доводять, що доходи ОСОБА_1 за 2024 рік склали 47358,70 грн, а отже 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній рік становлять 2367,93 грн.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду 21 лютого 2025 року.
ОСОБА_1 заявив у позовній заяві такі позовні вимоги:
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не видачі довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення від 17.02.2025 року, у 7 - му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п.3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не роз'ясненні прав та обов'язків викривача при прийняття повідомлення від 17.02.2025 року, у 7 - му управлінні Департаменту стратегічних розслідувань НП України такими, що порушили мої права гарантовані п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- визнати бездіяльність начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини, яка полягає у не внесенні у Єдиний портал повідомлень викривачів інформації про повідомлення від 17.02.2025 року, 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань НП України такою, що порушили мої права гарантовані ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання, про видачу довідки про прийняття і реєстрацію повідомлення від 17.02.2025 року, як то визначено п. 3 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину вирішити питання , про роз'яснення мені прав і обов'язків викривача, як то визначено п. 1 ч. 2 ст. 53-3 ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину організувати внесення відомостей про повідомлення від 17.02.2025 року до Єдиного порталу повідомлень викривачів, про що повідомити наданням відповідного ідентифікатора.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
З наведеного висновується, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявив три позовні вимоги немайнового характеру (про визнання неправомірними дій), та три похідні позовні вимоги (про зобов'язання вчинити дії).
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028,00 грн.
Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (3028 грн х 0,4 х 3).
Наведене свідчить, що розмір судового збору за подання позовної заяви (3633,60 грн) перевищував 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (2367,93 грн), що відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Водночас суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, неправомірно встановив, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру, в той час як з позовної заяви убачається, що позивач заявив три вимоги немайнового характеру.
Зазначене призвело до неправильного розрахунку судом першої інстанції співвідношення розміру судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, зокрема, суд першої інстанції помилково виснував про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та необґрунтовано повернув позовну заяву позивача, чим порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в цій адміністративній справі.
Одночасно колегія суддів відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, у справі № 1-6/2018 надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 по справі № 520/495/23, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 520/4034/25 - скасувати.
Справу № 520/4034/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова