29 квітня 2025 р. Справа № 440/14040/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Ковжоги Олександра Івановича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 (суддя С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/14040/24
за позовом адвоката Ковжоги Олександра Івановича
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Ковжога Олександр Іванович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відповіді на адвокатський запит адвоката Ковжоги Олександра Івановича від 20 вересня 2024 року та щодо не надання відповіді на повторний адвокатський запит адвоката Ковжоги Олександра Івановича від 24 жовтня 2024 року.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути адвокатські запити адвоката Ковжоги Олександра Івановича від 20 вересня 2024 року та від 24 жовтня 2024 року (потворно направлений) та надати наступну інформацію:
1) коли отримана заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.24 щодо оформлення йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»?
2) чи розглянута заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.24 щодо оформлення йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»?
3) чи оформлена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідка про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»?
4) якщо довідка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не оформлена згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то з яких правових підстав?
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 закрито провадження у справі №440/14040/24 за позовом адвоката Ковжоги Олександра Івановича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року та прийняти нове рішення, яким справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що подання адвокатом адвокатського запиту, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, є професійним правом адвоката, достатніми документами для підтвердження повноважень адвоката у разі направлення адвокатського запиту, зокрема, до суб'єкта владних повноважень, про надання інформації, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, є копії ордера та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Вважає, що висновки Полтавського окружного адміністративного суду, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є таким, що не відповідає дійсності, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був надати відповідь на адвокатський запит, але відповідач всупереч вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не розглянув адвокатський запит, який було направлено 20 вересня 2024 року та 24 жовтня 2024 року (повторно) та не надав відповідь, чим вчинив бездіяльність щодо ненадання відповіді на адвокатський запит. Крім того вказує на те, що посилання Полтавського окружного адміністративного суду, що його висновки узгоджуються із висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №9901/296/19, від 20.11.2019 у справі №808/2167/18 та від 11.06.2020 у справі №640/22536/19, є такими, що не відповідають дійсності так як у даних справах суть позову не полягала у ненаданні відповіді на адвокатський запит.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Приписами підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналіз наведених вище норм процесуального закону дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень - правових актів індивідуальної дії (частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад і участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Матеріалами справи встановлено, що спірні правовідносини виникли з огляду на ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит позивача, в якому позивач просив надати таку інформацію:
1) коли отримана заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.24 щодо оформлення йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
2) чи розглянута заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.24 щодо оформлення йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3) чи оформлена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, довідка про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4) якщо довідка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не оформлена згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то з яких правових підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 названого Закону встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
У той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими опитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частинами другою, третьою статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справ /№640/7688/21 за результатами аналізу вищенаведених положень чинного законодавства дійшов таких висновків щодо правозастосування:
-якщо говорити про запит на отримання публічної інформації у сенсі Закону №2939-УІ, то запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. При цьому, розпорядниками такої інформації є суб'єкти, названі у статті 13 цього Закону;
-якщо ж йдеться про адвокатський запит у розумінні Закону №5076-УІ, то на відміну від запиту на отримання публічної інформації, такий може бути адресований як суб'єктам владних повноважень та юридичним особам, так і приватним особам;
-основною відмінністю між запитом на отримання публічної інформації (1) і адвокатським запитом (2) є те, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги клієнту. Тобто метою звернення адвоката з адвокатським запитом є виключно належне виконання договору про надання правової допомоги. Це узгоджується з приписами статті 24 Закону №5076-УІ, якою передбачено обов'язок адвоката додавати до адвокатського запиту посвідчені ним копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, як неодноразово у своїх постановах вказувала Велика Палата Верховного Суду, сам по собі адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, визначеним Законом №2939-УІ, а більш широкому колу суб'єктів (постанови ВП ВС від 29.04.2020 у справі №826/2106/17, від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а).
Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 21.03.2024 зазначив, що Закон №5076-VI не містить заборони запитувати в адвокатському запиті публічну інформацію, якщо це необхідно для захисту інтересів клієнта. Тобто, адвокатський запит може стосуватися й надання публічної інформації. Але, у такому разі адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону №5076-УІ, зобов'язаний послатися й на відповідні статті Закону №2939-УІ, як на правову підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, а також дотриматися вимог останнього й звернути увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Дослідивши наявну у матеріалах справи копію адвокатського запиту адвоката Ковжоги О.І., судом встановлено, що у ньому відсутні посилання на Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Таким чином, адвокат не ідентифікував свій адвокатський запит в якості запиту про доступ до публічної інформації.
Натомість, зі змісту вищезгаданого адвокатського запиту слідує, що метою звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 з адвокатським запитом було отримання відомостей, необхідних для надання професійної правничої допомоги клієнту - гр. ОСОБА_1 , про що ним наголошено в цьому ж запиті.
Як зазначено вище, основна відмінність запиту на отримання публічної інформації від адвокатського запиту полягає у тому, що перший - може стосуватися будь-якої публічної інформації, незалежно від того, стосується вона запитувача чи ні, а другий - інформації, необхідної адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Тому, звертаючись до розпорядника публічної інформації із адвокатським запитом, адвокат (у тому числі, який звертається з метою належного виконання договору про правову допомогу) повинен окрім положень Закону №5076-УІ, який визначає його право на таке звернення, посилатися й на норми Закону №2939-УІ, аби розпорядник інформації мав можливість "ідентифікувати" такий запит саме як запит на публічну інформацію.
У контексті наведеного суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 15 Закону №5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
У той же час, за змістом статей 10, 23 Закону №2939-VI відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Таким чином, окрім уже згаданих відмінностей запиту на отримання публічної інформації і адвокатського запиту, вони відрізняються також і наслідками відмови в отриманні запитуваної інформації.
Так, відмова розпорядника публічної інформації в наданні такої інформації на відповідний запит може бути оскаржена до суду, що прямо передбачено Законом №2939-VI, тоді як оскарження до адміністративного суду дій органу влади щодо відмови у наданні відповіді на адвокатський запит Законом №5076-VI не передбачено.
Поряд з цим колегія суддів зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За вищевикладених обставин, колегія суддів не знаходить правових підстав уважати, що оскарження дій відповідача щодо відмови у наданні відповіді на адвокатські запити від 20 вересня 2024 року та від 24 жовтня 2024 року (потворно направлений) у спірних відносинах може бути реалізоване позивачем у контексті статей 10, 23 Закону №2939-VI в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів даної справи, з урахуванням суб'єктного складу сторін, предмету, та підстав позову, а також правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та будь-якого іншого судочинства, оскільки такий позов взагалі не може розглядатися судами.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Ковжоги Олександра Івановича - залишити без задоволення
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 440/14040/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 02.05.24.