01 травня 2025 р. Справа № 520/7831/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 (суддя: Полях Н.А., м.Харків) по справі № 520/7831/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкову вимогу,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0001526-1312- 2040 від 29 лютого 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 про застосування до нього фінансової санкції у розмірі 11 220,00 грн. за несвоєчасне подання податкових декларацій з ПДВ за період березень 2022 - лютий 2023 року, як такого, що суперечить пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за змістом якого позивач звільняється від відповідальності за недотримання строків подання податкової звітності у разі прийняття рішення про неможливість виконувати платником податку податкового обов'язку. Зауважує, що, незважаючи на прийняття відповідачем рішення № 3190/20-40-18-04-25 від 18.11.2022 щодо можливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов'язку, у нього не з'явилося можливості виконати податкові зобов'язання, оскільки виробниче приміщення, яке використовувалось позивачем у господарській діяльності, через бойові дії та окупацію території, на якій воно знаходиться, було повністю знищене.
Винесену відповідачем податкову вимогу №0001526-1312- 2040 від 29 лютого 2024 року позивач також вважає протиправною, оскільки не відомо яким чином податковим органом було сформовано одну з сум такої вимоги у розмірі 11 560 грн., визначену як суму штрафних санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів. Крім того, позивач вважає протиправним включення до вказаної податкової вимоги нарахованого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 96 889,00 грн., оскільки нерухоме майно в даному випадку є будівлею промисловості, відтак, на підставі абз. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 520/7831/24 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкову вимогу - відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 520/7831/24 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на ігнорування судом першої інстанції відсутності зі сторони відповідача будь-яких обґрунтувань щодо включення до спірної податкової вимоги суми у розмірі 11 560,00 грн.. Крім того, такими, що не відповідають дійсності, вважає твердження суду про підтвердження отримання позивачем відповіді на подану ним скаргу на податкове повідомлення-рішення № 1221/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 від 16.05.2023. Також судом не було враховано, що, незважаючи на прийняття податковим органом рішення від 18.11.2022, яким визначено, що ФОП ОСОБА_1 має можливість своєчасно виконувати свої податкові обов'язки, яке дійсно не оскаржувалось, останнім було подано до відповідача заяву про втрату первинних документів (лист від 20.01.2023), відповідь на яку отримано не було, та яка, на переконання позивача, звільняє його від обов'язку сплачувати нараховані відповідачем штрафні санкції.
Не згоден позивач також і з твердженням суду першої інстанції про доведеність обставин щодо належного направлення та отримання позивачем акту перевірки від 12.12.2023 та спірного ППР від 26.01.2024, оскільки судом не конкретизоване, що саме в матеріалах справи підтверджує наведене. При цьому позивач підтверджує факт отримання вказаного податкового повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 та вказує, що подавав на нього скаргу до ДПС України, рішення про результати розгляду якої позивач отримав в один день з оскаржуваною податковою вимогою (18.03.2024), що позбавило його права на оскарження вказаного ППР.
Крім того вказує, що 07.05.2023 ним було подано до ДПС України скарги на податкові повідомлення-рішення від 21.02.2023, відповіді на які отримано не було. Однак, в рішенні суду першої інстанції зазначено, що рішенням про результати розгляду вказаної скарги від 10.07.2023 №18506/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Інші доводи апеляційної скарги дублюють зміст позовної заяви.
Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Наполягає на відсутності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11 200,00 грн., оскільки підставою для його прийняття слугувало встановлення за результатами камеральної перевірки несвоєчасності подання податкових декларації з ПДВ за період з березня 2022 року по лютий 2023 року, за що передбачена відповідальність п. 120.1 ст. 120 ПК України. Підстави для звільнення позивача від сплати вказаного податкового зобов'язання відсутні, оскільки ГУ ДПС в Харківській області за результатами розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів було прийнято рішення від 18.11.2022 № 3190/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, яке не було оскаржено позивачем в судовому порядку.
Також вказує на правомірність винесення податкової вимоги №0001526-1312- 2040 від 29 лютого 2024 року, формування якої є результатом несплати позивачем, визначеного у ППР від 21.02.2023 № 0017421-2405-2023 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 96 889,00 грн.. Зауважує, що вказане ППР було оскаржене позивачем до ДПС України, в результаті чого було прийнято рішення від 10.07.2023 № 18506/6/99-00-06-01-03-06, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ППР - без змін.
Позивач, подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій, наполягаючи на протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, наводить аргументи, які дублюють зміст апеляційної скарги, зокрема.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025 витребувано від Головного управління ДПС у Харківській області докази направлення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 копії акту перевірки №39612/20-40-24-03-06/2765400898 від 12.12.2023 та розрахунок суми штрафних санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11 560,00 грн., включених до податкової вимоги №0001526-1312-2040 від 29 лютого 2024.
08.04.2025 від ГУ ДПС в Харківській області, на виконання вимог вказаної ухвали, надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема, щодо направлення акту перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про результати розгляду скарги позивача, а також витяг з інтергованої картки платника податків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб-підприємців управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області Малєєвою Марією Сергіївною, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 розділу I, у порядку, встановленому п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та ст. 76 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень - грудень 2022 року, лютий 2023 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер 3765400898.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №39612/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 від 12.12.2023, згідно з висновками якого встановлено несвоєчасне подання платником податків фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер 2765400898), податкової декларації з податку на додану вартість за березень - грудень 2022 року, лютий 2023 року. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту(ів) 120.1 статті(ей) 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 11220 грн..
Податковою вимогою №0001526-1312-2040 від 29 лютого 2024 року з 08 липня 2023 року контролюючим органом позивачу нараховано податковий борг у сумі 108449,00 грн..
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності податкового повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 від 26.01.2024, як такого, що складене з дотриманням, встановленого законом порядку та за наявності доказів вчинення позивачем порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПКУ, якими визначено строки подання декларацій з ПДВ.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0001526-1312-2040, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки останню сформовано на підставі узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які на час розгляду даної справи не скасовані, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дії контролюючого органу при формуванні податкової вимоги суперечили нормам чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
З аналізу вказаних положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Виходячи з наведених норм ПК України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень-грудень 2022 року, лютий 2023 року ФОП ОСОБА_1 ..
За результатами проведеної перевірки встановлено несвоєчасне подання податкової звітності:
- березень - червень 2022 року із граничним терміном подання 20 липня 2022 року (фактично подано 24.04.2023, тобто із затримкою у понад 9 місяців);
- липень - грудень 2022 року із граничним терміном подання з 22.08.2022 до 21.12.2022 (фактично подані 24.04.2023, тобто затримка у 4-8 місяців);
- лютий 2023 року із граничним терміном подання до 20.03.2023 (фактично подано 14.04.2023 року, із затримкою майже в один місяць).
З огляду на висновки контролюючого органу про несвоєчасне подання позивачем податкових декларацій з ПДВ за період березень-грудень 2022 року, лютий 2023 року, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 220,00 грн..
Колегія суддів зауважує, що на виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
За змістом статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 111.1 статті 111 ПК України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.
В силу приписів пункту 111.2 статті 111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/ юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів (пункт 111.3 статті 111 ПК України).
За змістом п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку подання податкової декларації є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафні санкції за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та п. 203.1 статті 203 ПК України у розмірі 11 220,00 грн..
Позивач, заперечуючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024, посилаючись на пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, вважає, що подана ним до ГУ ДПС у Харківській області заява про втрату первинних документів (лист від 20.01.2023) звільняє його від відповідальності за недотримання строків подання податкової звітності, а, відтак, штрафні санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій не застосовуються.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.
Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
В подальшому Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року № 2260-IX.
Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022), у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
На виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі по тексту Порядок № 225).
Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 225, до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, застосовуються такі правила.
У разі неможливості виконання платником податків податкового обов'язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу 3 Порядку № 225, у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Харківській області з повідомленням від 30.09.2022 про неможливість виконання свого податкового обов'язку, зокрема, своєчасно подавати податкові звітності, граничні строки подання яких припадають на податкові періоди з 24.02.2022 до відновлення можливостей її подання та зі сплати податків та зборів, граничні строки сплати яких припадають на податкові періоди з 24.02.2022 до відновлення можливостей їх сплати.
20.10.2022 ГУ ДПС у Харківський області було винесено попереднє рішення № 1598/20-40-18-04-25 щодо можливості чи не можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, в якому викладено пропозицію надати додаткові документи для підтвердження неможливості ФОП ОСОБА_1 своєчасно виконати свій податковий обов'язок.
На виконання вказаного рішення, позивач надав до ГУ ДПС у Харківській області додаткові документи, зокрема, акт про пожежу від 03.10.2022, експертний висновок № 84-ПМ/22 від 31.10.2022, лист від «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» від 10.11.2022 та інші.
18.11.2022 ГУ ДПС у Харківський області прийнято рішення № 3190/20-40-18-04-25 стосовно ФОП ОСОБА_1 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Вказане рішення ГУ ДПС у Харківській області є чинним, в судовому порядку позивачем оскаржено не було, про що останній безпосередньо вказує в позовній заяві та апеляційній скарзі.
Посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що ним 20.01.2023 було подано до контролюючого органу заяву про втрату первинних документів, яка, на його думку, є підставою для звільнення від відповідальності за недотримання строків подання податкової звітності та, відповідно, не застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій, колегія суддів сприймає критично, оскільки, по-перше, наведеними вище нормами визначено, що лише у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку платник звільняється від такої відповідальності (чого в даному випадку не відбулось). По-друге, позивачем не надано жодних доказів подання згаданої заяви (ані копії самої заяви, ані доказів її направлення до відповідача).
Доводи позивача про неотримання ним копії акту перевірки №39612/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 від 12.12.2023 спростовуються наданою відповідачем на запит суду апеляційної інстанції копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ відправлення 0600068479905), з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 було особисто вручено копію вказаного акту 28.12.2023, що засвідчено його підписом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ФОП ОСОБА_1 від відповідальності за порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПКУ, якими визначено строки подання декларацій з ПДВ, що в свою чергу свідчить про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 000/4561/24-03 від 26.01.2024.
З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0001526-1312- 2040 від 29 лютого 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зі змісту детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 29.02.2024 №0001526-1312- 2040, вбачається, що загальна сума боргу, нарахованого позивачу становить 108 449,00 грн., що складається з: штрафних санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 11 560,00 грн.; податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 96 889,00 грн..
З приводу штрафних санкцій з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11 560,00 грн., колегія суддів, враховуючи посилання позивача на незрозумілість підстав виникнення вказаної суми, зазначає, що як вбачається з наданого контролюючим органом до матеріалів справи витягу з інтегрованої картки платника податків (ФОП ОСОБА_1 ), наведена сума штрафних санкцій складається з не сплаченої ФОП ОСОБА_1 суми штрафних санкцій за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та п. 203.1 статті 203 ПК України у розмірі 11 220,00 грн., що відображено у податковому повідомленні-рішенні № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 (правомірність якого підтверджено судом апеляційної інстанції вище) та суми штрафу у розмірі 340 грн., нарахованої ГУ ДПС у Харківській області 21.02.2024 за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, передбачених вказаним податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2024.
Щодо податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 96 889,00 грн., колегія суддів зазначає, що як слідує з матеріалів справи, останній виник в результаті несплати узгодженої суми грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0017421-2405-2030 від 21 лютого 2023 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було нараховано податкове зобов'язання за податковий період 2021 рік за об'єктом нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказане податкове повідомлення рішення № 0017421-2405-2030 від 21 лютого 2023 було направлено позивачу через «Електронний кабінет», та, як стверджує сам позивач, було виявлено ним в особистому кабінеті платника податків 05.06.2023.
Після чого, 07.06.2023 позивачем на вказане податкове повідомлення рішення № 0017421-2405-2030 від 21 лютого 2023 було подано до ДПС України скаргу, за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 10.07.2023 № 18506/6/99-00-06-01-03-03, яким вказане ППР залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 60-62).
Доказів оскарження податкового повідомлення рішення № 0017421-2405-2030 від 21 лютого 2023 року в судовому порядку матеріали справи не містять.
У визначений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк нарахована згідно з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням сума грошового зобов'язання позивачем не сплачена. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, несплачена позивачем сума грошового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0017421-2405-2030 від 21 лютого 2023 року, набула статусу узгодженої та в розумінні вимог податкового законодавства є податковим боргом.
У силу вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Аналогічні за змістом приписи містять положення пункту 1 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі - Порядок №610).
За змістом пункту 1-3 розділу ІІ Порядку № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов'язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов'язання вважається неузгодженою.
За змістом пункту 1-6 розділу ІІІ Порядку № 610, податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Податкова вимога не формується та не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста восьмидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна.
До податкової вимоги додається детальний розрахунок суми податкового боргу.
Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.
Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи / уповноваженої особи за договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції / управителя майна за договором управління майном) наведена в додатку 1 до цього Порядку (форма «Ю»), а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку (форма «Ф»).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, приймаючи до уваги приписи пункту 59.1 статті 59 ПК України та Порядку №610, контролюючим органом в автоматичному порядку було сформовано податкову вимогу №0001526-1312-2040 від 29 лютого 2024 на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати позивачем грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № 000/4561/24-03 вiд 26.01.2024 та №0017421-2405-2030 від 21.02.2023, надіслано її на адресу позивача разом з детальним розрахунком суми податкового боргу.
Як вбачається з наданої відповідачем до суду апеляційної інстанції копії повідомлення поштового відправлення № 0600095997454 та роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» щодо трекінгу вказаного поштового відправлення, копію податкової вимоги позивачем отримано 07.03.2023.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що суб'єктом владних повноважень податкова вимога №0001526-1312-2040 від 29 лютого 2024 була сформована та направлена на адресу позивача з дотриманням Порядку №610 та відповідно до приписів ПК України.
Стверджуючи про протиправність вказаної податкової вимоги, позивач посилається на відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачених фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, оскільки є фізичною особою - підприємцем, здійснює діяльність пов'язану з виробництвом та використовує нежитлові приміщення у підприємницькій діяльності, які відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не підлягають оподаткуванню, у зв'язку з чим вказує на протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0017421-2405-2030 від 21.02.2023.
Колегія суддів вважає наведені аргументи позивача недоречними, оскільки податкове повідомлення-рішення №0017421-2405-2030 від 21.02.2023 не є предметом оскарження у цій справі, а, отже, правомірність нарахування вказаним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання, яке на час виникнення спірних правовідносин є узгодженим, не є предметом доказування та дослідження в межах розгляду цієї справи.
При цьому, слід зауважити, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.02.2023 №0017421-2405-2030, як зазначалось вище, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 10.07.2023 №18506/6/99-00-06-01-03-06 було залишено без змін, в судовому порядку не оскаржувалось, відтак, є чинним, що в свою чергу свідчить про те, що на момент формування податкової вимоги №0001526-1312-2040 зазначена сума податкового боргу вважалася узгодженою, але залишалася несплаченою.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів, перевіривши правомірність прийняття відповідачем податкової вимоги №0001526-1312- 2040 від 29 лютого 2024 року, приходить до висновку, що остання прийнята ГУ ДПС в Харківській області в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та відповідно є правомірною.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 по справі № 520/7831/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко