02 травня 2025 р. Справа № 480/6725/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, повний текст складено 10.06.24 по справі № 480/6725/23
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної державної адміністрації третя особа Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської обласної державної адміністрації, третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, яке оформлено протоколом засідання №4 від 27.04.2023 року, в частині, в якій відмовлено ОСОБА_1 у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році»; зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 11.06.2020 по справі №950/406/20, що набрало законної сили, встановлено факт участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби в складі Військової частини № НОМЕР_1 у період з 26.04.1986 по 27.04.1986 та ці обставини доказуванню не підлягають, оскільки вже встановленні рішенням суду. Зазначає, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС всі без виключення військовослужбовці Військової частини № НОМЕР_1 , в тому числі і позивач, брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується письмовими показами командира Військової частини ОСОБА_2 , що має посвідчення ліквідатора ЧАЕС І категорії серії НОМЕР_2 , письмовими показами офіцера частини № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , що має посвідчення ліквідатора ЧАЕС І категорії серії НОМЕР_3 та цей факт, що позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби в складі Військової частини № НОМЕР_1 у період з 26.04.1986 по 27.04.1986 встановлено рішенням Лебединського районного суду Сумської області у справі №950/406/20, яке набрало законної сили. Вказує, що медико-соціальною експертною комісією 26.12.2017 позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, причиною інвалідності, відповідно до висновку комісії є наслідки Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА №669729 від 27.12.2017. Втрата працездатності становить 60%, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 00077650 від 27.12.2017. Звертає увагу, що протоколом №2767 від 26.10.2017 центральної військово-лікарської комісії встановлено, що захворювання позивача пов'язані з наслідками чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби. 27.03.2019 позивача визнано потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи категорія безстроково, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 . Відповідно до архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вказано, що надати інформацію щодо участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26.04.1986 по 20.05.1986 в складі Військової частини № НОМЕР_1 немає можливості, тому що на зберіганні в архіві знаходяться тільки накази командира Військової частини № НОМЕР_1 по стройовій частині за період 02 січня по 30 червня 1986 року та наказ командира Військової частини № НОМЕР_1 по бойовій підготовці за період 02 січня по 31 грудня 1986 року. Інші документи військової частини на зберігання архіву не надходили. Стверджує, що Військова частина № НОМЕР_1 відповідно до наказу командира Військової частини №41 від 27.04.1986 була переведена до АДРЕСА_1 , за виключенням дев'яти осіб, серед яких був і позивач, які залишені в зоні відчуження для ліквідації наслідків аварії відповідно до розпорядження командира Військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Наголошує, що зазначені військовослужбовці строкової служби виводилися із зони відчуження лише 07.05.1986 відповідно до наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 №44 від 07.04.1986, що підтверджується архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та нотаріально засвідченою довідкою (у вигляді заяви) командира Військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Вважає, що рішенням від 27.04.2023, витяг з протоколу №4 від 27.04.2023, позивачу протиправно відмовлено у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році», у зв'язку з відсутністю довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, відповідно пункту 11 Порядку №551.
Сумська обласна державна адміністрація подала до суду пояснення по справі, в яких просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 - без змін. Зазначає, що нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено набуття статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у разі безпосередньої участі особи у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів або відпрацювання особою не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Вказує, що надані копії документів, які містяться у справі, не підтверджують факт виконання ОСОБА_1 робіт у зоні відчуження. Зауважує, що позивачем не надано довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку, як це передбачено пунктом 11 Порядку №551.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 14.06.1984 по 27.05.1986 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_5 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №181 від 23.12.2019.
Місцем дислокації військової частини № НОМЕР_1 по 27.04.1986 була АДРЕСА_2 .
Позивач у позові звертав увагу суду на те, що станція Янів розташована поблизу міста Прип'ять Київської області, тобто вона знаходилась у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим військова частина № НОМЕР_1 , де проходив службу позивач, відповідно до наказу командира військової частини №41 від 27.04.1986 була переведена до АДРЕСА_1 , що підтверджується архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
За позицією позивача, на момент аварії на Чорнобильській АЕС військовослужбовці військової частини № НОМЕР_1 , в тому числі і позивач, брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Цей факт встановлено рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 11.06.2020 у справі №950/406/20. При розгляді вказаної цивільної справи були допитані свідки - військовослужбовці військової частини № НОМЕР_1 : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та командир військової частини № НОМЕР_1 - ОСОБА_2 .
Медико-соціальною експертною комісією 26.12.2017 позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності, відповідно до висновку комісії, є наслідки Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 669729 від 27.12.2017. Втрата працездатності становить 60%, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №0007650 від 17.12.2017.
Протоколом №2767 від 26.10.2017 центральної військово-лікарської комісії встановлено, що захворювання позивача пов'язані з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження служби.
27.03.2019 позивача визнано потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, строк дії «безстроково», група інвалідності 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Відповідно до архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вказано, що надати інформацію щодо участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26 квітня по 20 травня 1986 року в складі військової частини НОМЕР_1 немає можливості, тому що на зберіганні в архіві знаходяться тільки накази командира військової частини № НОМЕР_1 по стройовій частині за період з 02 січня по 30 червня 1986 року та наказ командира військової частини № НОМЕР_1 по бойовій підготовці за період з 02 січня по 31 грудня 1986 року. Інші документи в/ч НОМЕР_1 на зберігання до архіву не надходили.
З метою отримання посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» позивач звернувся із заявою до комісії зі спірних питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
До заяви додано копії таких документів: паспорт, код, військовий квиток НОМЕР_5 , посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, архівні довідки Галузевого державного архіву MO України №000412 від 11.01.2002 та №179/1/10393 від 29.09.2017, довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 №181 від 23.12.2019, довідка MCEК серії 12 АЛЛ №669729 від 26.12.2017, довідка про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 12 ААА №007650 від 26.12.2017, витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв військовослужбовців №2767 від 26.10.2017.
Комісія Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до рішення від 18.12.2020, яке оформлене протоколом №18, відмовила ОСОБА_1 у встановленні статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку з не підтвердженням факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження (витяг з протоколу №1 засідання комісії Сумської обласної державної з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.01.2021).
Не погодившись із зазначеним рішенням Сумської обласної державної адміністрації, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №480/3766/21, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди в рамках справи №480/3766/21 виходили з відсутності у матеріалах справи належних доказів перебування позивача у безпосередній участі у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, рівно як відсутні докази роботи позивача на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві не менше 14 календарних днів у 1986 році.
05.04.2023 та 26.04.2023 ОСОБА_1 подано до комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткові документи, які, на переконання позивача, підтверджують його участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби в складі військової частини № НОМЕР_1 у період з 26.04.1986 по 27.04.1986, зокрема:
- рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11.06.2020 у справі №950/406/20, яким встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби в складі військової частини № НОМЕР_1 у період з 26.04.1986 по 27.04.1986;
- копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2019 № 181 про проходження строкової служби у складі військової частини № НОМЕР_1 з 14.06.1984 по 27.05.1986;
- копію довідки (оформлену нотаріально у вигляді заяви) командира військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , якою підтверджується що 26.04.1986 за наказом командира частини № НОМЕР_1 дев'ять військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_1 , були залишені в зоні відчуження та виконували поставлені їм завдання;
- копію довідки (оформлену у вигляді письмового засвідчення свідка) офіцера військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_6 , якою підтверджується, що 26.04.1986 за наказом командира частини № НОМЕР_1 дев'ять військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_1 , залишені в зоні відчуження та виконували поставлені їм завдання.
Рішенням від 27.04.2023, витяг з протоколу №4 від 27.04.2023, позивачу відмовлено у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році», у зв'язку з відсутністю довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, відповідно до пункту 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2018 №551.
Не погодившись із зазначеним рішенням Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, позивач ініціював даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи належних доказів перебування позивача у безпосередній участі у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, рівно як відсутні докази роботи позивача на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон №796-XII).
Відповідно до п.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Стаття 65 Закону №796-XII регулює порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, пунктами 1, 3 та 4 цієї статті передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі по тексту - Порядок №551; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Пунктом 4 Порядку №551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А синього кольору.
Посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 “Про перевірку правильності видачі посвідчень “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», вважаються недійсними.
Відповідно до п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
У спірних правовідносинах, ОСОБА_1 звернувся до Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із заявою, в якій просив встановити статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видати посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Рішенням від 27.04.2023, витяг з протоколу №4 від 27.04.2023, позивачу відмовлено у видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році», у зв'язку з відсутністю довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, відповідно до пункту 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2018 №551.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, колегія суддів звертає увагу, що за статтею 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
При цьому, для встановлення пільг і компенсацій визначаються учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів (ст.14 Закону №796-XII).
Судом встановлено, що з 14.06.1984 по 27.05.1986 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_5 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №181 від 23.12.2019.
Місцем дислокації військової частини № НОМЕР_1 по 27.04.1986 була АДРЕСА_2 , що знаходилась у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим військова частина № НОМЕР_1 , де проходив службу позивач, відповідно до наказу командира військової частини №41 від 27.04.1986 була переведена до АДРЕСА_1 , що підтверджується архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Згідно з архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вказано, що надати інформацію щодо участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26 квітня по 20 травня 1986 року в складі військової частини НОМЕР_1 немає можливості, тому що на зберіганні в архіві знаходяться тільки накази командира військової частини № НОМЕР_1 по стройовій частині за період з 02 січня по 30 червня 1986 року та наказ командира військової частини № НОМЕР_1 по бойовій підготовці за період з 02 січня по 31 грудня 1986 року. Інші документи в/ч НОМЕР_1 на зберігання до архіву не надходили.
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.01.2002 №000412, наданої на запит позивача, наказами військової частини № НОМЕР_1 №41 від 27.05.1986 та №44 від 07.05.1986 встановлено вибуття особового складу частини у зв'язку з аварією на ЧАЕС із станції Янів Київської області в м. Чернігів, а 07.05.1986 - в м. Житомир. У вказаних наказах в списках особового складу ОСОБА_1 не відображений. Відомості по документах військової частини № НОМЕР_1 на ОСОБА_1 відсутні.
Зі змісту довідки (оформленої нотаріально у вигляді заяви) командира військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , встановлено, що за його наказом від 26.04.1986 дев'ять військовослужбовців з закріпленою за ними технікою зі складу військової частини № НОМЕР_1 були залишені в зоні відчуження (до складу групи входив рядовий ОСОБА_1 - водій автобусу ПАЗ) для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Завданням групи було забезпечити охорону матеріальних цінностей, документації військової частини № НОМЕР_1 . 06.05.1986 група була знята з об'єкту в супроводі начальника штабу майора ОСОБА_7 , прибула до м.Чернігів в склад своєї частини. За мужність, проявлену при ліквідації наслідків аварії група була відзначена Грамотами, а старший лейтенант ОСОБА_8 був нагороджений Почесним Знаком ВЛКСМ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». ОСОБА_2 повідомляє, що накази та інші документи військової частини № НОМЕР_1 , у зв'язку з великою радіаційною забрудненістю, архівом Округу не були прийняті, а були знищені.
Також, зі змісту довідки (оформленої у вигляді письмового засвідчення свідка) офіцера військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_6 вбачається, що 27.04.1986 наказом командира військової частини № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в розпорядження ОСОБА_6 надана група з особового складу (до складу групи входив рядовий ОСОБА_1 - водій автобусу ПАЗ) з закріпленою за ними технікою, спецтехнікою та автобусом з автопарку військової частини, для надання допомоги в усуненні наслідків аварії на ЧАЕС. Іншим наказом від 27.04.1986 загальна частина особового складу відбула до АДРЕСА_1 . Зазначено, що під керівництвом ОСОБА_6 в зоні відчуження з групою військовослужбовців проведено роботи: з заводу ІНФОРМАЦІЯ_4 (до якого була прикріплена військова частина) вивозились залізо-бетонні вироби (блоки), для будування блокпостів зі сторони Білорусь та інших напрямків, перегороджування (блокування) доріг блоками та плитами, проводились монтажні роботи автокраном КРАЗ КС-4561, водієм якого був ОСОБА_9 , вивозилось сміття, ґрунт, уламки, з території АС грузовими автомобілями ЗІЛ та МАЗ військовослужбовцями, а також вивозився використаний (забруднений) одяг до місця їх захоронення ( АДРЕСА_3 ) з території АС. Проводились неодноразові патрулювання м.Прип'ять та околиць міста. Особовий склад під керівництвом ОСОБА_6 , в тому числі ОСОБА_1 , 06.05.1986 наказом командира військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в супроводі начальника штабу майора ОСОБА_10 , вибула з АДРЕСА_4 (зона відчуження) та прибула до АДРЕСА_1 .
Разом з тим, колегія суддів враховує, що рішенням Лебединський районний суд Сумської області від 11.06.2020 у справі №950/406/20, яке набрало законної сили 06.08.2020, встановлено факт участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби в складі військової частини НОМЕР_1 у період з 26 квітня 1986 року по 27 квітня 1986 року.
Лебединським районним судом Сумської області в рамках справи №950/406/20 встановлено, що з 14 червня 1984 року по 27 травня 1986 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 .
Місцем дислокації військова частина по 27 квітня 1986 року була станція Янів Київської області ( АДРЕСА_4 ), тобто вона знаходилась у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим військова частина № НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини №41 від 27 квітня 1986 року була переведена до міста Чернігова, що підтверджується архівними довідками Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Всі військовослужбовці військової частини № НОМЕР_1 , в тому числі і ОСОБА_1 , брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі №520/32557/23 вказав про необхідність врахування при розгляді питання про видачу (відмову у видачі) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, рішення суду, яким встановлено факт знаходження та роботи в період відрядження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розумінні ч.4 ст.78 КАС України, якою передбачено звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховним Судом звернуто увагу, що передбачене частиною четвертою статті 78 КАС звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Отже, преюдиційність - це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі. Разом із тим, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Водночас, посилаючись на відсутність довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, відповідно до пункту 11 Порядку №551, відповідачем у спірному рішенні не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, чому подані позивачем інші документи, не можуть підтвердити його участь у ліквідації наслідків аварії, які недоліки вони містять.
Такі дії відповідача не відповідають «принципу належного урядування», сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування, позбавляють особу можливості отримати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вимагають від позивача вчинення додаткових дій щодо доведення належності до категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу.
Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 подано до комісії Сумської обласної державної адміністрації з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткові документи, зокрема: рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11.06.2020 у справі №950/406/20, яким встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС під час проходження строкової військової служби в складі військової частини № НОМЕР_1 у період з 26.04.1986 по 27.04.1986; копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.12.2019 № 181 про проходження строкової служби у складі військової частини № НОМЕР_1 з 14.06.1984 по 27.05.1986; копію довідки (оформлену нотаріально у вигляді заяви) командира військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , якою підтверджується що 26.04.1986 за наказом командира частини № НОМЕР_1 дев'ять військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_1 , були залишені в зоні відчуження та виконували поставлені їм завдання; копію довідки (оформлену у вигляді письмового засвідчення свідка) офіцера військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_6 , якою підтверджується, що 26.04.1986 за наказом командира частини № НОМЕР_1 дев'ять військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_1 , залишені в зоні відчуження та виконували поставлені їм завдання.
Однак, жодних обгрунтувань щодо неврахування наданих позивачем документів спірне рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, яке оформлено протоколом засідання №4 від 27.04.2023, не містить.
За цим, посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, як на підставу для відмови у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без дослідження всіх наданих позивачем документів і надання їм належної правової оцінки, є безпідставними.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, яке оформлено протоколом засідання №4 від 27.04.2023 року, в частині, в якій відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Враховуючи, що наданим позивачем до комісії документам на підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надана належна правова оцінка, а відмова відповідача стосується виключно відсутності довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, яке оформлено протоколом засідання №4 від 27.04.2023 року, в частині, в якій відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та зобов'язання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням висновків суду.
За цим, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
За цим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 480/6725/23 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, яке оформлено протоколом засідання №4 від 27.04.2023 року, в частині, в якій відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Сумській обласній державній адміністрації, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий