Справа № 761/19746/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3603/2025
2 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року (суддя Кондратенко О.О) про відмову у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору продовженим у цивільній справі за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,
встановив:
у травні 2024 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні власністю, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 119,4 кв.м по АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 28 лютого 2017 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Управлінням справами Верховної Ради України (орендар), Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач) та народним депутатом України VIII скликання ОСОБА_2 (користувач) на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 грудня 2016 року № 788 укладено договір № 595/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір оренди), відповідно до якого ОСОБА_2 було надане в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 119,4 кв.м, з яких 63,7 кв.м - цокольне приміщення та 55,7 кв.м - підвальне приміщення, на АДРЕСА_1 для розміщення громадської приймальні народного депутата.
Позивач посилався на те, що відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Договору оренди цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28 лютого 2017 року на строк депутатських повноважень народного депутата України ОСОБА_2 , але не більше, ніж до 27 лютого 2020 року.
Позивач зазначав, що депутатські повноваження народного депутата України VIII скликання ОСОБА_2 припинені 29 серпня 2019 року, а отже строк дії договору оренди закінчився 29 серпня 2019 року. 12 травня 2020 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулось з листом до Управління справами Верховної Ради України і до ОСОБА_2 з вимогою повернути нежитлове приміщення по акту приймання-передачі, але лист залишився без реагування.
Позивач послався на те, що 17 лютого 2021 року звернувся до ОСОБА_2 з вимогою передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі йому як орендодавцю. В подальшому, 6 грудня 2023 року він звернувся до Апарату Верховної Ради України, як до орендаря за Договором оренди та ОСОБА_2 , як до користувача нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 , з вимогою звільнити приміщення, у відповідь на що, Управління справами Верховної Ради України, своїм листом від 27 грудня 2023 року повідомило про відмову у підписанні акту приймання-передачі у зв'язку з тим, що строк дії договору оренди закінчений 29 серпня 2019 року. Разом з цим, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» неодноразово фіксувало факт користування зазначеним приміщенням після спливу строку дії Договору оренди.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (с.с.52-53).
Ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року, занесеними до протоколу судового засідання, відмовлено у залученні ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи та відмовлено у прийнятті поданої ним позовної заяви (с.с.128-130).
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати протокольну ухвалу суду, постановлену 7 жовтня 2024 року о 12 год. 53 хв. 20 сек., та направити на стадію вирішенням питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції його позовну заяву до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договору оренди продовженим, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у вступі у дану справу у якості третьої особи, пославшись на те, що він не має жодного стосунку до Договору оренди, який є предметом судового розгляду, при цьому такі обставини можуть бути встановлені лише під час розгляду справи по суті, де він би мав змогу обґрунтувати свою належність до предмета спору, надати відповідні докази та пояснити, яким чином його права та законні інтереси порушуються.
ОСОБА_1 зазначає, що ухвалене судове рішення про «відмову у прийнятті позовної заяви», яке фактично є поверненням позовної заяви чи відмовою у відкритті провадження у справі, є передчасним та поверхневим.
Також, ОСОБА_1 посилається на те, що подана ним позовна заява відповідала вимогам ЦПК України, була подана у визначений частиною першої статті 52 ЦПК України строк, тобто до першого судового засідання.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що поданий ним позов був мотивований тим, що Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією за договором № 549/1 від 4 листопада 2016 року Громадській організації «Екостолиця» було передано в оренду нерухоме майно, площею 49,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого розміщенням там його приймальні, як депутата Київської міської ради. Таким чином, він так само, як і ОСОБА_2 , користується нежитловим приміщенням за вказаною адресою, однак кожному з них визначені різні кімнати, при цьому доступ до кімнат, якими він користується, можливий лише через кімнати, які використовує ОСОБА_2 , відтак при втраті останнім права користування своєю частиною зазначеного нежитлового приміщення, він також втратить можливість використовувати свою частину приміщення.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи: Управління справами Верховної Ради України, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 20 серпня 2024 року.
Предметом судового розгляду є виконання договору № 595/1 від 28 лютого 2017 року, укладеного між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Управлінням справами Верховної Ради України (орендар), комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач) та народним депутатом України восьмого скликання Левченком Ю.В. (користувач), про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Предметом договору було нежитлове приміщення, загальною площею 119,4кв.м, у цокольному приміщенні та у підвалі, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні 20 серпня 2024 року було оголошено перерву за клопотанням відповідача для ознайомлення з матеріалами справи до 7 жовтня 2024 року.
2 жовтня 2024 року відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому зазначив, що спірне приміщення є єдиним комплексом з приміщенням, яким користується ОСОБА_1 за договором № 549/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладеного 4 листопада 2016 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) та громадською організацією «ЕКОСТОЛИЦЯ» (орендар), а також комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство-балансоутримувач), предметом якого є нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 49,5кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач вважав, що предмет справи стосується прав і інтересів ОСОБА_1 , який може втратити доступ до приміщень, якими користується на підставі зазначеного договору, у разі задоволення заявленого до нього позову.
З протоколу судового засідання від 7 жовтня 2024 року вбачається, що головуючий суддя повідомила учасників справи про надходження до суду клопотання та позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору, а у подальшому головуючим суддею було поставлено на обговорення питання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи (12:48:48 год. у протоколі судового засідання).
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання о 12:52:59 год., суд відмовив у залученні ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки він не є стороною спірного договору.
Також ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання о 12:53:20 год.,
суд відмовив у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки суд відмовив у залученні його до участі у справі, як третьої особи.
Відповідно до статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Участь третіх осіб у цивільній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб), тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірним правовідношенням.
Самостійні вимоги третіх осіб повинні стосуватися предмета спора.
Третя особа може пред'явити позов лише щодо тих осіб, які є сторонами у справі.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі процесуальні права і обов'язки позивача, тобто це загальні права осіб, які беруть участь у справі (стаття 43 ЦПК України), а також спеціальні права, якими наділяється позивач (стаття 49 ЦПК України).
За правилами частини першої статті 195 ЦПК України, положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
Згідно частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК Українизустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
За загальним правилом позовна заява третьої особи повинна відповідати загальним вимогам, що містяться у статті 175 ЦПК України.
Оскільки у правовому статусі треті особи, що заявляють самостійні вимоги, прирівнюються до позивача, то і відповідно всі правові наслідки, які застосовуються до неналежно поданої позивачем позовної заяви, поширюють свою дію і на позов, поданий такими особами. Зокрема, суд може залишити позовну заяву без руху, повернути позовну заяву, відмовити у відкритті провадження або постановити ухвалу про прийняття позову третьої особи до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднання вимог в одне провадження.
За процесуальною формою складання ухвали класифікуються на самостійні і протокольні.
Суд постановляє самостійні ухвали у нарадчій кімнаті, які втілюються в письмову форму окремого процесуального документа, підписуються всім складом суду і приєднуються до справи. Протокольні ухвали з окремих нескладних питань суд постановляє, порадившись на місці в судовому засіданні, вони заносяться до протоколу судового засідання.
Ухвала, яка постановляється судом без видалення до нарадчої кімнати, за змістом повинна містити: суть питання, яке розв'язується; мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким він керувався, постановлюючи ухвалу; висновок суду. Всі ухвали
оголошуються одразу після їх постановлення.
Аналіз норм ЦПК України, свідчить, що вирішення питання про прийняття/неприйняття позовної заяви третьої особи неможливе шляхом постановлення протокольної ухвали.
Разом з цим, суд першої інстанції вирішив питання про відмову у прийнятті позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 у спосіб, що не передбачений ЦПК України, шляхом постановлення протокольної ухвали.
При цьому, суд не навів мотивів, з яких прийняв таке рішення, та не надав оцінки обставинам, на які заявник ОСОБА_1 посилався у своїй позовній заяві.
Таким чином, суд першої інстанції порушив порядок прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Матеріали справи не містять позовної заяви ОСОБА_1 , у прийнятті якої суд першої інстанції відмовив, а ухвала суду не містить належного обґрунтування та оцінки позовної заяви третьої особи, та викладених в ній обставин, що позбавляє можливості апеляційний суд зробити висновок щодо правомірності прийнятої судом першої інстанції ухвали.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у прийнятті позовної заяви третьої особи, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року про відмову у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 скасувати, направити матеріали справи до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук