30 квітня 2025 року м. Київ №240/35227/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Жука Р.В., суддів Білоноженко М.А., Парненко В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
треті особи 1) Міністерство соціальної політики України,
2) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
3) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, зобов'язання
вчинити дії,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому просив суд:
- визнати протиправними та нечинними положення пункту 4.3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654, а саме: слова і цифри « 150 гривень»;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України у пункті 4.3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 слова і цифри « 150 гривень» замінити на слова і цифри «прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та для дітей віком до 6 років».
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на підставі оскаржуваних положень спірної постанови отримує надбавку на утриманця у розмірі 150 грн. Проте, на думку позивача, такі нормативні положення є протиправними оскільки: по-перше, розмір надбавки не відповідає визначеному розміру прожиткового мінімуму для дітей; по-друге, є дискримінаційними, оскільки встановлює набагато менший розмір надбавки для пенсіонерів за Законом України «Про прокуратуру» у порівнянні з пенсіонерами за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для яких розмір такої надбавки становить 50 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач заперечує проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву та зазначає, що доводи позивача ґрунтуються лише на суб'єктивній оцінці обставин, а наявність ознак дискримінації не підтверджується жодними доказами. При цьому, спірний нормативно-правовий акт ухвалено з дотриманням процедури прийняття та в межах повноважень, наданих Кабінету Міністрів, і на час ухвалення такої постанови відбулося реальне підвищення розміру надбавки.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засідання суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з розрахунком пенсії позивачу виплачувалася надбавка за 1-го утриманця у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У подальшому позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з розрахунком пенсії позивачу виплачувалася надбавка за 1-го утриманця у розмірі 150 гривень у розмірі 150,00 грн на підставі пункту 4.3 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян". (далі - Постанова № 654).
Уважаючи протиправними та дискримінаційними зазначене положення Постанови № 654, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
16.07.2008 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до пункту 4.3 зазначено, що з 1 вересня 2008 року непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України «Про пенсійне забезпечення» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Постанови № 654, оскаржуваним у даній справі пунктом 4.3 пропонується збільшення розміру підвищень реабілітованим громадянам та членам їх сімей, надбавки непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років та надбавки на догляд, виникла необхідність у визнанні такою, що втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріями пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до якої зазначені виплати обчислюються виходячи із розміру 19,91 грн.
Пунктом 4.3 оскаржуваної Постанови № 654 встановлено надбавку до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років у розмірі 150 гривень на кожну дитину, в той час як пункт 2 вказаної вище Постанови № 1, що діяла до цього, була передбачена надбавка у розмірі 19,91 грн.
Таким чином, з прийняттям пункту 4.3 Постанови № 654 на той час відбулося реальне підвищення доплати до пенсії з 19,91 грн. до 150,00 грн.
Основним доводом позивача є те, що положення цієї постанови передбачають різні підходи до обчислення розміру надбавки для різних категорій пенсіонерів. Іншими словами, позивач стверджує, що раніше, отримуючи інший вид пенсії за іншим законом, розмір надбавки був набагато більшим і визначався у відсотковому розмірі від прожиткового мінімуму, тоді як після переходу на інший вид пенсії розмір надбавки став складати всього 150 грн.
Суд, дослідивши зміст Постанови № 654 та законодавство, яке регулює пенсійне забезпечення, встановив, що Уряд не запроваджував різні підходи чи різні розміри надбавок для різних категорій пенсіонерів. Пунктом 4.3 Постанови № 654 встановлено єдиний розмір надбавки для всіх непрацюючих пенсіонерів, які мають на утриманні дітей до 18 років, у фіксованому розмірі 150 гривень на кожну дитину, незалежно від виду пенсії.
Суд наголошує, що розмір зазначеної надбавки у всіх редакціях, починаючи з 2008 року, становив 150 грн, і Кабінет Міністрів України, впродовж дії спірної Постанови не встановлював різні підходи для визначення надбавки для різної категорії осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що під час перебування позивача на пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на позивача розповсюджувалася дія пункту «а» частини першої статті 24 вказаного Закону, яка передбачає нарахування до пенсії по інвалідності надбавки непрацюючим особам з інвалідністю, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Слід підкреслити, що розмір надбавки, який позивач отримував раніше (50% від прожиткового мінімуму), передбачався не Постановою № 654, а окремим положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, після переходу на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», дія частини першої статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» припинила своє регулювання щодо позивача, тоді як у відповідному Законі України «Про прокуратуру» жодної тотожної норми не передбачено.
Цим пояснюється те, що пенсійний орган, розраховуючи пенсію за іншим Законом, застосував розмір надбавки, що передбачений Постановою № 654 - 150 грн, оскільки жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено інший розмір такої надбавки.
Водночас суд звертає увагу, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
Тобто, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється виключно за бажанням пенсіонера, що виражається у поданні відповідної заяви до органів пенсійного фонду.
При цьому, ризики зменшення розміру пенсійних виплат під час переходу з одного виду пенсії на інший цілком покладаються на самого пенсіонера.
Отже, перш ніж подавати відповідну заяву пенсіонер не позбавлений права проконсультуватись в органах пенсійного фонду чи не призведе такий перехід з одного виду пенсії на іншій до зменшення певних складових пенсійних виплат.
Таким чином, зменшення надбавки позивача сталося не через дискримінацію з боку Уряду, як стверджує позивач, а виключно через те, що при зміні виду пенсії позивач перейшов з дії одного Закону, що передбачав більші гарантії, до дії іншого Закону, який таких гарантій не містив. Ця різниця пояснюється особливостями законодавчого регулювання та не свідчить про протиправність постанови Кабінету Міністрів України № 654.
Встановлення таких особливостей є правом законодавця, який враховує умови служби, роботи та соціальні гарантії для певних категорій громадян, і це не може вважатися дискримінацією, оскільки різні категорії осіб мають різні умови праці, завдання та особливості соціального захисту.
Поряд з цим, суд зазначає, що оцінка законів України щодо їхньої конституційності чи дискримінаційності виходить за межі компетенції адміністративного суду, адже така функція належить виключно Конституційному Суду України. Тому суд у межах цієї справи не може надавати оцінку чи ставити під сумнів законодавчі акти, а лише застосовує їх до конкретних обставин справи.
Крім того, суд наголошує, що у цій справі не розглядається питання правильності нарахування пенсії, адже це є компетенцією пенсійних органів. У цій справі суд лише встановлює, що розмір надбавки пенсіонеру визначений пенсійним органом відповідно до чинного на час звернення законодавства.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Постанова № 654 є правомірною та прийнятою у межах повноважень Кабінету Міністрів України, не містить дискримінаційних норм, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
VI. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Р.В. Жук
Судді: М.А. Білоноженко
В.С. Парненко