02 травня 2025 року Справа № 280/2637/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса)
про визнання протиправними дій та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо закінчення виконавчого провадження №72525731;
- визнати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.03.2025 про закінчення виконавчого провадження №72525731 з примусового виконання виконавчого листа по справі №280/2918/22 виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 08.08.2023 протиправною та скасувати;
- зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження за виконавчим листам по справі №280/2918/22, виданим Запорізьким окружним адміністративним судом 08.08.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ті обставини, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/2918/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Для виконання постанови суду позивач звернувся до Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за наслідком чого було відкрито виконавче провадження №72525731. Позивач зазначає, що йому 18.03.2025 виплачено грошові кошти у сумі 356,60 грн, у зв'язку з чим державний виконавець 25.03.2025 прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №72525731, яку він вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки військова частина при виплаті індексації грошового забезпечення застосувала січень 2016 року у якості базового місяця.
28.04.2025 надійшла заява Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій відповідач зазначає, що до відділу 18.03.2025 надійшла платіжна інструкція щодо сплати заборгованості за виконавчим документом. Державним виконавцем 25.03.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження». Просить відмовити у задоволенні скарги стягувача.
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі №280/2918/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бревко Наталією Юріївною на підставі заяви стягувача про примусове виконання на підставі виконавчого листа № 280/2918/22 відкрито виконавче провадження № 72525731 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
19.03.2025 Запорізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони східного регіону повідомила Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виконання в повному обсязі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі №280/2918/22, що підтверджується платіжною інструкцією № 3557 від 15.03.2025.
Відповідно до платіжної інструкції № 3557 від 15.03.2025 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатила позивачу 356,60 грн.
25.03.2025 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бревко Наталією Юріївною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що згідно платіжної інструкції № 3557 від 15.03.2025 борг погашено на прямі реквізити стягувача.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).
За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII).
Зі змісту оскаржуваної постанови та пояснень відповідача судом встановлено, що відповідач при прийнятті постанови про закінчення провадження ВП № 72525731 від 25.03.2025 виходив виключно із повідомлених боржником даних та платіжного доручення про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Разом з цим, суд наголошує, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 72525731 від 25.03.2025 не містить відомостей про перевірку відповідачем базового місяця, врахованого військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України при обчисленні індексації грошового забезпечення, задля встановлення факту повного виконання рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Отже, розглядаючи позов про законність прийнятої постанови, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
У постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі 457/359/21.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічна за змістом норма передбачена пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Більш того, пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.
У межах спірних правовідносин виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Таким чином, суд констатує, що відповідно до встановлених у справі обставин зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, а державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення суду по справі №280/2918/22 не виконано військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у частині нарахування і виплати на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Суд вважає, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про фактичне виконання рішення боржником в повному обсязі без фактичної перевірки такого виконання, що потягло за собою прийняття протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження та порушення прав стягувача, який є позивачем у даній справі.
Оскільки висновок відповідача щодо виконання боржником судового рішення у справі №280/2918/22 не є повним та об'єктивним, зроблений без належного дослідження виконавцем всіх обставин та доказів виконання судового рішення, суд вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження, тому постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 72525731 від 25.03.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас, підстав для зобов'язання відповідача продовжити вчинення виконавчих дій немає, адже як визначено частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Тому додаткове накладення на виконавця подібного обов'язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим і така вимога не може бути задоволена.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому питання розподілу витрат на сплату судового збору не розглядалося.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5; код ЄДРПОУ 44993352) про визнання протиправними дій та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження ВП № 72525731 від 25.03.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 02.05.2025.
Суддя М.С.Лазаренко