02 травня 2025 рокуСправа № 280/4183/21 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі №280/4183/21, яке набрало законної сили 23.11.2021, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у проведенні з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» з грошового забезпечення, визначеного Міністерством внутрішніх справ України у довідці від 16.04.2021 №22/6-1548; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 75% грошового забезпечення, визначеного у довідці МВС України №22/6-1548 від 16.04.2021, станом на 19.11.2019, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції», з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
22.12.2021 у справі виданий виконавчий лист.
Виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (виконавче провадження №68483388).
Постановою державного виконавця від 20.12.2022 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
03.10.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення.
Ухвалою суду від 12.10.2023 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/4183/21 відмовлено.
23.04.2025 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідачем без жодних обґрунтованих доводів та доказів не виконується судове рішення в повному обсязі, що є свідченням прямого та умисного невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того вважає безпідставними доводи Управління, щодо відсутності бюджетних асигнувань для виплати нарахованої конкретним судовим рішенням пенсії, оскільки такі посилання не підтверджуються жодним належним доказом, якими можливо встановити обсяг відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат. Просить установити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язати боржника подати до суду в місячний термін звіт про виконання судового рішення в повному обсязі, а копію такого звіту надіслати заявнику.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
У заяві про встановлення судового контролю відсутнє клопотанням про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в частині зобов'язання Запорізького апеляційного суду у місячний строк надати звіт про виконання судових рішень у справі №280/4183/21 в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження.
Суд дослідивши аргументацію заявника та надані на підтвердження своєї позиції докази, вирішуючи заяву по суті виходив з такого.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до ч. 6 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також звертає увагу на те, що згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Пенсійний орган на виконання вимог ухвали від 06.03.2025 надав пакет документів, що здійснення ним дій на виконання рішення суду. Зокрема надано листи до Пенсійного Фонду України про надання додаткових коштів необхідних для виплату різниці в пенсії за відповідний період.
В матеріалах справи міститься відповідь від 15.04.2025 №0800-0201-8/36692 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на заяву позивача щодо виплати заборгованості, що утворилась, на виконання рішення у справі №280/4183/21, де зазначено, що виплати здійснюються в межах бюджетних асигнувань передбачених на відповідні цільові видатки фонду, позачергова виплата коштів йде у супереч з балансом інтересів та прав інших осіб, що перебувають на обліку пенсійних органів. Проінформовано, що на теперішній час профінансовано погашення заборгованості за рішеннями суду по 19.11.2020.
Відсутність додаткового фінансування бюджету УПФУ із боку ПФУ не свідчить про невиконання рішення суду у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб вказаного Управління (Ухвала Верховного Суду від 4 жовтня 2022 року у справі № 200/3958/19-а).
Доцільність застосування інституту судового контролю в порядку 382 статті КАС має оцінюватись виходячи з реальності подолання несприятливих умов, що перешкоджають повному виконанню судового рішення. В іншому випадку, ефективними є/можуть бути інші інструменти інституту, виходячи з конкретних обставин справи.
Оскільки судом встановлено обставини, що перешкоджають остаточному розрахунку з позивачем та, відповідно, повному виконанню рішення суду, суд дійшов висновку, що інститут судового контролю, а саме зобов'язання відповідача подати звіт про виконання не усуне перешкоди, що ускладнюють виконання судового рішення, тому відповідна заява не підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/4183/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 02.05.2025.
Суддя М.С. Лазаренко