Справа № 761/16835/25
Провадження № 1-кс/761/11704/2025
01 травня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу Управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за №22024000000000645 від 15.07.2024,
установив:
25.04.2025 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 41411) клопотання старшого слідчий 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу Управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024000000000645 від 15.07.2024.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчим ОСОБА_3 зазначено про таке.
Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000645 від 15.07.2024.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , добровільно, умисно зайняв посаду головного інженера у незаконно утвореному ДУП «ХПК», а також за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, а також з метою завдання шкоди Україні, умисно вчинив протиправні дії, спрямовані на реалізацію рішення держави-агресора про широкомасштабне заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання, зареєстрованих за українським законодавством, у тому числі приватної форми власності, на тимчасово окупованій території Херсонської області, а надалі протиправного розпорядження ними на користь держави-агресора та окупаційної адміністрації Херсонської області, яке не було військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо та становить порушення п. iv ч. 2 ст. 8 Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
У зв'язку із зазначеним, 23.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Крім того, 23.04.2025 ОСОБА_5 видано добровільно свій мобільний пристрій, яким він користується з мобільним номером телефону НОМЕР_1 , марки та моделі IPhone Xs Max, номер моделі МТ502РМ/А, IMEI: НОМЕР_2 , під заяву на ім'я слідчого ГСУ СБУ, а також добровільно повідомлено про наявність паролю від вказаного мобільного пристрою, а саме «4472».
23.04.2025 у зазначеному кримінальному провадженні слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом та місця його зберігання вищезазначеного мобільного пристрою, який добровільно виданий ОСОБА_5 .
Слідчий у клопотанні зазначає, що мобільний пристрій має вагоме значення для досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та відповідно до критеріїв ст. 84 та ст. 100 КПК України може бути використана як доказ протиправної діяльності підозрюваного.
У зв'язку викладеним, з метою збереження вилученого майна, запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 25.04.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 28.04.2025 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Слідчий Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Водночас від слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Захисник підозрюваного також у судове засідання не з'явився, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000645 від 15.07.2024.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
23.04.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до заяви від 23.04.2025 ОСОБА_5 видано добровільно мобільний пристрій марки та моделі «IPhone Xs Max», номер моделі МТ502РМ/А, IMEI: НОМЕР_2 .
Надалі слідчим проведено огляд виданого ОСОБА_5 мобільного телефону марки та моделі «iPhone XS Max», номер моделі MT502PM/A, IMEI: НОМЕР_2 , з паролем: 4472 в чорному корпусі, в чохлі зеленого кольору та з сім-карткою оператора мобільного зв'язку з телефонним номером НОМЕР_3 .
Звернення слідчого з клопотанням про арешт на зазначене майно зумовлено необхідністю збереження речового доказу, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 від 23.04.2025 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовим доказом.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на вилучене майно, зазначене слідчим у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість цього кримінального провадження.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 23.04.2025, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до зазначеного кримінального правопорушення осіб.
На думку слідчого судді, накладення арешту на майно в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. При цьому слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку та тяжкість.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб. Що стосується прав та законних інтересів власників майна, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не є занадто обтяжливими для них. При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу Управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за №22024000000000645 від 15.07.2024 - задовольнити.
Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , а саме на мобільний пристрій марки та моделі «iPhone XS Max», номер моделі MT502PM/A, IMEI: НОМЕР_2 , з паролем: 4472 в чорному корпусі, в чохлі зеленого кольору та з сім-карткою оператора мобільного зв'язку з телефонним номером НОМЕР_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1