Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
01 травня 2025 року Справа №200/4786/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року: адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - задоволено повністю: 1) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2023 року по справі № 200/6453/23; 2) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з застосуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність
Вказане судове рішення набрало законної сили 01 жовтня 2024 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/4786/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії шляхом його зміни на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 289417 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 80 коп.».
23 квітня 2025 року позивачу виданий виконавчий лист.
21 квітня 2025 року позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року по справі № 200/4786/24 з урахуванням зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1 квітня 2019 року без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач у своїй заяві зазначає, що станом на теперішній час відповідач виплачує йому максимальний розмір пенсії 23610 грн, що підтверджується роздруківкою з Електронного кабінету ПФУ станом на 21.04.2025 року.
Тобто відповідач не виконує рішення суду в частині нарахування та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, що суперечить рішенню суду про обов'язок виплачувати пенсію без обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, тобто рішення суду не виконується в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на заяву про встановлення контроля, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його заяви.
Перевіривши матеріали заяви й вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
А за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Також суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
За приписами частини 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд звертає увагу, що 18.12.2024 року опублікований, а 19.12.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» № 4094-IX (далі Закон № 4094-ІX), яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІX передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Суд зауважує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у цій справі суд не зобов'язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Проте, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.
За таких обставин, на підставі частини 3 статті 3 КАС України, пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІX, під час вирішення заяви позивача про встановлення судового контролю до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю в редакції Закону № 4094-ІX.
Так, відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
При цьому, умовами, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
На підставі викладеного суд, враховуючи відсутність у матеріалах заяви доказів виконання рішення суду, дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю у вказаній справі та зобов'язання відповідача подати до суду в 90-денний строк звіт про виконання судового рішення, що є достатнім строком згідно частини 3 статті 382-1 КАС України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року по справі № 200/4786/24 з урахуванням зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1 квітня 2019 року без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.М. Тарасенко