30 квітня 2025 року Справа 160/11928/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 в особі представника Данилова Олександра Федоровича до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
25.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.04.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява військової частини НОМЕР_1 в особі представника Данилова Олександра Федоровича до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 20 771,40 (двадцять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 40 копійок на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 року №197, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія 1 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 17.07.2022 року №156-РС на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної - десантної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Згідно до наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2022 року №319 старшого солдата ОСОБА_1 увільнено із займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2022 року №342 старший солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , був направлений на медичний огляд військово-лікарської комісії до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону м. Дніпро. Перебуваючи на огляді у ВМКЦ СХ м. Дніпро, відповідач відразу після від'їзду за допомогою телефонного зв'язку повідомляв командування військової частини НОМЕР_1 про обставини проходження комісії. В подальшому на зв'язок перестав виходити та не повертався до військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2024 року №18 старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , визнано таким, що станом на 16.01.2024 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин. Призупинено нарахування та виплата грошового забезпечення. Згідно з наказом № 382 від 16.03.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 , за фактом нез'явлення на службу з медичного закладу. В рамках проведеного розслідування встановлено, що ОСОБА_1 після відбуття 07.12.2022 року до ВМКЦ СХ м. Дніпро для медичного огляду військово-лікарською комісією, до медичного закладу не з'явився, до місця розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся. Уникав від виконання обов'язків військової служби, проводив час на власний розсуд. До військової частини НОМЕР_1 відповідач повернувся лише 24.04.2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2024 року №338 службове розслідування стосовно ОСОБА_1 завершено, оголошено останньому сувору догану та зобов'язано начальника фінансово-економічної служби провести перевірку та виплату грошового забезпечення. 20.07.2024 року за вих. №694/3417 до Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Краматорську (далі - ТУ ДБР) направлено повідомлення про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за ознаками ч.4 ст. 408 КК України. У зв'язку з відсутністю відповіді з ТУ ДБР щодо реєстрації повідомлення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність слідчого. Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2024 року, постановленою у справі № 175/12889/24, зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР розташованого у м. Краматорську Донецької області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за повідомленням вих. № 694/3417 від 20.07.2024р. щодо можливого вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 , передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. 16.09.2024 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорськ Донецької області, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження №62024050010010220 за ознаками ч.4 ст. 408 КК України по факту самовільного залишення військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 . Згідно довідки по старшому солдату ОСОБА_1 від 22.04.2025 року № 350 загальна сума переплати становить 20 771 грн. 52 коп. Переплата за грудень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 20 771 грн.52 коп.; по додатковій грошовій винагороді - 00 грн. Разом за грудень 2022 року переплата становить 20 771 грн. 52 коп. Відповідач зобов'язаний був відразу після від'їзду з військової частини НОМЕР_5 (07.12.2022р.) з'явитися до медичного закладу для проходження обстеження, а в разі закінчення обстеження (лікування), або нез'явлення до медичного закладу через певні причини, зобов'язаний був негайно повернутися до місця несення служби ( АДРЕСА_1 ), відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові та у медичному пункті військової частини здати медичні документи. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2023 року №18 старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , який вибув на лікування 07.12.2022 року, визнано таким, що станом на 16.01.2023 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин. Призупинено нарахування та виплата грошового забезпечення. Командиром військової частини НОМЕР_1 16.03.2024 року видано наказ №382 «Про призначення службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану». В ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідач, у період проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, самовільно залишив місце служби з 07.12.2022 року по 23.04.2023 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.03.2024 року № 338 службове розслідування стосовно ОСОБА_1 завершено, встановлено факт самовільного залишення військової частини без поважних причин, ухилення від виконання обов'язків військової служби, оголошено сувору догану та вирішено звернутися до органів досудового розслідування із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Враховуючи, що відповідач самовільно залишив місце несення служби, в періодах часу з 07.12.2022 року по 23.04.2023 року ухилявся від виконання службових обов'язків, відповідно до п.15 Порядку №260, відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час відсутності на службі без поважних причин. Причиною, через яку позивачем було здійснено безпідставну виплату грошового забезпечення відповідачу слугувало те, що останній умисно приховав від військової частини факти ухилення від виконання обов'язків військової служби. Оскільки відповідач самовільно залишив військову службу та в період з 07.12.2022 року по 24.04.2023 року обов'язки військової служби не виконував, тому вважаємо, що ОСОБА_1 безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 20 771 грн. 40 коп.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 28.04.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Строки звернення до адміністративного суду визначені у ст.122 КАС України.
Згідно з ч.1 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (ч.3 ст.122 КАС України).
Частиною 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 року у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 року у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 року у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 року у справі №420/13987/23 та підстави для відступлення від них відсутні.
Варто врахувати правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 08.11.2024 року у справі №420/13987/23, де суд касаційної інстанції зазначив:
«…40. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2021 року №723 «Про результати службового розслідування» встановлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, які призвели до спричинення ним державі збитків та зобов'язано помічника командира з правової роботи підготувати та направити до суду позовну заяву про відшкодування збитків.
41. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме дата прийняття наказу №723 «Про результати службового розслідування» - 13 грудня 2021 року є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду.
42. Разом з цим, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, виходив з того, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби, а тому застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
43. Слід зазначити, що у зазначених судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.
44. Також у цих же справах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
45. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
46. У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
47. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21 та підстави для відступлення від них відсутні.
48. Таким чином, суд апеляційної інстанції, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, з якою погоджується і позивач (13 грудня 2021 року) невірно застосував норми процесуального права, а саме частину п'яту статті 122 КАС України…».
Як встановлено із позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 20 771,40 (двадцять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 40 копійок на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
При цьому, відповідно до п. 4.3. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини» від 27.03.2024 року №338 - у разі встановлення факту виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 з 07.12.2022 року по 23.04.2023 року в більшому, ніж передбаченого п. 3 цього наказу, розмірі невідкладно доповісти рапортом командиру військової частини НОМЕР_1 .
До того ж, матеріали справи не містять відповідного рапорту командиру військової частини НОМЕР_1 встановлення факту виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 з 07.12.2022 року по 23.04.2023 року в більшому, ніж передбаченого п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини» від 27.03.2024 року №338.
Таким чином, саме з прийняттям вищевказаного наказу від 27.03.2024 року №338 розпочався тримісячний строк на звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідно, позивач мав звернутися до суду з даним позовом у строк з 27.03.2024 року по 26.06.2024 року.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Представник позивача не надав до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення з 27.06.2024 року по 24.04.2025 року (документ сформований в системі «Електронний суд»).
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску з 27.06.2024 року по 24.04.2025 року.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 в особі представника Данилова Олександра Федоровича до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску за період з 27.06.2024 року по 24.04.2025 року.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник