02 травня 2025 рокуСправа №640/31841/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Калинника Ігоря Вікторовича про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Калинника Ігоря Вікторовича (далі - приватний виконавець, відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Калинника Ігоря Вікторовича та:
а) скасувати постанову від 02.09.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №66686331 від 02.09.2021 та у виконавчому провадженні №66686769 від 02.09.2021;
б) скасувати постанову про розмір мінімальних витрат у виконавчих провадженнях №66686769 та №66686331;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Калинника Ігоря Вікторовича повернути суму сплаченої основної винагороди у розмірі 7500 грн та 500 грн - (на загальну суму 8000 грн) на рахунок, з якого надійшли дані кошти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66686331 та постанову про відкриття виконавчого провадження №66686769. 02.09.2021 винесено постанову про об'єднання даних проваджень у зведене виконавче провадження №66686331. Крім того, 02.09.2021 винесені постанови: про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №66686331; про стягнення з боржника основної винагороди у ВП №66686769; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686331; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686769; про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66686331. Щодо постанов від 02.09.2021 №66686331 та №66686769 про стягнення з ОСОБА_2 мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач зазначає, що розрахунок, здійснений відповідачем у постановах від 02.09.2021 №66686331 та №66686769 про стягнення з позивача мінімальних витрат виконавчого провадження, не може бути остаточним, оскільки такий розрахунок здійснено в день відкриття виконавчого провадження. В подальшому, в ході примусового виконання виконавчого листа, сума витрат виконавчого провадження може бути змінена. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , відповідачем передчасно винесено постанови від 02.09.2021: №66686331 та №66686769 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в день відкриття виконавчого провадження до моменту фактичного стягнення з позивача коштів, а тому, ці постанови підлягають скасуванню як передчасні. Щодо постанов від 02.09.2021: №66686331 та №66686769 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди, а також визнання протиправними і скасування таких постанов, позивач зазначає таке. Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №643), приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Таким чином, стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом. Позивач звертає увагу, що приватний виконавець не з'ясовував суму заборгованості ОСОБА_1 стягувачу у виконавчих провадженнях, не розрахувавши визначив основну винагороду в сумі 7 500,00 грн та 5 987,47 грн. За вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 відкрито провадження у справі.
29.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому приватний виконавець проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження №66687118 про стягнення з ОСОБА_1 боргу по стягненню пені за прострочення сплати аліментів на загальну суму 149162,22 грн на користь ОСОБА_3 , в складі якого знаходиться ВП №66686331 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми пені в розмірі 75000 грн та ВП №66686769 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми пені у розмірі 59874,75 грн. 02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №66686331 та виконавчого провадження №66686769, які 03.09.2021 надіслано боржнику рекомендованою кореспонденцією. Також, 02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди вих. №1789 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження вих. №1790 по виконавчому провадженню №66686331 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди вих. №1793 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження вих. №1794 по виконавчому провадженню №66686769. Також, приватний виконавець зазначає, що пунктом 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Отже, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.09.20201 за виконавчими провадженнями №66686769 та №66686331, на думку відповідача, винесені у відповідності до чинного законодавства. Крім того, приватний виконавець посилається на положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.056.2016 №1403-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1403-VIII), якою передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно з пунктом 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Таким чином, відповідачем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження були винесені постанови про стягнення із позивача основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме у розмірі 7 500 грн та 5 987,47 грн, оскільки на момент відкриття вказаних виконавчих проваджень у приватного виконавця були відсутні документи щодо сплати позивачем частини заборгованості. Також, відповідач вказує, що 05.09.2021 позивач на винагородний рахунок відповідача добровільно надіслав грошові кошти у сумі 7 500 грн та 500 грн у якості основної винагороди та витрат виконавчого провадження, відповідно. 06.09.2021 відповідачем складений акт за участю понятих про перерахування вказаних коштів на користь стягувача за вищевказаними виконавчими провадженнями, оскільки основна винагорода стягується після повного виконання рішення.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/31841/21.
03.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/31841/21.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 дана адміністративна справа передана судді Бондар М.В. для розгляду.
Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/31841/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 28.02.2025 зупинено провадження у справі №640/31841/21 до отримання судом належних доказів повідомлення учасників справи про здійснення розгляду цієї справи. Ухвалою суду від 02.05.2025 провадження у справі поновлено.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі виконавчого листа №756/5795/20, виданого 28.05.2021 Оболонським районним судом м. Києва, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 16.09.2004 по 01.03.2016 у розмірі 75 000,00 грн (а.с. 54).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66686331 з виконання виконавчого листа №756/5795/20, виданого 28.05.2021 Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пені за прострочення сплати аліментів за період з 16.09.2004 по 01.03.2016 у розмірі 75 000,00 грн (a.с. 56).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686331 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 7 500,00 грн (а.с. 58).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686331 у розмірі 500,00 грн (а.с. 60).
На підставі виконавчого листа №756/3722/19, виданого 29.05.2020 Оболонським районним судом м. Києва, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму пені в розмірі 59 874,75 грн за прострочення сплати аліментів, що підлягали до сплати за період з 01.03.2016 по 31.05.2018 (a.c. 64).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66686769 з виконання виконавчого листа №756/3722/19, виданого 29.05.2020 Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми пені в розмірі 59 874,75 грн за прострочення сплати аліментів, що підлягали до сплати за період з 01.03.2016 по 31.05.2018 (а.с. 66).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686769 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 5 987,47 грн (а.с. 68).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686769 у розмірі 300,00 грн (a.с. 70).
02.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та об'єднано виконавчі провадження №66686331, №66686769 у зведене виконавче провадження №66687118.
Матеріали справи містять платіжні інструкції від 05.09.2021 на суму 500,00 грн та 7 500,00 грн, як доказ сплати позивачем мінімальних витрат у виконавчому провадженні №66686331 у сумі 500,00 грн та основної винагороди у виконавчому провадженні №66686331 у сумі 7 500,00 грн (a.c. 73, 74).
06.09.2021 приватним виконавцем складений акт про те, що від боржника ОСОБА_1 05.09.2021 о 18 год. 16 хв. надійшли кошти на винагородний рахунок приватного виконавця у сумі 7 500,00 грн та 500,00 грн. Боржник основний борг не сплачує. У телефонній розмові з боржником з'ясовано, що він навмисно та усвідомлено перерахував вказані кошти на винагородний рахунок приватного виконавця. Приватним виконавцем перераховано кошти, що надійшли на винагородний рахунок від боржника ОСОБА_1 у сумі 7 500,00 грн на депозитний рахунок та згідно з розподілом перераховано кошти на користь стягувачки ОСОБА_3 (a.c. 72).
Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов?язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об?єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Щодо вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування постанов про розмір мінімальних витрат у виконавчих провадженнях №66686769 та №66686331, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №512/5, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону №1403-VIII, Закону №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці) (пункт 2 розділу І Інструкції №512/5).
На підставі пункту 2 розділу І Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов?язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв?язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Так, приватним виконавцем 02.09.2021 винесені постанови про відкриття виконавчого провадження: №66686331 та №66686769.
Того ж дня, приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686331 та виконавчого провадження №66686769, в яких зазначено, що дані витрати підлягають стягненню за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, витрати, пов'язані з виготовленням постанов виконавчого провадження та супровідних листів до них, витрати на пересилання постанов тощо.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність неправомірних дій з боку приватного виконавця та обґрунтованість і правомірність винесення постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №66686331 та виконавчого провадження №66686769.
Щодо визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №66686331 від 02.09.2021 та у виконавчому провадженні №66686769 від 02.09.2021, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1-4 статті 31 Закону №1403-VIII, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 Закону №1403-VIII).
Згідно з частиною 7 статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 1 Порядку №643 визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 4 Порядку №643 фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
За виконання виконавчих документів про стягнення аліментів за заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови погашення такої заборгованості в повному обсязі та стягнення виконавчого збору в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
У рамках зведеного виконавчого провадження винагорода виплачується за кожним окремим виконавчим документом за виконавчим провадженням, яке входить до складу зведеного, за умови дотримання вимог пунктів 4 і 5 цього Порядку (пункт 8 Порядку №643).
Згідно з пунктом 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду в розмірі 10 відсотків суми заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У спірних правовідносинах приватним виконавцем одночасно з постановами про відкриття виконавчих проваджень №66686331 та №66686769 винесені постанови про: стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686331 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 7 500,00 грн; стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686769 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 5 987,47 грн.
Як було зазначено вище, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 7 статті 31 Закону №1403-VIII).
Виконавчі документи №756/5795/20 та №756/3722/19, на підставі яких відкриті виконавчі провадження №66686331 та №66686769, не є виконавчими документами про стягнення аліментів, а стосуються стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
За викладених обставин, приватний виконавець правомірно виніс постанови стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686331 та виконавчого провадження №66686769 від 02.09.2021 (у день відкриття виконавчих проваджень).
Долучені до матеріалів справи виконавчі документи, на підставі яких відкрито виконавчі провадження №66686331 та №66686769 не містять відміток про часткове виконання.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність неправомірних дій з боку приватного виконавця та правомірність винесення постанов про: стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686331 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 7 500,00 грн; стягнення з боржника основної винагороди виконавчого провадження №66686769 у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню - 5 987,47 грн.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій та скасування постанов задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги те, що позовна вимога в частині зобов'язання приватного виконавця повернути позивачу суми сплаченої основної винагороди у розмірі 7500 грн та 500 грн, є похідною від позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця та скасування оскаржуваних постанов, в її задоволенні також слід відмовити.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Калинника Ігоря Вікторовича (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар