м. Вінниця
30 квітня 2025 р. Справа № 120/7029/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" до Вінницької митниці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 01 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (покупець) та іноземною компанією "VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (продавець) було укладено контракт № 02/02/24, відповідно до якого продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 1 000 000 євро.
Відповідно до пунктів 1.2 та 3.2 згадуваного контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі.
Строк оплати - 180 днів з моменту поставки (пункт 4.3 контракту).
На виконання вимог контракту від 01 лютого 2024 року виставлено інвойс № FS/24/5/1 від 10 травня 2024 року на суму 1 000 євро; товар - напівпричів вантажний; марка: SCHMITZ GOTHA; модель: SCF24G; номер шасі: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2007. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
З метою розмитнення товару, що був отриманий відповідно до умов згаданого контракту, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" подало до митного органу усі необхідні для цього документи.
Проте відповідач за результатами розгляду поданих документів 16 травня 2024 року прийняв рішення № UA401000/2024/000158/2 про коригування митної вартості товару, у якому дійшов висновку про безпідставність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000655.
На переконання представника позивача, такі рішення митного органу є протиправними, оскільки до митного органу надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), а тому вважає, що такі рішення слід скасувати.
Ухвалою від 03 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала строк для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в належному розмірі.
На виконання вимог ухвали від 03 червня 2024 року представником позивача подано до суду платіжну інструкцію № 3251 від 05 червня 2024 року, якою підтверджується сплата судового збору в належному розмірі.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
26 червня 2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації.
Як зазначає представник відповідача далі, до митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 10 травня 2024 року № FS/24/5/1, контракт від 01 лютого 2024 року № 02/02/24, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22 лютого 2007 року № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 вересня 2018 року № НОМЕР_3 , довідка про транспортні витрати б/н від 15 травня 2024 року, декларація країни відправлення від 12 травня 2024 року № 24PL412020E0589586.
Так, в наданій довідці про транспортні витрати б/н від 15 травня 2024 року не зазначено безпосередній географічний пункт перетину митного кордону, до якого здійснювався розрахунок транспортних витрат від місця завантаження, а також у довідці зазначено, що страхування транспортного засобу не проводилося, хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).
Виявлені митним органом при розмитненні імпортованих позивачем товарів порушення знайшли своє відображення у рішенні Вінницької митниці від 16 травня 2024 року № UA401000/2024/000655/2.
За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Разом із відзивом на позовну заяву подано й клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
01 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (покупець) та іноземною компанією "VINNTRUCK SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (продавець) укладено контракт № 02/02/24, відповідно до якого продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж останньому засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, були у використанні, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Загальна сума контракту складає 1 000 000 євро.
Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 згадуваного контракту відомості про товар обумовлюються в інвойсі на кожну партію товару.
Ціна на товар встановлюється в євро. Ціна за одиницю товару визначається в кожному конкретному випадку законним представником продавця і покупця та вказується в інвойсі на товар (пункти 3.1 та 3.2 розділу 3 контракту).
Строк оплати - 180 днів з моменту поставки (пункт 4.3 контракту).
На виконання вимог контракту від 01 лютого 2024 року виставлено інвойс № FS/24/5/1 від 10 травня 2024 року на суму 1 000 євро; товар напівпричів вантажний; марка: SCHMITZ GOTHA; модель: SCF24G; номер шасі: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2007. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
З метою розмитнення товару, що був отриманий відповідно до умов згаданого контракту, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" разом з електронною митною декларацією № 24UA401020027380U0 від 16 травня 2024 року подало митному органу наступні документи: рахунок-фактур (інвойс) № FS/24/5/1 від 10 травня 2024 року, декларацію про походження товару № FS/24/5/1 від 10 травня 2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22 лютого 2007 року № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28 вересня 2018 року № НОМЕР_3 , документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15 травня 2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/02/24 від 01 лютого 2024 року, інші некласифіковані документи (фото), декларацію країни відправлення від 12 травня 2024 року № 24PL412020E0589586.
Враховуючи положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом направлено декларанту електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів.
Проте декларант відмовився надавати додаткові документи.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 16 травня 2024 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000158/2, згідно з яким скориговано вартість товару.
Підставами для коригування митної вартості ввезеного товару слугувало те, що в наданій довідці про транспортні витрати б/н від 15 травня 2024 року не зазначено безпосередній географічний пункт перетину митного кордону, до якого здійснювався розрахунок транспортних витрат від місця завантаження, а також у довідці зазначено, що страхування транспортного засобу не проводилося, хоча страхування на території Європейського Союзу є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).
Як зазначено у рішенні далі, позивачем не надано документи, що відповідно до частини 1 та частини 2 статті 53 Митного кодексу України в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. В той же час, на відкритих інтернет-ресурсах (Autoline.ua, Mobile.de), які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом - від 7004 до 8198 євро. З огляду на вищевикладене у контролюючого органу існував обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, тому відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
Джерелом числового значення митної вартості є митна декларація від 24 квітня 2024 року № UA204020/2024/005469, за якою оформлено товар « 1. Напівпричіп контейнеровіз, трьохвісний, марки "SCHMITZ GOTHA", модель "SCF24G", ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_4 , вантажопідйомність - 34.150 т, маса в разі максимального завантаження - 39.000 т, бувший у використанні, рік виготовлення - 2007, модельний рік виготовлення -2007» та складає 3500 Євро.
У зв'язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000655.
Надаючи правову оцінку рішенням митного органу, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.
Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак суд доходить висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України є безпідставною, адже виявлені митним органом в оскаржуваному рішенні порушення не стосуються саме числових значень складових митної вартості товару.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а та ряду інших.
Однак аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.
Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в рішенні про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, відповідач вказав про те, що в наданій довідці про транспортні витрати б/н від 15 травня 2024 року не зазначено безпосередній географічний пункт перетину митного кордону, до якого здійснювався розрахунок транспортних витрат від місця завантаження, а також у довідці зазначено, що страхування транспортного засобу не проводилосья, хоча страхування на території Європейського Союзу є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).
Вище наголошувалося, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Згідно з умовами контракту №02/02/24 від 01 лютого 2024 року поставка товару здійснюється за умовами FCA. Тобто за умовами поставки основну частину перевезення забезпечує покупець, який сам обирає транспорт, сам організовує його ланцюг, заключає договори перевезення.
В даному ж випадку позивач для підтвердження витрат на транспортування надав довідку про транспортні витрати від 15 травня 2024 року, в якій вказано, що вартість перевезення транспортного засобу, вказаного в інвойсі № FS/24/5/1 від 10 травня 2024 року, складає 350 євро.
При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що довідка про транспортні витрати від 15 травня 2024 року не містить інформації про безпосередній географічний пункт перетину митного кордону, до якого здійснювався розрахунок транспортних витрат від місця завантаження, адже, як вірно зазначив представник позивача, така інформація наявна у самій митній декларації (графа 29), де вказана точка в'їзду - UA209040, який є пунктом пропуску "Шегині-Медика".
Щодо доводів представника відповідача про те, що страхування на території Європейського Союзу є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування, а в довідці від 15 травня 2024 року зазначено про нездійснення страхування транспортного засобу, то суд зауважує, що згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування.
Разом із тим ненадання позивачем страхових документів не є підставою для коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом та може свідчити лише про те, що страхування транспортного засобу не здійснювалося.
Більше того, суд вважає слушними твердження представника позивача про те, що страхування на території Європейського Союзу є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються власним ходом (про це ж йдеться і в оскаржуваному рішенні), натомість долучені представником позивача фотографії, що подавалися митному органу свідчать про те, що імпортований позивачем напівпричіп транспортувався не власним ходом, а за допомогою іншого транспортного засобу.
Окремої уваги заслуговує й те, що, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація від 24 квітня 2024 року № UA204020/2024/005469, за якою оформлено товар « 1.Напівпричіп контейнеровіз, трьохвісний, марки "SCHMITZ GOTHA", модель "SCF24G", ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_4 , вантажопідйомність - 34.150 т, маса в разі максимального завантаження - 39.000 т, бувший у використанні, рік виготовлення - 2007, модельний рік виготовлення - 2007» та складає 3500 Євро.
Проте, на думку суду, електронна митна декларація від 24 квітня 2024 року № UA204020/2024/005469 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, його кількість, умови поставки, адже товар, зазначений у такій митній декларації, не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення позивачем відповідно до митної декларації № 24UA401020027380U0 від 16 травня 2024 року.
З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини слід дійти висновку, що подані позивачем для митного оформлення товару документи надавали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, не було відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000158/2 від 16 травня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000655, що оскаржується, сформована у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, що визнане протиправним, а тому така картка відмови теж є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 6056 гривень, що підтверджується платіжними інструкціями № 3223 від 28 травня 2024 року та № 3251 від 05 червня 2024 року.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 6056 гривень.
Крім цього, представником позивача вказано, що попередній розрахунок судових витрат також складається з витрат на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати в сумі 800 гривень.
Визначаючись із тим, чи наявні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних із залученням експерта, суд враховує наступне.
Положеннями статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
Суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
При цьому процесуальний закон встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертних висновків.
На користь такого висновку також свідчать норми частини 8 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.
Дослідження експертом певних питань, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а, від 06 грудня 2023 року у справі № 520/28419/21.
За таких обставин відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з підготовкою експертного висновку.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 101, 104, 106, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000158/2 від 16 травня 2024 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000655.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКС-ВІНН" (місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Олексія Миргородського, буд. 78; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41880129)
Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43997544)
Рішення суду в повному обсязі складено 30.04.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович