Справа № 451/30/25
Провадження № 2/559/511/2025
30 квітня 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Рижко С.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
І. Стислий виклад позицій сторін.
1.1 ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 03.01.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №4576-296-2, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн., строк кредитування 365 днів, до 02.01.2025, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «Приватбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 07.01.2025 утворилася заборгованість у розмірі 50 625,00 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 45 625 грн., яку й просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.
1.2 Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов безпідставним та не обґрунтованим. У відзиві вказує, що він не укладав та не підписував редакцію договору позики, що долучає представник позивача до позовної заяви, відповідно не погоджував зазначені в цій редакції документа процентні ставки, як і інші умови кредитування. В матеріалах справи відсутні докази генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження пропозиції щодо укладення договору, хронологія вчинення дій щодо вкладення кредитних договорів у електронній формі. Наведе вказує на не укладення оспорюваного правочину, що в свою чергу вказує на не обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача процентів, які погоджені у договорі. Також зазначає, що вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає засадам справедливості та розумності. Тому при ухвалені рішення просить зменшити розмір відсотків що найменше до заявленого позивачем розміру заборгованості за кредитом у сумі 5000 грн. Крім того зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, а розрахунок заборгованості не є первинним документом. Також матеріали справи не місять доказів перерахування відповідачу коштів у сумі 5000 грн. Таким чином позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, зокрема факту укладення договору позики, перерахування відповідачу тіла кредиту, розмір фактично нарахованих відсотків, а тому просить у позові відмовити. Також вважає не спів мірним заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків. 19.02.2025 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
3.1. Судом встановлено, що 03.01.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №4576-296-2 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн. Строк кредитування 365 календарних днів. Процентна ставка - 2.5% за кожен день користування позикою. Кошти надаються безготівково шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить позичальнику. Переказ суми здійснюється через платіжний сервіс Fondy. Договір містить відмітку про підписання його позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 547345, при цьому дані підписанта співпадають з анкетними даними відповідача - анкетні, номер паспорта та РНОКПП (а.с.30-38, 102).
3.2. У Додатку №1 до Договору сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складає 50 625,00 грн., з яких 5 000 грн. - сума кредиту за договором та 45 625 грн. - проценти (а.с.39-40).
3.3. У Додатку №3 до Договору, який також підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, останній надав товариству інформацію про власні контактні номери телефонів, а саме: НОМЕР_2 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 (а.с.42).
3.4. На підтвердження укладення вказаного кредитного договору позивачем надано Анкету-заяву на кредит №47614 від 03.01.2024 (а.с.54).
3.5. Кошти за кредитним договором № 4576-296-2 від 03.01.2024 було надано позичальнику безготівково шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною квитанцією від 03.01.2024 (а.с.43).
3.6. Належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та зарахування на платіжну картку коштів у сумі 5000 коштів підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк». Крім того, банком зазначено фінансовий номер телефону номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.122-123).
3.7. Також, в матеріалах справи міститься хронологія дій щодо укладення кредитного договору № 4576-296-2 від 03.01.2024, які сторони вчинили в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент» та поза нею (а.с.53).
3.8. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором від 03.01.2024 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 07.01.2025 становить 50 625,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 45 625 грн. Такий розмір заборгованості відповідає умовам договору та підтверджений наданими до суду розрахунками (а.с.44-52)
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною першоюст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
У відповідності дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положеньст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно ізст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1 Суд робить висновок, що 03/01/2024 між ТОВ "ФК "Процент" та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням Договору про надання кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується належними та допустимим доказами, дослідженими судом, зокрема електронною квитанцією від 03.01.2024, за якою кошти було надано позичальнику безготівково шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Належність банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зарахування коштів на вказану карту у сумі 5000 грн. підтверджується інформацією наданою банком емітентом АТ КБ «Приватбанк». Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 , співпадає з номером телефону, який вказаний відповідачем у Додатку №3 до Договору як один із власних контактних номерів. Таким чином, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, однак не виконав обов'язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.
5.2 Суд критично оцінює доводи відповідача викладені у відзиві, що Кредитний договір було укладено з порушенням вимог винного законодавства, оскільки такі не підтверджені жодними доказами. Разом з тим, позивачем відображено послідовність укладення Договору про надання кредиту, з якої вбачається порядок дій, здійснений сторонами. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, про що свідчить наявність алфавітно-цифрової послідовності у відповідній графі Договору і підписант та відповідач - це одна і та ж особа. Таким чином, підстав для невідповідності умов укладеного сторонами кредитного договору вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» судом не встановлено.
5.3 Також суд відхиляє заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту: у ньому відображені всі факти видачі суми кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
5.4 Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню, тому позов задовольняє.
5.5 Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним. Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судом встановлено, що понесені ТОВ «ФК «Процент» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором №03/06/2024 про надання юридичних послуг; Актом приймання-передачі наданих послуг №7 до Договору, Витягом з Акту приймання-передачі та платіжною інструкцією від 29.11.2024 (а.с.90-99). У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо суми витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що з поданих позивачем доказів не вбачається, що гонорар в сумі 10 000 грн. стосується надання правової допомоги саме у даній справі. Однак такі твердження не заслуговують на увагу, скільки у Витязі з Акту приймання-передачі зазначено саме про підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №4576-296-2 від 03.01.2024 та складання адвокатського запиту по боржнику ОСОБА_1 . Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 ЦПК України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 ЦПК України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю малозначної справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
5.6 Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підляже стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
позов задовольнити: стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» суму заборгованості за Кредитним договором №4576-296-2 від 03.01.2024 у розмірі 50 625 (п'ятдесят тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, з яких: 5 000 грн. - заборгованість за кредитом та 45 625 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за період з 03.01.2024 до 02.01.2025.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 та 5000 грн. витрат на правову допомогу, а разом 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження бульвар Вацлава Гавел, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 41466388, електронна адреса legal.procent.com.ua.Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович. РНОКПП НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , остання відома контактна адреса згідно відзиву: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3
Суддя О.Ю. Жуковська