28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 331/5320/18
провадження № 61-2851ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду від 03 вересня 2024 року та ухвалу Апеляційного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 06 березня 2025 року № 7020/0/220-25, 06 березня 2025 року № 7022/0/220-25, 06 березня 2025 року № 7023/0/220-25, 06 березня 2025 року № 7041/0/220-25, 12 березня 2025 року № 7749/0/220-25, 12 березня 2025 року № 7750/0/220-25, 13 березня 2025 року № 7873/0/220-25, 17 березня 2025 року № 8105/0/220-25, 17 березня 2025 року № 8230/0/220-25, 19 березня 2025 року № 8576/0/220-25, 24 березня 2025 року № 9112/0/220-25 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційні скарги на судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме вказавши судові рішення, які вона просить скасувати, сплатити судовий збір та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); клопотання особи, яка подає скаргу; дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується (частина друга статті 392 ЦПК України).
На виконання ухвали Верховного Суду від 28 березня 2025 року особою, яка подала касаційні скарги, у квітні 2025 року подано заяву про усунення недоліків, у якій зазначено, що вона оскаржує ухвалу Жовтневого районного суду від 03 вересня 2024 року та ухвалу Апеляційного суду м. Запоріжжя про відсутність рішення від 05 серпня 2019 року в матеріалах справи та просить звільнити її від сплати судового збору, оскільки сума судового збору перевищує 5% доходу за попередній період.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити, оскільки заявником не надано доказів для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони.
Окрім цього, ОСОБА_1 надає заяву про забезпечення доказів, у якій просить витребувати у органів Державної податкової служби необхідних документів, які необхідні їй для звільнення від сплати судового збору.
Оскільки розділом V главою 2 ЦПК України не передбачено можливість вирішення вказаного питання на стадії касаційного провадження, клопотання задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить по цивільній справі № 331/5320/18 свідчить, що ухвала суду першої інстанції від 03 вересня 2024 року була предметом перегляду судом апеляційної інстанції, однак скаржник не порушує питання щодо оскарження такого рішення апеляційного суду. Окрім того, ОСОБА_1 не вказує, яке саме рішення суду апеляційної інстанції (щодо відсутності рішення в від 05 серпня 2019 року) вона оскаржує.
ОСОБА_1 необхідно конкретизувати у прохальній частині, яке саме судове рішення нею оскаржується (зазначити суд, який його ухвалив та дату ухвалення) та викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати уточнену касаційну скаргу та її копії разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, зокрема, і для вказаних осіб.
Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 28 березня 2025 року виконана не у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Аналіз матеріалів на усунення недоліків ОСОБА_1 свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків, оскільки ухвала Верховного Суду від 28 березня 2025 року не виконана. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.
Керуючись статтями 120, 127, 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар