1 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 202/16464/23
Провадження № 61-4700ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Демарчук Наталя Олександрівна (далі - адвокат),
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року
у справі за позовом скаржника до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та
за зустрічним позовом відповідача до скаржника про припинення договору та стягнення переплати і
1. У вересні 2023 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 116 461,45 грн кредитної заборгованості.
2. У жовтні 2023 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати договір про надання споживчого кредиту від 26 липня 2022 року припиненим у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання та стягнути зі скаржника 4 255,51 грн переплати, 1 717,76 грн судового збору, по 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та гонорару успіху.
3. 9 травня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову скаржника та частково задовольнив зустрічний позов відповідача: визнав припиненим договір про надання споживчого кредиту від 26 липня 2022 року у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання; стягнув зі скаржника на користь відповідача 4 255,51 грн переплати, 1 717,76 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовив у відшкодування інших витрат на цю допомогу.
4. 19 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
5. 7 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
6.5. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення кредитної заборгованості, припинення договору та стягнення переплати за ним. З огляду на цей предмет, зокрема ціну первісного та зустрічного позову про стягнення коштів (120 716,96 грн), яка не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (242 240,00 грн = 3 028,00 х 80 такого мінімуму, визначеного згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»), а також беручи до уваги характер спірних правовідносин і встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд вважає, що вона має незначну складність, не належить до винятків, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19, частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Тому визнає цю справу малозначною (див. близький за змістом підхід в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2025 року у справі № 746/71/24, від 5 грудня 2024 року у справі № 207/2103/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 243/1459/22).
6.6. Скаржник не обґрунтував ні те, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, ні те, що він позбавлений можливості спростувати під час розгляду якоїсь іншої справи обставини, встановлені в оскаржених судових рішеннях у справі № 202/16464/23, ні те, що остання становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для самого скаржника. Інакше кажучи, відсутнє обґрунтування випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6.7. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь своєї позиції. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.8. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, судові рішення в якій за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення договору та стягнення переплати.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко