23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 732/625/24
провадження № 61-297св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Агропромисловий кооператив «Старосільський»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський»), у якому просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 16 липня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 4,9035 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (наразі Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки площею 4,9035 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».
Позов мотивовано тим, що 16 липня 2013 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та АПК «Старосільський» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,9035 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225, строком на 15 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, і після її смерті позивачка успадкувала вказану вище земельну ділянку.
ОСОБА_1 зазначила, що вона як спадкоємець орендодавця бажає скористатися передбаченим пунктом 38 договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2013 року правом на дострокове розірвання цього договору, у зв'язку із чим звернулася до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 16 липня 2013 року на земельну ділянку загальною площею 4,9035 га, у тому числі рілля площею 4,9035 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225, укладений між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», та припинено речове право - право оренди земельної ділянки площею 4,9035 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225, яке зареєстроване за АПК «Старосільський».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2024 року заяву АПК «Старосільський» про скасування заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2024 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції,АПК «Старосільський» оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу АПК «Старосільський» задоволено.
Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2024 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення речового права закрито.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
Роз'яснено ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
При таких обставинах, виходячи із положень пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства (далі - КузПБ), приймаючи до уваги, що можливе задоволення заявлених у цій справі ОСОБА_1 позовних вимог вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг його грошових зобов'язань, апеляційний суд вважав, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
04 січня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року.
В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати вказану постанову та залишити в силі заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 31 січня 2025 року представник АПК «Старосільський» Кучак Ю. Ф. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
03 березня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 16 липня 2013 року між ОСОБА_2 (орендодавець) і АПК «Старосільський» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельна ділянка з кадастровим номером 7421480400:05:000:0225, загальною площею 4,9035 га, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради, передана орендодавцем в строкове платне користування орендарю на 15 років. Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0225 зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський», що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Пунктом 38 вказаного договору оренди земельної ділянки встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної-особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Після смерті ОСОБА_2 . 11 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,9028 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0225.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 212084250 від 11 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 7421480400:05:000:0225 зареєстрована за ОСОБА_1 .
Також встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (справа № 908/1114/24).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В. Г. і покладено виконання обов'язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський», припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. , визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,
в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено
до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні
особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених
до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Вищевказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення Городнянським районним судом Чернігівської області судового рішення, відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (справа № 908/1114/24).
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається
на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов'язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року
у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд
усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження у справі, й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі
№ 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21, закріплено, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня
2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого
є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди маютьвиходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що положеннями
частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника,
що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Верховний Суд ураховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі
№ 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір
за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник
не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).
Проте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що відбулися зміни в законодавсті і відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п'яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором
між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження
або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір
є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».
Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п'яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».
Наведеними змінами були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.
Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати
їх без погодження із власником.
Оскільки права й обов'язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.
Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.
Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності
або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди)
або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір і він має ціну позову.
З урахуванням наведеного та положень частини п'ятої статті 93 ЗК України
з вищевказаними змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред'явлені до боржника.
Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі
їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов'язань божника - АПК «Старосільський».
З урахуванням законодавчих змін, пов'язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження
з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України.
Суд апеляційної інстанції вірно скасував заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 10 липня 2024 року й закрив провадження у справі, роз'яснивши, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 732/702/24 (провадження № 61-78св25) з аналогічними фактичними обставинами.
При цьому слід приймати до уваги, що частиною третьою статті 7 КУзПБ передбачено, що надсилання матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) може бути здійснено як за ініціативою учасника справи (про що апеляційним судом роз'яснено позивачці ОСОБА_1 ), так і за ініціативою суду.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через юрисдикцію не є порушенням права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, провадження
№ 14-443цс19).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов