29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2697/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/2697/24
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги";
Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Верховного Суду від 08.04.2025:
- касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 зі справи № 910/2697/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито;
- касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ" з підстави передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 (в оскаржуваній частині) у справі № 910/2697/24 залишено без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", відповідач 2, заявник) зазначило про попередній орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження яких надано суду у визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) порядку.
До Верховного Суду від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 10 200,00 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ" своїм правом на подання заперечень щодо заявлених відповідачем 2 судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/2697/24 не скористалося.
У зв'язку з відпусткою судді Ємця А. А. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025, який наявний в матеріалах справи.
Розглянувши заяву ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у сплаві сторона зробила про це відповідну заяву, У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї) що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг):
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої' допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або/чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Як убачається з матеріалів справи, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
У поданій до Верховного Суду заяві про ухвалення додаткового рішення, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" просить стягнути з Товариства витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем 2 у зв'язку з розглядом справи № 910/2697/24 у суді касаційної інстанції у сумі 10 200,00 грн (8 500,00 грн вартість послуг + 1 700,00 грн ПДВ).
На підтвердження понесених витрат, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надано такі документи:
- копію довіреності від 21.01.2025 № 32/2025, виданої відповідачем 2 на ім'я адвоката Кирилова Михайла Сергійовича;
- копію довіреності від 21.01.2025 № 18/2025, виданої відповідачем 2 на ім'я адвоката Гаркавенка Сергія Васильовича;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Серії ЗП 00293, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 12.03.2019;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Серії КС №8781/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 07.02.2020;
- копію договору про надання правничої допомоги від 01.01.2024 № 3443-ДКЕМ;
- копію додаткової угоди від 04.10.2024 № 1 до Договору;
- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 № 129;
- Додаток 1 до акта приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 № 129 (Детальна інформація щодо наданих послуг).
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
З огляду на зазначене вище у цій додатковій постанові, Судом встановлено, що заявник попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з описом робіт (наданих послуг), а також надав відповідні докази, а тому вказану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України.
З додатків заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що копію цієї заяви та доданих до неї матеріалів направлено Товариству та відповідачу 1. Таким чином, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" дотримано вимоги частини дев'ятої статті 80 ГПК України.
Як вже зазначалось, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" просить стягнути з Товариства витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 10 200,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у справі № 910/2697/24, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у задоволенні позову Товариства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/2697/24 стягнуто з Товариства на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 08.04.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 зі справи № 910/2697/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрито; касаційну скаргу Товариства з підстави передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 (в оскаржуваній частині) у справі № 910/2697/24 залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та Адвокатським об'єднанням "Перший радник" 01.01.2024 укладений договір №3443-ДКЕМ про надання правничої допомоги.
У пункті 4.2 договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Згідно з положеннями пунктів 4.3, 4.4 договору про надання правничої допомоги, вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний акт наданих послуг.
За умовами пункту 4.6 договору про надання правничої допомоги, оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця.
Також 04.10.2024 ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та Адвокатським об'єднанням "Перший радник" укладена Додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги, якою сторони внесли зміни до його умов, зокрема, зміни до пункту 4.1 (ціна договору), пункту 5.1 (строк дії договору) та виклали реквізити виконавця у новій редакції.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 № 129 за договором про надання правничої допомоги №3443-ДКЕМ від 01.01.2024 Адвокатським об'єднанням "Перший радник" надано ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" професійну правничу допомогу в рамках судової справи № 910/2697/24, яка розглядалася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду; фіксована вартість наданих адвокатом виконавця послуг (розмір гонорару) складає 8 500,00 грн, ПДВ - 1 700,00 грн, всього з ПДВ - 10 200,00 грн. Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має.
Згідно з Додатком 1 до акта приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 № 129 (Детальна інформація щодо наданих послуг) Адвокатським об'єднанням "Перший радник" в особі адвокатів Кирилова М. С. та Кирищук В. П. надані ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" такі послуги:
1. Аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі № 910/2697/24.
2. Аналіз касаційної скарги від 18.02.2025.
3. Підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу від 20.03.2025.
4. Участь 08.04.2025 у судовому засіданні по справі № 910/2697/24.
Таким чином, як зазначає ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", ним понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 200,00 грн, які останнє просить суд стягнути з позивача.
Колегія суддів встановила, що до Верховного Суду ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" в особі адвоката Кирилова М. С. подано відзив на касаційну скаргу, а також участь адвоката Кирищука В. П. у судовому засіданні 08.04.2025 у Верховному Суді у справі № 910/2697/24.
Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
60. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції враховує: складність справи, зокрема, виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання і написання відзиву; значення справи для сторони, а також ураховує: пов'язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що подані відповідачем надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих відповідачем 2 на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема, що: "… Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Суд у вирішенні заяви ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, питання, поставлені перед Верховним Судом скаржником у касаційних скаргах, беручи до уваги фіксований розмір гонорару, обсяг робіт і кількість часу, витраченого на підготовку відзивів за двома касаційними скаргами та участі у судовому засіданні, які окреслені у первинних документах, підтвердження їх належними і допустимими доказами, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункт 241 постанови), Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір адвокатських послуг є реальним, необхідним, справедливим і пропорційним.
Верховний Суд також враховує те, що позивач не надав клопотання про зменшення розміру заявлених ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем 2 у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи за касаційною скаргою позивача.
Керуючись зазначеними вище у цій додатковій постанові критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та документи щодо витрат, а також заперечення позивача щодо цієї заяви, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, Суд доходить висновку покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 10 200,00 грн на Товариство.
Оцінивши доводи заяви ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення у справі щодо цієї заяви, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись статтями 2, 123, 80, 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з Товариства на користь ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" 10 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 2, 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/2697/24 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Київ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" 10 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова