29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1393/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Шахтарська Т. Н. (адвокат),
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ"
про стягнення 5 958 203,84 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" (далі - ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ", відповідач) про стягнення 5 958 203,84 грн, з яких: основного боргу - 4 982 269,35 грн, пені - 383 349,98 грн, штрафу - 348 758,84 грн, 3% річних - 73 282,03 грн та інфляційних втрат - 170 543,64 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.11.2020 № 1910-02024.
1.3. Зокрема, вказує на те, що на виконання умов Договору надав відповідачу (користувачу) у період з квітня 2021 року до липня 2021 року послугу на загальну суму 5 638 377,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021 та від 31.07.2021. Однак, за отримані послуги відповідач розрахувався частково. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 982 269,35 грн.
1.4. З огляду на прострочення оплати послуги, позивач вважає, що відповідач має сплатити пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.07.2024 (суддя Гумега О. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 (колегія суддів: Сибіга О. М., Шапран В. В., Барсук М. А.) у задоволенні позову відмовив повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ "НЕК "Укренерго" не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати: рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/1393/22; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга ПАТ "НЕК "Укренерго" подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанції правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16, від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18, від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 та у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09 (щодо вирішення питання наслідків визнання нормативно-правового акта незаконним та часових меж його чинності).
4.1.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (надання послуги з передачі електричної енергії) щодо застосування пункту 5.6 глави 5 розділу ІХ Кодексу системи передачі (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг [далі - НКРЕКП] від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі" [далі - постанова НКРЕКП № 360]) у взаємозв'язку із положеннями частини першої статті 11, частини першої статті 626, частини першої статті 628, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), додатку 6 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії до Кодексу системи передачі, пункту 4.1 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, частини другої, четвертої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII).
4.1.4. На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанції помилково врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, оскільки у цій справі суди встановили, що нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не було передбачено ні умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ані чинним законодавством. При цьому, на час ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 910/9627/20, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 визнана протиправною та нечинною в межах адміністративного судочинства з моменту її прийняття. Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.09.2021, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20 про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 щодо затвердження змін до Кодексу системи передачі в частині змін до пунктів 5.1,5.3,5.6 глави 5,6.2,6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 - скасовано.
4.1.5. На переконання скаржника, справи № 910/9627/20 та № 910/1393/24 різняться між собою, а правовідносини щодо експорту електричної енергії після 2020 року в Україні зазнали суттєвих змін.
4.1.6. Позивач наголошує на тому, що обов'язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії запроваджено із прийняттям НКРЕКП постанови від 07.02.2020 № 360. Однак, суди означеного не врахували. У цьому контексті скаржник наголошує на тому, що спірні відносини сторін виникли у 2021 році (спірні нарахування здійснювалися відповідачем у період - квітень - липень 2021 року) і у межах спірного періоду, як умови чинного законодавства (пункти 5.1, 5.3, 5.6 глави 5,6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ Кодексу системи передачі в редакції змін, внесених постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360) так і умови укладеного Договору, який є Додатком 6 до Кодексу системи передачі, визначають право відповідача з нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту.
4.1.7. Суди при цьому не врахували, що у спірний період судових рішень у справі № 640/3041/20 не існувало.
4.1.8. Постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 визнана протиправною та нечинною з дня набрання рішенням законної сили - 29.03.2023 у справі № 640/27130/21, а Договір між сторонами укладений 04.11.2020. Отже, постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 була чинною в період з 07.02.2020 до 29.03.2023 (у період виникнення спірних правовідносин квітень-липень 2021 року).
4.1.9. Скаржник вважає, що за імперативними приписами статті 58 Конституції України, подальша зміна законодавства (втрата чинності законом, набрання чинності новим законом, внесення до чинних законів змін та доповнень) зворотної дії в часі не має та не має впливу на правовідносини, які існували до таких змін, а лише зумовлює виникнення нових правовідносин.
4.1.10. Умовами пункту 5.6 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (із змінами затверджені постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360) встановлено, що обсяг послуги визначається для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії.
4.1.11. Відповідачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин, що постанова від 07.02.2020 № 360 прийнята з порушенням норм чинного законодавства або є такою, що суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Крім того, повідомлення, які містяться в листах Секретаріату Енергетичного Співтовариства носять лише рекомендаційний та інформативний характер.
4.1.12. Оплата тарифу учасниками ринку, які здійснюють експорт електричної енергії та фактично отримують послуги з передачі електричної енергії, фізично користуються мережами ОСП з метою транспортування електричної енергії до енергосистеми країни, у яку здійснюється експорт електроенергії є платою за надані ОСП послуги. Відповідні послуги (з передачі електричної енергії) сплачуються усіма учасниками внутрішнього ринку енергетики, тому вони не можуть бути розцінені станом на сьогодні як додаткові платежі.
4.1.13. Крім того, скаржник вважає, що суди безпідставно посилаються на "позицію суду Європейського союзу у справі № C-305/FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 200354/ ЄС".
4.1.14. У цьому аспекті скаржник зауважує, що Директива 2003/54/ЄС та відповідні акти Європейського Співтовариства не зазначені у частині першій статті 2 Закону № 2019-VIII серед актів, що становлять правову основу функціонування ринку електричної енергії. Водночас Директива 2003/54/ЄС скасована Директивою 2009/72/ЄС.
4.1.15. Наведене вище, на переконання позивача, свідчить про те, що спірні нарахування здійснювалися саме на підставі положень чинного законодавства та умов Договору.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. ПАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
5.2. ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови НКРЕКП від 13.10.2020 № 1950, у т.ч. також здійснює експорт і імпорт електричної енергії. Тобто, є учасником ринку електричної енергії.
5.3. Між позивачем, як оператором системи передачі (ОСП) та відповідачем, як користувачем системи передачі 04.11.2020 укладений Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1910-02024 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
5.4. Умови Договору є типовими та затверджені Кодексом системи передачі.
5.5. Згідно з пунктом 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
5.6. Відповідно до пункту 6.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (надалі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
5.7. За умовами пункту 6.7 Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
5.8. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 Договору).
5.9. Постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2021 рік на рівні 293,93 грн/МВт·год (без урахування податку на додану вартість).
5.10. Суди встановили, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 5 638 377,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021.
5.11. За отримані послуги відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 656 108,24 грн.
5.12. Звертаючись до суду із позовом позивач вказував, що загальна сума невиконаних відповідачем зобов'язань за Договором за спірний період (квітень-липень 2021 року) становить 4 982 269,35 грн.
5.13. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 4 982 269,35 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пені в розмірі 383 349,98 грн, штраф в розмірі 348 758,84 грн, 3% річних в розмірі 73 282,03 грн та інфляційні втрати в розмірі 170 543,64 грн.
5.14. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що нарахування позивачем плати за послугу з передачі електричної енергії при експорті не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору та чинним законодавством України, нарахування такої плати позивачем порушує міжнародні зобов'язання України.
5.15. Суди також встановили, що у провадження Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8188/21 за позовом ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" до ПАТ "НЕК "Укренерго" про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.11.2020 №1910-02024 при здійсненні експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
5.16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 910/8188/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, встановлено, зокрема, що нарахування ПАТ "НЕК "Укренерго" плати ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством України та умовами укладеного між сторонами Договору № 1910-02024 та неправомірність дій ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно з Договором № 1910-02024.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. У зв'язку з відпусткою судді Ємця А. А. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025, який наявний в матеріалах справи.
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.2. Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту.
7.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.4. У вирішенні доводів скаржника Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.6. Так, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій у вирішенні спору не врахували висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, зокрема, щодо вирішення питання наслідків визнання нормативно-правового акта незаконним та часових меж його чинності (постанови від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16, від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18, від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 та від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09).
7.7. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 5.6 глави 5 розділу ІХ Кодексу системи передачі (у редакції постанови НКРЕКП № 360) у взаємозв'язку із положеннями частини першої статті 11, частини першої статті 626, частини першої статті 628, частини першої статті 629 ЦК України, додатку 6 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії до Кодексу системи передачі, пункту 4.1 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, частини другої, четвертої статті 33 Закону № 2019-VIII (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
7.8. У вирішенні доводів скаржника Суд враховує таке.
7.9. Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, врегульовані Законом № 2019-VIII.
7.10. Відповідно до статті 4 Закону № 2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
7.11. Відповідно до положень пунктів 60, 68 частини першої статті 1 Закону № 2019-VIII:
- передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями
- постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
7.12. Згідно з положеннями пункту 5.1 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії.
7.13. Положеннями пункту 5.2 глави розділу XI Кодексу системи передачі визначено, що укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
7.14. Як встановили суди, між сторонами спору 04.11.2020 укладений Договір, умови якого є типовими та затвердженими Кодексом системи передачі.
7.15. Постановою НКРЕКП № 360 внесені зміни до Кодексу системи передачі, зокрема, розділи 3-6 додатку 6 (Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії) замінено трьома новими розділами 3-5 та у підпункті 2 пункту 4.1 розділу 3. Зокрема, зазначено, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
7.16. Як вже зазначено вище, суди встановили, що позивач вважаючи, що на дату виникнення спірних правовідносин (у період з квітня 2021 року до липня 2021 року) постанова НКРЕКП № 360 була чинною та підлягала виконанню усіма учасниками ринку електричної енергії на загальних підставах, нараховував відповідачу та включав до актів приймання-передачі послуги від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021.
7.17. За отримані послуги відповідач розрахувався лише частково. Загальна сума невиконаних відповідачем зобов'язань за Договором за спірний період (квітень-липень 2021 року) становить 4 982 269,35 грн.
7.18. У вирішенні цього спору суди встановили, зокрема, такі обставини:
- сторони виклали пункт 4.1 Договору без урахування внесених постановою НКРЕКП № 360 змін, зазначивши, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги;
- тобто, з умов Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії;
- в матеріалах справи відсутні докази вчинення сторонами спору дій щодо приведення договірних умов у відповідність до внесених змін Постановою НКРЕКП № 360, зокрема, розділів 3-6 Договору;
- судовими рішеннями у справі № 910/8188/21, які набрали законної сили встановлено неправомірність дій ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо нарахування ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно з умовами Договору.
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 проаналізувала положення типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а також пов'язане із цим національне і міжнародне законодавство та зробила, зокрема, такі висновки: "… через стягнення з імпорту та експорту елементів тарифу, які пов'язані із внутрішньою діяльністю та політиками, запропонована схема не відповідає статті 41 Договору про ЕС, яка передбачає, що "Мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються". Згідно з прецедентним правом Європейського суду така заборона стосується мита, кількісних обмежень імпорту й експорту, а також всіх заходів, які мають аналогічний ефект. Зокрема, релевантним для питання тарифів на послуги з передачі та диспетчеризації електроенергії в Україні є рішення Суду у справі номер С-305/17 FENS від 06.12.2018, в якому Суд постановив, що законодавство Словаччини, яке зобов'язує експортерів електроенергії сплачувати тарифи на послуги з передачі, порушує положення європейського права, що відповідає статті 41 Договору про ЕС. Суд постановив, що митні збори заборонені "незалежно від будь-якої мети, для якої вони були встановлені, та призначення отриманого від них доходу" {…, адже "будь-яка плата, навіть невелика, яка накладається на товар через те, що він перетинає кордон, є перешкодою для руху такого товару." Така заборона застосовується навіть, якщо плата "не стягується на користь держави, не є дискримінаційною чи захисною по суті, і якщо товар, на який накладається плата, не складає конкуренції жодному вітчизняному продукту (пункт 8.27.7. постанови)". Той спосіб встановлення тарифу, що існує зараз, не повинен застосовуватися стосовно експорту та імпорту, оскільки він передбачає завищену плату і не відповідає Договору (пункт 8.27.8. постанови). Також в Додатку до цього повідомлення Секретаріат вказав, що допоки "Укренерго" не бере участі в механізмі компенсації оператору системи передач електроенергії відповідно до Регламенту 838/2010, тарифи на послуги з передачі електроенергії, що покладені на виробників (В) та навантаження (Н) в Україні, не повинні включати жодних елементів, пов'язаних з впливом їх діяльності у транскордонних потоках. Із сферою застосування - Українська енергосистема складається з двох фізично роз'єднаних зон торгів і зон контролю: (1) Бурштинський енергетичний острів, що працює у синхронному режимі з енергосистемою континентальної Європи, об'єднаний із енергосистемою Словаччини, Угорщини та Румунії; та (2) решта української енергосистеми, яка працює в синхронному режимі та об'єднана з енергосистемою росії, Білорусі та Молдови. Ця зона об'єднана із енергосистемою Польщі, яка працює в асинхронному режимі. За змістом статті 41 Договору про ЕС, щодо якої у повідомленні наведені висновки, встановлено заборону мита, а також заходів, що мають подібний результат, щодо імпорту та експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі. При цьому не виключається можливість впровадження таких заходів, якщо вони виправдані на підставі державної політики, безпеки чи з інших визначених підстав. Тобто встановлена зазначеним положенням заборона стосується в рівній мірі застосування до операцій з експорту та імпорту енергопродуктів як мита, так і заходів щодо встановлення плати, яка за своєю природою є подібною до мита (пункти 8.28., 8.29., 8.30 постанови). Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що 08.10.2020 на офіційній сторінці НКРЕКП розміщено повідомлення про оприлюднення проєкту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо оплати послуг з передачі електричної енергії при експортних операціях та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії" (https://www.nerc.gov.ua/news/oprilyudnyuetsya-proekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zakonu-ukraini-pro-rinok-elektrichnoi-energii-shchodo-oplati-poslug--peredachi-elektrichnoi-energii-pri-eksportnikh-operatsiyakh-), яким, з урахуванням рекомендацій, викладених у Повідомленні про відповідність "Україна - тариф на послуги з передачі та диспетчеризації електроенергії в частині тарифів на експорт та імпорт" від 28.05.2020, виданому Секретаріатом ЕС, запропоновано внести зміни до названого Закону. Зокрема, у статті 30 Закону про РЕ, яка визначає права та обов'язки виробника, пропонувалося доповнити пункт 10 частини третьої - виробники зобов'язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та за послуги, що надаються на ринку електричної енергії, уточненням, - (в тому числі за послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління при здійсненні імпорту та/або експорту електричної енергії). Зауваження та пропозиції до цього проєкту приймалися НКРЕКП до 09.11.2020 (пункт 8.40 постанови)".
7.19. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходити із того, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору. Отже, позивач безпідставно включив послуги у загальній сумі 4 982 269,35 грн до актів приймання-передачі послуги у спірний період.
7.20. Із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 суди вказали на обов'язковість застосування до спірних правовідносин статей 40, 41 Договору про ЕС, врахування висновків Секретаріату ЕС та рішення Суду ЄС у справі "FENS spol. s r.o. v Slovak Republic".
7.21. Крім того, застосувавши положення частини четвертої статті 75 ГПК України, суди зазначили, що судовими рішеннями у справі № 910/8188/21, які набрали законної сили встановлено неправомірність дій ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо нарахування ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно з умовами Договору і такі висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.
7.22. З огляду на наведене, суди дійшли висновку, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/8188/21, які набрали законної сили, при розгляді цієї справи повторному доказуванню не підлягають.
7.23. Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язання за Договором з оплати послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке
7.24. Як вже зазначено вище, на думку скаржника, судами попередніх судових інстанцій при вирішенні спору не врахували правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16, від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18, від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 та у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09 (щодо вирішення питання наслідків визнання нормативно-правового акта незаконним та часових меж його чинності).
7.25. Скаржник вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20, не можуть бути враховані, оскільки правовідносини у справі №910/9627/20 відмінні від фактичних обставин цієї справи (№ 910/1393/22).
7.26. Суд вважає такі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.
7.27. Зокрема, як неодноразово наголошував Верховний Суд, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.28. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
7.29. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
7.30. Колегія суддів також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, за висновками Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
7.31. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
7.32. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
7.33. Так, у справі, що розглядається (№ 910/1393/22) предметом спору є вимоги про стягнення плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту.
7.34. Як вже зазначено вище, оскаржувані судові рішення мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки нарахування позивачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору. Крім того, нарахування такої плати не відповідає статті 41 Договору про ЕС, яка передбачає, що "Мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат".
7.35. Разом із тим:
- у справі № 822/1815/16 предметом спору були вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій;
- у справі № 805/2339/16-а предметом спору були вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій;
- у справі № 826/12637/18 предметом спору були вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення;
- у справі № 2040/6740/18 предметом спору були вимоги про визнання дій відповідача (які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018) протиправними і такими що порушують права позивача як людини та зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії;
- у справі № 21-1573во0918 предметом спору були вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
7.36. Відтак, правовідносини у означених вище справах та у справі, що розглядається не є подібними за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами, а також матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.
7.37. Водночас виокремлюючи певні висновки Суду у наведених постановах скаржник не враховує, що у всіх означених скаржником справах висновки Суду на неврахуванні який наголошує останній, є загальними та ґрунтуються лише на тому, що норми чинного законодавства, які визначені на обґрунтування (підставу) позовних вимог визнані протиправними та нечинними у судовому порядку або навпаки на час виникнення спірних правовідносин були чинними та підлягали застосуванню.
7.38. Однак, як вже було зазначено вище, у справі, що розглядається, суди встановили, що спірна сума нарахованих позивачем вимог не ґрунтується на умовах Договору, а також, що нарахування такої плати не відповідає статті 41 Договору про ЕС. Разом з тим у справі № 910/9627/20 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що за частиною одинадцятою статті 2 Закону України суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону України "Про ринок електричної енергії" беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду ЄС (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату ЕС щодо застосовування положень актів законодавства ЄС, зазначених у цій статті.
7.39. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржниками для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
7.40. У цьому аспекті Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі таких встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, без аналізу та врахування фактичних обставин справи, які мають юридичне значення та за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
7.41. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на означені постанови Верховного Суду ніяким чином не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власних бачень скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.
7.42. Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження та відхиляється Судом.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.43. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.44. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
7.45. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7.46. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, а також у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
7.47. Суд для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" Суд звертається до правових висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
7.48. Так, аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5.6 глави 5 розділу ІХ Кодексу системи передачі (у редакції постанови НКРЕКП № 360) у взаємозв'язку із положеннями частини першої статті 11, частини першої статті 626, частини першої статті 628, частини першої статті 629 ЦК України, додатку 6 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії до Кодексу системи передачі, пункту 4.1 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, частини другої, четвертої статті 33 Закону № 2019-VIII.
7.49. Як зазначалося раніше, спірним у цьому спорі є питання з приводу правомірності / неправомірності нарахування позивачем плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту.
7.50. У контексті доводів касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження в цій частині та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7.51. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
7.52. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
7.53. Колегія суддів враховує, що висновки судів щодо відсутності у позивача права на нарахування спірних сум ґрунтуються, зокрема, на позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.
7.54. Зокрема, у вирішенні спірного питання суди зазначили таке: ратифікацією Договору про ЕС Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства (далі - Секретаріат ЕС) на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Секретаріат ЕС виснував, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС; - також суди в оскаржуваних судових рішеннях висвітлили позицію, викладену в рішенні Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС) від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic", щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003 стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії (далі - Директива 2003/54/ЄС), який установив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою би малою вона не була, незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.
7.55. Верховний Суд у цій справі вважає, що справи № 910/9627/20 та № 910/1393/24 є подібними з огляду на матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників спору.
7.56. Суд наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 встановила пріоритетність застосування міжнародного законодавства до спірних правовідносин та неможливість встановлення тарифів, що суперечать такому законодавству, а нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту не передбачено умовами Договору та чинним законодавством. При цьому, однозначно вказала, що відповідна релевантна практика Суду ЄС має братися до уваги, у тому числі судами (п.8.32 постанови). Велика Палата Верховного Суду також висловилася щодо статусу висновків Секретаріату ЕС (пункти 8.16 - 8.18 вказаної постанови). У означеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність застосування до правовідносин між ПАТ "НЕК "Укренерго", яке виконує функції оператора системи передачі із учасниками ринку, які здійснюють експорт електричної енергії до ЕС підлягають врахуванню та застосуванню статті 40, 41 Договору про ЕС та висновки Секретаріату ЕС та рішення Суду ЄС у справі "FENS spol. s r.o. v Slovak Republic".
7.57. Крім того, Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.11.2023 у справі № 910/14489/20 також не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.09.2021 у справі №640/3041/20 та у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 про застосування практики Суду ЄС у національній судовій системі.
7.58. При цьому, Суд звертає увагу, що ПАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі не посилається, зокрема, на положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та не обґрунтовує скаргу необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
7.59. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу № 910/1393/22 відповідно до зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, і за встановлених фактичних обставин спору у Суду відсутні підстави для відступлення від таких висновків в межах цієї справи.
7.60. Зокрема, Суд враховує, що сторони спору виклали пункт 4.1 Договору без урахування внесених постановою НКРЕКП № 360 змін, у тому числі і не надали суду доказів вчинення будь-яких дій щодо приведення договірних умов у відповідність до внесених змін цією постановою.
7.61. Крім того, суди застосували положення частини четвертої статті 75 ГПК України та зазначили, що судовими рішеннями у справі № 910/8188/21, які набрали законної сили встановлено обставини, які не підлягають повторному доказуванню, зокрема, неправомірність дій ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо нарахування ТОВ "АРТЛЕКС-ЕНЕРДЖІ" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту до обсягу електричної енергії, за який нараховується плата згідно з умовами Договору на якому також ґрунтуються вимоги у справі, що розглядається.
7.62. Як вже було зазначено вище, доводи скаржника в цій частині, фактично зводяться до необхідності та наявності правових підстав для формування такого висновку Верховного Суду через призму вільного бачення скаржником змісту спірних правовідносин та заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, у тому числі і інших обставин ніж встановлені судовими рішеннями у справі № 910/8188/21 та зводиться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.
7.63. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім поданим сторонами доказам, до переоцінки яких, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
7.64. Отже, зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
7.65. Відтак, з огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не підтвердились, а отже, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
7.66. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї ухвали.
7.67. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
7.68. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.69. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що /надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 910/1393/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова