01 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/895/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т.М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 та
постанову Східний апеляційного господарського суду від 21.02.2025
за позовом Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
про стягнення 13 996 500,00 грн та зобов'язання виконати рішення,
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) звернулося 17.03.2025 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 у справі № 917/895/24, та передати справу до Господарського суду Полтавської області на стадію прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви; поновити строк на касаційне оскарження
Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2025 касаційну скаргу позивача на спірні судові акти залишено без руху, оскільки у порушення вимог: пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за розгляд вказаної касаційної скарги та пункту 6 частини другої статті 290 ГПК вказані вимоги касаційної скарги, підлягають уточненню. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Копію ухвали Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 917/895/24 (документ в електронному вигляді) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Товариства та його представника - адвоката Ставицької І. Б. - 04.04.2025 11:32, на підтвердження чого наявні довідки Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду про доставку документа в кабінет Електронного суду.
На виконання вимог зазначеної ухвали, скаржник направив 11.04.2025 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги (уточнена касаційна скарга), долучивши докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Склад судової колегії змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з доданими до неї документами у справі № 917/895/24 та заяву про усунення недоліків касаційної скарги (з уточненою касаційною скаргою), Верховний Суд констатує, що предметом касаційного оскарження є ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі № 917/895/24, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025, якою зустрічну позовну заяву Товариства повернуто заявнику.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги та уточненої касаційної скарги Товариства у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі № 917/895/24, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025, зустрічну позовну заяву Товариства повернуто заявнику на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.
Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що зустрічну позовну заяву було подано з пропуском строку на її подачу, а клопотання про поновлення такого строку не містило належного обґрунтування, тому не підлягало задоволенню. Зокрема, суд зазначив, що отримання відповідачем у вересні 2024 року висновку експертизи щодо дослідження його фінансової звітності за 2017 рік пов'язано виключно з суб'єктивною поведінкою самого Товариства, а не з об'єктивними обставинами, які б завадили вчинити зазначену процесуальну дію раніше.
Товариство у поданій касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційного інстанції у цій справі, оскільки суди першої та другої судових інстанцій допустили порушення норми процесуального права, що призвело до ухвалення судами незаконного судового рішення, яке суперечить нормам чинного ГПК України та правозастосовчій практиці Верховного Суду, а відтак касаційна скарга стосується порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 2, частини третьої статті 46, статті 86, статті 118, статті 119 та статті 180 ГПК України, правові висновки стосовно застосування яких неодноразово були надані Верховним судом. Також висновки судів першої та другої судових інстанцій не відповідають встановленим обставинам справи, тому ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.01.2024 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 підлягають скасуванню та відповідно до статті 310 ГПК України справу № 917/895/24 необхідно передати до Господарського суду Полтавської області на стадію до прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви
Верховний Суд виходить з того, що приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Приписами пункту 3 частини другої статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
За приписами частини шостої цієї ж статті зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Частиною восьмою статті 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
У цьому випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
Щодо застосування вказаних норм існує стала і послідовна судова практика, їх застосування є очевидним та не викликає сумнівів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій:
- у травні 2024 року Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства про стягнення 13996500,00грн та зобов'язання виконати пункт 4 рішення АМКУ від 21.11.2018 №29-р/тк;
- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №917/895/24, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 02.07.2024 на 09:00 год; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України - до 15 днів з дня отримання цієї ухвали;
- ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.08.2024 призначено підготовче засідання на 17.09.2024, яке у подальшому переносилося на 10.10.2024, 05.11.2024, 03.12.2024;
- 03.12.2024 до Господарського суду Полтавської надійшла зустрічна позовна заява Товариства до АМКУ, згідно з якою позивач за зустрічним позовом просить визнати протиправними (неправомірними) дії АМКУ по нарахуванню штрафу згідно рішення АМК України від 21.11.2018 №29-р/тк у зв'язку з порушенням відповідачем порядку обрахунку штрафу від доходу (виручки) суб'єкта господарювання, встановленого частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та зобов'язати АМКУ здійснити перерахунок вказаного штрафу з дотриманням порядку, визначеного частиною другою статті 52 цього Закону, виходячи від доходу (виручки) Товариства за 2017 рік; визнати протиправними (неправомірними) дії АМКУ по нарахуванню пені в сумі 13996500,00грн та зобов'язати АМКУ здійснити перерахунок вказаної пені у відповідності до остаточно визначеної суми штрафу, після його перерахунку;
- вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що АМКУ вчинив неправомірні дії шляхом допущення порушення порядку притягнення до відповідальності, який встановлений частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, розрахунок штрафу здійснений із застосування іншої бази для нарахування штрафу, ніж та, що визначена статті 52 цього Закону, тобто порушений порядок нарахування штрафу;
- при цьому, належну базу для нарахування штрафної санкції АМКУ взагалі не розглядав при нарахуванні штрафних санкцій, і посилання на неї відсутні у відповідних матеріалах;
- зазначені обставини, як вказує позивач за зустрічним позовом, були встановлені у досудовому висновку експертизи від 24.09.2024 №248, які не були відомі Товариству на час подання відзиву на позов у даній справі (18.06.2024);
- разом з зустрічною позовною заявою Товариством було подано клопотання про поновлення строку на її подання, яке обґрунтовано тим, що саме після ознайомлення з вищевказаним висновком експерта Товариство отримало доказ, з якого вбачається, що АМКУ при винесенні рішення від 21.11.2018 за №29-р/тк було вчинено протиправні дії, якими визначено штраф з недотриманням порядку, встановленого частиною другою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у межах, що не перевищує 10% доходу позивача від чистого доходу Товариства з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік (2017), що передував року, в якому накладається штраф;
- як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 у справі №917/895/24 відмовлено у поновленні строку на подання зустрічного позову; зустрічний позов Товариства у справі №917/895/24 повернуто заявнику на підставі частини шостою статті 180 ГПК України;
- ухвала суду мотивована тим, що зустрічний позов подано з порушенням строку на подання відзиву, встановленого частиною першою статті 180 цього Кодексу та ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2024 про відкриття провадження у цій справі №917/895/24, а наведені заявником підстави в обґрунтування поновлення пропущеного процесуального судом визнано неповажними та необґрунтованими;
- згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.06.2024 судом було запропоновано відповідачу надати відзив на позов та встановлено строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 ГПК України - до 15 днів з дня отримання цієї ухвали;
- відзив на позовну заяву від Товариства надійшов до Господарського суду Полтавської області 21.06.2024 (вх. № 8740);
- при цьому, ухвалу суду про відкриття провадження у справ №917/895/24 відповідачем було отримано 03.06.2024 через Електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 91, т.1);
- за таких обставин, зустрічна позовна заява могла бути подана у строк до 18.06.2024 включно;
- натомість, як вбачається з матеріалів справи, зустрічна позовна заява Товариства до АМКУ була подана до Господарського суду Полтавської області через систему Електронний суд 19.12.2024, тобто з пропуском строку на її подання на 6 місяців.
З огляду на вище вказане Господарський суд Полтавської області ухвалою від 09.12.2024 у справі № 917/895/24, залишеною без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 21.02.2025, якою у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на подання зустрічного позову в межах справи № 917/895/24 відмовив, зустрічну позовну заяву Товариства в межах справи № 917/895/24 і додані до неї документи повернув заявнику.
Верховний Суд виходить з того, що згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Верховний Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 ГПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.
Таким чином, у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання заяви.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
З метою виконання завдань господарського процесу та завдань підготовчого провадження у відповідності до частини першої статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).
Приписами статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Відмовляючи Товариству у поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову у справі, суди попередніх інстанцій, як свідчить зміст судових рішень, встановили, що подана зустрічна позовна заява хоч і містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, проте взагалі не містить як належного обґрунтування на підтвердження поважності причин пропуску Товариства строку на подання зустрічного позову, так і не надано доказів поважності причин його пропуску, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку, для подання зустрічного позову у справі, повинно містити обґрунтування причин його пропуску та докази, поважність яких визначається судом.
Враховуючи викладене та те, що: ухвалою суду від 03.06.2024 зобов'язано Товариство подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали; інформації про доставку Товариству ухвали від 03.06.2024 із якої убачається дата отримання цієї ухвали суду; строк для подання до суду відзиву на позовну заяву (та, відповідно, зустрічної позовної заяви) сплинув 18.06.2024; подання Товариством до суду 21.06.2024 відзиву на позовну заяву АМКУ та лише 19.12.2024 через Електронний суд подання до суду зустрічної позовної заяви, тобто із суттєвим пропуском встановленого судом строку; подана зустрічна позовна заява містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, проте взагалі не містить як жодного обґрунтування на підтвердження поважності причин пропуску Товариством строку на подання зустрічного позову, так і не містить жодного доказу поважності причин його пропуску, - попередні судові інстанції дійшли до заснованого на правильному застосуванні частини четвертої статті 13, статей 42, 118, 180 ГПК України висновку, що зустрічну позовну заяву подано з порушенням строків, встановлених частиною першою статті 180 ГПК України, а у клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову не наведено жодних причин та доказів на їх підтвердження щодо його пропуску.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, підставно та з правильним застосуванням частини третьої статті 13, статей 2, 3, 46, 86, 118, 119 ГПК України відмовив у поновленні строку на подання зустрічного позову та на підставі частини шостої статті 180 ГПК України повернув Товариству зустрічну позовну заяву, оскільки її подано після спливу встановленого строку.
З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушення права на захист, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як (самостійного) на загальних підставах.
Оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 переглянута постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 у справі № 917/895/24 не є такою якою закінчено розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 у справі № 917/895/24 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у цій справі правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги скаржника не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 у справі № 917/895/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова