65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/103/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" (код ЄДРПОУ 42601620, 65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд.1/14)
про стягнення 4564399,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Юрій Розенбойм
від відповідача: Катерина Коваленко
Позивач фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" про стягнення 4564399,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою від 11.01.2023 відкрито провадження у справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни задоволено повністю.
Між цим, враховуючи заявлене представником позивача клопотання про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, питання щодо розподілу судових витрат в цій частині судом у судовому рішенні не вирішувалось.
Позивачем 03.04.2024 в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подано докази про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом даної справи.
Ухвалою суду від 04.04.2024 для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 18.04.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Cулімовської М.Б. у відпустці (за сімейними обставинами) судове засідання, призначене на 18.04.2024, не відбулося.
Ухвалою суду від 25.04.2024 постановлено розглянути заяву фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового рішення впродовж розумного строку; для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення призначено судове засідання на 16.05.2024.
08.05.2024 до господарського суду надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 про направлення матеріалів справи №916/103/23 до суду апеляційної інстанції у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024.
Ухвалою суду від 08.05.2024 провадження з розгляду заяви фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі зупинено до повернення матеріалів справи до суду.
30.01.2025 матеріали справи №916/103/23 повернуто до Господарського суду Одеської області.
03.02.2025 до суду від Верховного Суду надійшов запит (ухвала) про направлення до суду касаційної інстанції матеріалів справи №916/103/23 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024.
Ухвалою суду від 03.02.2025 провадження з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суду у справі №916/103/23 поновлено; зупинено провадження у справі №916/103/23 до розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 і рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
26.03.2025 матеріали справи №916/103/23 повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 02.04.2025 провадження у справі №916/103/23 в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення поновлено; призначено судове засідання для розгляду заяви фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі на 17.04.2025.
17.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
17.04.2025 від відповідача надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат, 24.04.2025 - додаткові пояснення.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 17.04.2025, не відбулося.
Ухвалою від 17.04.2025 для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення призначено судове засідання на 24.04.2025.
У судове засідання 24.04.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав пояснення по суті заяви та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечила щодо заяви позивача.
У судовому засіданні судом ухвалено про відмову у задоволенні клопотання позивача про долучення додаткових доказів, про що постановлено ухвалу без оформлення її окремим документом. Відповідно до положень ч.5 ст.233 ГПК України, вказана ухвала занесена до протоколу судового засідання.
Згідно частини 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 24.04.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового рішення, дослідивши додані до неї докази, заслухавши представників сторін, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 26.12.2022 між адвокатом Розенбоймом Юрієм Олександровичем (далі - повірений) та фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною (далі - довіритель) укладено договір про надання правової допомоги № 26/12.
Згідно з п.1.1. договору, довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок надати правову допомогу шляхом складання процесуальних документів та представництва інтересів в суді з питань стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" заборгованості за договором підряду.
Розділом 2 договору передбачено, що для виконання предмету договору повіреному доручається: представляти інтереси довірителя в суді першої інстанції. При виконанні договору на повіреного покладені наступні обов'язки: забезпечити виконання предмету договору з дотриманням присяги адвоката та Правил адвокатської етики, компетентно та добросовісно; на вимогу довірителя надати звіт про виконання цього договору. При виконанні договору повірений має всі повноваження, передбачені законодавством України та цим договором.
За умовами розділу 3 договору довіритель зобов'язаний: надавати повіреному всю інформацію та документи, необхідні для виконання предмету цього договору; не передавати без згоди повіреного іншим юридичним або фізичним особам інформацію про документи, що підготовлені та надані адвокатом та копії цих документів; оплачувати гонорар та витрати адвоката згідно договору; не виконувати будь-яких дій, пов'язаних з виконанням вищевказаного доручення по договору без погодження з повіреним.
Відповідно до розділу 4 договору, довіритель сплачує повіреному гонорар в розмірі, який остаточно визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт. Вказана в пункті 4.1. сума підлягає сплаті довірителем повіреному протягом двох місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі. Детальний опис робіт, які виконані адвокатом на виконання умов цього договору, складається повіреним та підтверджується довірителем шляхом підписання та скріплення печаткою. Вказаний опис робіт разом може міститися в акті виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару повіреному.
За умовами п. 8.1, даний договір укладений на строк до фактичного виконання предмету даного договору, який вказаний в п. 1 договору.
Договір підписано сторонами без будь-яких зауважень.
01.04.2024 між адвокатом Розенбоймом Юрієм Олександровичем (далі - повірений) та фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною (далі - довіритель) складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п. 1 та п. 2 акту, сторони визначили, погодили та підтвердили відповідно до умов договору, що повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі наступні роботи із визначеною далі вартістю:
- ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі 5000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду, оформлення пакету документів для подання до суду (формування доказів та інших документів відповідно до розділу "додаток" позову, посвідчення копій документів, направлення копій документів відповідачу по справі) 15000,00 грн.;
- опрацювання відзиву на позовну заяву по справі, складання відповіді на відзив, направлення відповідачу по справі та до суду 10000,00 грн.;
- складання клопотання про приєднання документів по справі, направлення копій відповідних документів відповідачу 1000,00 грн.;
- складання заяви про повернення оригіналів документів 500,00 грн.;
- складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи 500,00 грн.;
- опрацювання клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, складання заперечення на клопотання про визнання зловживання процесуальними правами 3000,00 грн.;
- складання та подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2023 року 6000,00 грн.;
- складання додаткових пояснень по справі 2000,00 грн.;
- прибуття до суду для участі та участь у судових засіданнях по справі: 09.02.2023; 09.03.2023; 23.03.2023; 13.04.2023; 04.05.2023; 02.06.2023; 16.06.2023; 23.06.2023; 07.07.2023; 13.07.2023; 10.08.2023; 25.08.2023; 07.09.2023; 11.10.2023; 26.10.2023; 02.11.2023; 15.11.2023; 01.12.2023; 18.12.2023; 11.01.2024; 23.02.2024; 14.03.2024; 28.03.2024 - 23000,00 грн.
Сторони погодили, що вказані в пункті 1 цього акту роботи за змістом, обсягом та вартістю (ціною) відповідають умовам договору.
Акт підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
В матеріалах справи також наявний ордер на надання правової допомоги, виданий адвокатом Розенбоймом Юрієм Олександровичем, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
У свої запереченнях відповідач зауважує про відсутність належних доказів надсилання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачу, оскільки долучений до матеріалів справи витяг з електронної пошти не може вважатися належним доказом надсилання клопотання позивача про стягнення судових витрат відповідачу, так як відправником вищезгаданого документа зазначено особу, яка не є учасником справи.
Відповідач зазначає, що договір про надання правової допомоги №26/12 не є належним доказом надання правової допомоги. Вказаний договір відповідач класифікує як договір доручення та наголошує, що позивач та представник позивача на момент укладення договору правової допомоги не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо предмету договору, строку та гонорарних відносин, отже цей договір є неукладеним.
ТОВ "Квант Паблік" зазначає про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, оскільки вважає, що:
- виокремлення ознайомлення з наявною у довірителя документацією, аналіз судової практики та підготовка стратегії у справі, як виду правової допомоги, є необґрунтованим, оплата на суму 5000,00 грн. є неспівмірною із фактично наданим обсягом правової допомоги;
- оформлення пакету документів для подання до суду, посвідчення копій документів, направлення документів стороні по справі по суті не є правовою допомогою. Не потребує зазначених (значних) ресурсів окрема послуга - підготовка позовної заяви, після опрацювання документів для позову та формування правової позиції;
- складання заяв та клопотань незначної складності не потребує докладання надмірних зусиль адвоката Розенбойма Ю.О., враховуючи рівень його кваліфікації та напрацьований досвід, отже визначена вартість не відповідає обсягу виконаної роботи адвоката;
- клопотання про зловживання процесуальними правами, заперечення на клопотання про зловживання процесуальними правами та апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2023 року стосуються виключно питання про порушення адвокатом Розенбоймом Ю.О. процесуальних прав, а не надання правової допомоги позивачу для вирішення справи по суті;
- додаткові пояснення не є процесуальним документом по справі, роз'яснення окремого питання, яке виникло при розгляді справи, не потребує спеціальної підготовки та великої кількості зусиль, та не були необхідними;
- представником позивача не зазначено в чому полягає опрацювання відзиву та не вбачається можливим встановити, що адвокат опрацював відзив саме відповідача;
- пункт щодо прибуття до суду для участі та участь у судових засіданнях не містить прив'язки до часу, а клопотання про стягнення судових витрат, відповідно, не містить доказів про будь-які дані прибуття до суду представника позивача, а також витраченого часу на участь у судових засіданнях по справі.
З огляду на викладене відповідач вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно зі ст. 13 Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом ч. 3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Так, об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Щодо заперечень відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також, за змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд враховує, що згідно частини 1 статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Так, 26.12.2022 сторони, реалізуючи принцип свободи договору, вільно, самостійно, та на власний розсуд уклали договір про надання правової допомоги № 26/12, за умовами п.1.1. якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок надати правову допомогу шляхом складання процесуальних документів та представництва інтересів в суді з питань стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" заборгованості за договором підряду.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо класифікації вище зазначеного договору як договору доручення. В договорі чітко зазначено, що представником позивача надається правова допомога, а не будь-яка інша.
Також, суд наголошує, що зазначення сторін у договорі як "довіритель" та "повірений" не тягне за собою наслідків визнання його саме договором доручення та відповідного застосування до нього положень Глави 68 ЦК України.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо оскарження договору в цілому, або в будь-якій його частині, а отже вказаний договір є обов'язковим до виконання.
Щодо доказів надсилання клопотання про ухвалення додаткового рішення відповідачу.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" №3200-IX, який набрав чинності з 18.10.2023, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
В порушення вимог ч. 6 ст.6 ГПК України, станом на 01.04.2024 16:20 відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю №667142 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.
Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, виходячи з вище викладеного, позивач був звільнений від обов'язку надсилання копії клопотання з додатками відповідачу, а тому доводи відповідача про відсутність належних доказів надсилання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу судом не приймаються.
Щодо заперечень відповідача в частині клопотання, що стосується оплати послуг за участь представника позивача у судових засіданнях.
У частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
При цьому, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому, паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21).
Також, у даному випадку господарським судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в якій зазначено, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Отже, проаналізувавши зміст клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в частині, що стосується участі у судових засіданнях, а також з огляду на усталену судову практику, суд зазначає, що витрати у розмірі 23000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджуються матеріалами справи (протоколами судових засідань, в яких брав участь представник позивача).
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення витрат за розгляд клопотання про визнання зловживання процесуальними правами.
Так, у судовому засіданні 07.09.2023 представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про визнання зловживання процесуальними правами представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О., що полягає у надсиланні відповідачу копій документів неналежної якості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 визнано дії представника фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Ю.О., а саме надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача, зловживанням процесуальними правами; стягнуто з адвоката Розенбойм Ю.О. в дохід державного бюджету штраф у розмірі 13420,00 грн.
Адвокат Розенбойм Ю.О., що діє в інтересах фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П., з ухвалою суду не погодився та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд ухвалу від 11.10.2023 у справі № 916/103/23 скасувати повністю, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про визнання зловживання процесуальними правами.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Ю.О. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 про визнання дій зловживання процесуальними правами і стягнення штрафу у справі №916/103/23 задоволено, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року про зловживання процесуальними правами та стягнення штрафу у справі №916/103/23 скасовано.
Суд наголошує, що питання про зловживання представником позивача адвокатом Розенбойм Ю.О. було ініційовано відповідачем під час розгляду справи господарським судом та стосувалося надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача, а отже безпосередньо стосувалось розгляду справи №916/103/23.
Таким чином, вказане є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо тверджень відповідача про невідповідність вартості виконаної роботи адвоката його кваліфікації і досвіду.
Так, у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №910/12155/22 зазначено, що досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності.
Розглянувши та оцінивши надані до матеріалів справи заперечення відповідача щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат в сукупності господарський суд вважає, що відмова у повному обсязі у задоволенні витрат позивача на правничу допомогу, про що клопотав відповідач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу. По суті всі доводи відповідача зводяться до того, що саме він оцінює понесені витрати як завищені, необґрунтовані та непропорційні, не надаючи при цьому жодних документальних підтверджень чи аргументованих та переконливих мотивувань своїх тверджень. Фактично, вони є загальними та абстрактними, адже не підтверджені будь-якими доказами.
При цьому, позивач не скористався правом подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Разом з цим, Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Так, 16.01.2024 між адвокатом Розенбоймом Юрієм Олександровичем (далі - повірений) та фізичною особою-підприємцем Зюзіною Вікторією Петрівною (далі - довіритель) складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п. 1 акту виконаних робіт, сторони визначили, погодили та підтвердили відповідно до умов договору, що повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі, зокрема, наступні роботи: ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі 5000,00 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором підряду, оформлення пакету документів для подання до суду (формування доказів та інших документів відповідно до розділу "додаток" позову, посвідчення копій документ, направлення копій документів відповідачу по справі) 15000,00 грн.; опрацювання відзиву на позовну заяву по справі, складання відповіді на відзив, направлення відповідачу по справі та до суду 10000,00 грн.;
Суд зауважує, що правовий аналіз внутрішніх документів довірителя, аналіз судової практики, написання позовної заяви, формування належним чином позовної заяви з додатками до суду, засвідчення копій документів, направлення відповідачу фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову. Тож, суд вважає за необхідне зменшити витрати на послуги адвоката в цій частині з 20000,00 грн. до 15000,00 грн.
Крім того, вартість послуг з опрацювання відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення відповіді на відзив у загальному розмірі 10000,00 грн. також не відповідає критеріям розумності та співмірності, а тому суд вважає за можливе зменшити витрати на послуги адвоката в цій частині з 10000,00 грн. до 5000,00 грн.
Беручи до уваги викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог позивача та зважаючи на зазначені положення законодавства, принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 56000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-79, 86, 126, 129, 236 - 241, 244 Господарського процесуального України, суд, -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" (код ЄДРПОУ 42601620, 65031, м. Одеса, вул. Промислова буд.1/14) на користь фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 56000 (п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено і підписано 01.05.2025.