79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.04.2025 Справа № 914/160/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Кулика Ігоря Степановича,
про стягнення заборгованості,
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Фізичної особи-підприємця Кулика Ігоря Степановича про стягнення заборгованості в розмірі 40 952,00 грн.
Ухвалою від 11.02.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, судом 28.04.2025 прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 40 952,00 грн. Вказана заборгованість виникла за поставку товару за видатковою накладною №13 від 24.01.2022.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Позивач стверджує, що 01.03.2021 між позивачем та відповідачем в усний спосіб укладено угоду про постачання товару на умовах відстрочення оплати згідно рахунку - фактури, де строк відтермінування оплати не визначений. Того ж дня було відвантажено товар на суму 31 191,00 грн, оплата за який була здійснена 22.10.2021.
24.01.2022 позивачем було відвантажено відповідачу товар згідно рахунку №10 від 24.01.2022 на суму 40 952,00 грн, який був поставлений згідно видаткової накладної №13 від 24.01.2022.
14.02.2022 на поставлений товар зареєстрована податкова накладна №20 від 24.01.2022.
Станом на 11.11.2024 оплата не була здійснена, тому позивач 11.11.2024 звернувся до відповідача з вимогою здійснити оплату за отриманий товар.
11.11.2024 на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення надіслано вимогу зі сплати заборгованості у розмірі 40 952,00 грн, яка була доставлена до відділення оператора доставки (Укрпошта), відправлення повернулось позивачу.
Станом на 15.01.2025 оплата за поставлений товар не була здійснена. Видаткова накладна №13 від 24.01.2022 оформлена неналежним чином.
Позивач у встановлений законом строк зареєстрував податкову накладну №20 від 24.01.2022.
У разі, якщо строк оплати в документі (рахунку - фактурі) не визначений, то зобов'язання зі сплати отриманого товару виникає через 7 (сім) днів після пред'явлення відповідної вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Видаткова накладна №13 від 24.01.2022 оформлена неналежним чином та не може бути доказом отримання відповідачем товару, проте позивач не позбавлений права доводити отримання товару іншими способами (постанова від 04.11.2019 у справі №905/49/15, справа № 916/922/19 від 29.01.2020).
Позивач у встановлений законом строк зареєстрував податкову накладну №20 від 24.01.2022, яка сама по собі також не може свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вона не підтверджує факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем.
Як доказ, який має відношення до предмета доказування, податкова накладна може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (постанова від 04.11.2019 у справі №905/49/15, справа № 916/922/19 від 29.01.2020).
Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна №20 від 24.01.2022 зареєстрована позивачем прийнята та на її підставі сформовано відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних. Відсутність подання покупцем уточнюючої декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними також свідчить про отримання товару.
Докази отримання товару також відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Жодних звернень відповідача до позивача щодо здійснення коригування податкової накладної матеріали справи не містять.
Господарська операція зі спірної поставки товару має бути відображена протягом відповідного звітного періоду на підставі спірної видаткової накладної від 24.01.2022 №13 в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача.
Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості в розмірі 40 952,00 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що позовні вимоги підставні, а заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізична особа підприємець Кулик Ігоря Степанович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, офіс 6, ЄДРПОУ 25105958) заборгованість в розмірі 40 952,00 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2025.
Суддя Горецька З.В.