ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2025Справа № 910/1534/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1534/25
За позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної-особи підприємця Григоренко Діани Олексіївни
про стягнення 8320,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Григоренко Діани Олексіївни (далі - відповідач) про стягнення 8320,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за державним контрактом №86 від 03.04.2024 несвоєчасно поставив обумовлений контрактом товар, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення неустойку у розмірі 8320,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1534/25 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 була отримана відповідачем - 28.02.2025.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
03.04.2024 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Фізичною-особою підприємцем Григоренко Діаною Олексіївною (далі - постачальник) було укладено державний контракт (договір) №86 (далі - контракт, договір) за умовами пункту 1.2 якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Відповідно до пункту 1.2 контракту предмет договору - «гідросистема для питної води (вид 2)» за Кодом ДК 021:2015 35810000-5: Індивідуальне обмундирування, у кількості визначеній у специфікації (додаток 1).
Основні умови договору щодо предмету договору, ціни, строків (терміни) постачання не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (пункт 1.4 контракту).
Підставою для укладення договору є постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» та постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» на період дії воєнного стану в Україні (п. 1.5. договору).
Пунктом 3.1 визначено, що ціна договору становить: 320000,00 (триста двадцять тисяч гривень,00 копійок), без ПДВ (за загальним фондом, КВКВ 2210.022).
Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами (пункт 4.1 контракту).
Умовами пунктів 4.2 та 4.3 контракту сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 90 банківських днів після пред'явлення постачальником видаткової накладної на їх оплату. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства.
Оплата товару здійснюється у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, за КВКВ 2210.022 згідно Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування остаточний розрахунок за наданий товар здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання замовником коштів на свій реєстраційний рахунок. Датою розрахунку за поставлений товар вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У випадку, якщо документи передбачені п. 4.2 договору постачальником надано після закінчення бюджетного року, то такі документи до оплати замовником не приймаються, оплата за такими документами не здійснюється та комплект документів повертається постачальнику без реалізації (пункти 4.4-4.6 контракту).
Пунктами 5.1-5.4 контракту встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів з « 01» травня по « 30» травня 2024 року. Місце поставки (передачі) товару замовник визначає протягом 2 (двох) діб після письмового повідомлення постачальником на електронну адресу замовника про готовність поставки товару. Одержувачем товару є військова частина НОМЕР_1 . Товар поставляється замовнику за рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 6.1.1 контракту, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар відповідно до розділу IV цього договору.
У свою чергу, пунктами 6.3.1 та 6.3.4 контракту визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором та надати товар визначений у п. 1.1 для приймання одержувачу замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах договору.
Постачальник зобов'язаний нести всі ризики, яких може зазнати товар до моменту належної його передачі та приймання одержувачем замовника (пункт 6.3.5 контракту).
Умовами пункту 7.1 контракту сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2 контракту у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.
Так, пунктом 7.3.2 контракту сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Відповідно до пунктів 10.1-10.3 контракту сторони зобов'язуються докладати усіх розумних заходів та зусиль для мирного врегулювання будь-якого спору, що виникає в результаті виконання, порушення, розірвання договору або визнання його недійсним. Сторони дійшли до згоди що при вирішенні спорів сторони обов'язково застосовують заходи досудового врегулювання, визначені в статті 222 Господарського кодексу України. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, консультацій, обміну листами, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 12.3 контракту передбачено, що все листування, письмові повідомлення та інший обмін документами, передбачений цим договором відбувається шляхом направлення поштової кореспонденції на адреси, які вказані у розділі XIV договору. Належним письмовим повідомленням може вважатися направлення електронного листа засобами електронного зв'язку у мережі інтернет на електронну пошту зазначену у розділі XIV договору, з додержанням всіх передбачених договором вимог до документа, з обов'язковим підтвердженням отримання електронного листа адресатом у вигляді відповіді на електронну адресу відправника.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (п. 11.1 договору).
03.04.2024 року між сторонами підписано специфікацію до державного контракту №86 від 03.04.2024, яка є додатком №1 до даного договору (надалі - специфікація, додаток №1), у якій сторони погодили найменування товару - гідросистема для питної води (вид 2), країну походження - Україна, строк постачання - з 01 травня по 30 травня 2024 року, кількість товару - 400 шт., ціну за одиницю без ПДВ - 800,00 грн та загальну суму у розмірі 320000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного контракту відповідач поставив позивачу узгоджений товар на загальну суму 320000,00 грн з порушенням узгоджених строків поставки про що свідчить видаткова накладна №119 від 26.06.2024 на загальну суму 320000,00 грн, у тому числі ПДВ, яка підписана сторонами без зауважень та заперечень.
22.10.2024 року позивач надіслав відповідачу претензію №4826 від 21.10.2024, що підтверджується накладною №2236300000305 та описом вкладення у цінний лист. У вказаній претензії позивач, у зв'язку із простроченням терміну поставки товару, просив відповідача сплатити неустойку в розмірі 8320,00 грн.
Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, нараховану неустойку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 5.1-5.4 контракту встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів з « 01» травня по « 30» травня 2024 року. Місце поставки (передачі) товару замовник визначає протягом 2 (двох) діб після письмового повідомлення постачальником на електронну адресу замовника про готовність поставки товару. Одержувачем товару є військова частина НОМЕР_1 . Товар поставляється замовнику за рахунок постачальника.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив прострочення поставки товару, а отже наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки.
Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Для застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України необхідною умовою є: віднесення хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання державного сектора економіки; якщо порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
При цьому у статті 22 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 17.09.2024 №334, Військова частина є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, штампи та бланки встановленого зразка для здійснення повсякденної діяльності (пункт 11 Положення). Виділення асигнувань та проведення видатків військової частини НОМЕР_2 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також з інших джерел, передбачених законодавством України (пункт 11.2 Положення). Майно, що закріплене за військовою частиною НОМЕР_1 , є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України і належить йому на правах оперативного управління (пункт 11.3 Положення).
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для застосування приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до зобов'язань, які виникли за договором, так як позивач є суб'єктом державного сектора економіки, а виконання договору здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
У той же час, аналіз частини другої статті 231 Господарського кодексу України свідчить, що визначені нею розміри штрафних санкцій застосовуються лише якщо інше не передбачено законом чи договором.
У даному випадку, сторонами в пункті 7.3.2 договору узгоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку поставки товару, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.3.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8320,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період, суд прийшов до висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн.
Так, позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної-особи підприємця Григоренко Діани Олексіївни про стягнення 8320,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Григоренко Діани Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (Київська область; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) пеню у розмірі 8320 (вісім тисяч триста двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко