ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.05.2025Справа № 910/14862/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд"
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району"
про стягнення 56 686,80 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 56 686,80 грн. основного боргу за укладеним між сторонами 13.06.2024 року договором про закупівлю послуг № 96.
Крім того, Товариство вказало, що попередній розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 5 000,00 грн., а розрахунок таких витрат буде надано позивачем додатково.
Ухвалою від 05.12.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та встановив Товариству спосіб і строк для усунення її недоліків.
13.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.12.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14862/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
31.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Підприємства від 31.12.2024 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Товариства.
06.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 05.01.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред'явлених позовних вимог.
Рішенням від 04.04.2025 року господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Товариства та стягнув з Підприємства на користь позивача 56 686,80 грн. основного боргу та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
09.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 09.04.2025 року, в якій останнє просило суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 7 500,00 грн. До наведеної заяви позивач долучив копії укладеного між ним та адвокатським бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року № ПД-014, акту приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року № 1 на суму 7 500,00 грн. та квитанції до прибуткового касового ордера від 07.04.2025 року № 61 на суму 7 500,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства від 09.04.2025 року про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві Товариство вказало, що попередній розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 5 000,00 грн.
Разом із тим, у заяві від 09.04.2025 року позивач просив суд стягнути з Підприємства понесені Товариством витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 7 500,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як було зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" (далі - Бюро) договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року № ПД-014 (далі - Договір), за умовами якого Бюро взяло на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов'язався сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами відповідно до умов Договору суму гонорару, визначену в акті прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору за правову допомогу, передбачену Договором, клієнт сплачує Бюро винагороду (гонорар), визначену актом/актами приймання-передачі наданих послуг відповідно до цього Договору. Клієнт здійснює оплату за цим Договором у готівковий або безготівковий спосіб.
У той же час, суд звертає увагу, що умовами Договору прямо та конкретно не визначено фіксованого розміру гонорару або ставки та порядку розрахунку погодинної оплати адвокатських послуг, тоді як наведена угода містить лише положення про те, що вартість наданої правової допомоги за даним Договором визначається в акті/актах приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.
Таким чином, відсутність у Договорі конкретно визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), не дає як суду, так і іншій стороні спору (відповідачу), можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, а також не дозволяє Підприємству висловити відповідні заперечення щодо обґрунтованості такого розміру цих судових витрат.
Окрім того, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, зі змісту наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року № 1 на суму 7 500,00 грн. вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: усна консультація клієнта - тривалістю 0,5 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 750,00 грн.; підготовка позовної заяви - тривалістю 2,5 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 3 750,00 грн.; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 910/14862/24 - тривалістю 2 години (вартістю 1 500,00 грн./1 год.) на загальну суму 3 000,00 грн.
У той же час, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині витрат на усну консультацію клієнта загальною вартістю 750,00 грн., оскільки Товариством не надано доказів на підтвердження та розкриття фактичного змісту означених послуг та їх пов'язаності зі справою № 910/14862/24. Крім того, суд вважає неспівмірними витрати позивача на оплату послуг адвоката, які полягали в підготовці позовної заяви протягом 2,5 годин, яка викладена на 1,5 сторінках та містить лише 6 абзаців опису фактичних обставин справи, цитування загальних норм законодавства щодо зобов'язального права та посилання на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 щодо практики застосування Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка втратила чинність більше 7 років тому.
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, відсутність у тексті Договору, інших наявних у матеріалах справи документах умов (пунктів) щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд, використовуючи свої дискреційні повноваження, дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" від 09.04.2025 року щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська (Фрунзе), будинок 15; код ЄДРПОУ 03359121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" (54006, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Вадима Благовісного, будинок 8/4; код ЄДРПОУ 41530051) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" від 09.04.2025 року щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.05.2025 року
Суддя В.С. Ломака