ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа №910/12530/24
За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна", м. Київ про ухвалення додаткового рішення
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології України 2020", Дніпропетровська область, м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна", м. Київ
про стягнення 331 148,54 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача (заявника): не з'явились.
11.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології України 2020" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" (відповідач) суми попередньої оплати в розмірі 222 431,25 грн, суми 3% річних в розмірі 18 907,71 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 89 809,58 грн, у зв'язку з невиконання останнім умов Договору підряду №18729 від 22.10.2021 року в частині виконання оплачених позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.04.2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
18.04.2025 року від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12530/24, у поданій заяві заявник просять суд стягнути із позивача 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" про ухвалення додаткового рішення призначено на 29.04.2025.
28.04.2025 до суду від відповідача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності, а від позивача - клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.
В судове засідання 29.04.2025 позивач та від подач не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" та врахувавши клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Як вбачається з поданої заяви, 25.10.2024 між Цирулевським Романом Олександровичем (адвокат) та відповідачем (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (договір).
Відповідно до п.1.1. Договору правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в рамках ведення судової справи № 910/12530/24 за позовом ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ 2020», учасником якої є клієнт, та/або виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів (наказів), Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.04.2025 3 стороною за якими є Клієнт.
Згідно з п.п. г п. 4.1. договору, Клієнт зобов'язався оплачувати послуги Адвоката в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору правової допомоги Ціна договору, тобто розмір витрат на правову допомогу, що надається за даним Договором, а також строки та порядок розрахунків, визначається та здійснюється Клієнтом на умовах, визначених в Додатковому договорі.
Також 25.10.2024 між адвокатом та клієнтом було підписано додатковий договір №1 до договору від 25.10.2024 про надання правової допомоги (додатковий договір).
Згідно з п. 1 додаткового договору, сторони домовилися, що ціна основного договору (гонорар адвоката), за надання правової допомоги в рамках ведення судової справи №910/12530/24 за позовом ТОВ «Будівельні технології України», учасником якої є клієнт, складає 50 000, 00 грн.
Відповідно до п. 2 додаткового договору, сторони погодили, що ціна основного договору визначена п. 1 цього додаткового договору, сплачується клієнтом адвокатом протягом 30 днів, з дати постановлення Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/12530/24.
17.04.2025 між адвокатом та клієнтом було підписано акт про обсяг наданої правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.10.2024 (акт) на суму 50 000, 00 грн.
Відповідно до вищевказаного акту, адвокатом було надано наступні послуги:
- вивчено правову позицію у справі № 910/12530/24, а також правові позиції Верховного суду в аналогічних правовідносинах - (десять тисяч грн.);
- підготовлено клопотання про відкладення судового засідання - (дві тисячі п'ятсот гривень); підготовлено та сформовано відзив на позовну заяву - (десять тисяч грн.);
- підготовлено та сформовано клопотання про розстрочку виконання рішення - (п'ять тисяч тисяч); підготовлено та сформовано заперечення на відповідь на відзив - (десять тисяч грн.);
- участь в судових засіданнях 11.02.2025 року та 15.04.2025 року - (п'ять тисяч гривень);
- інформування Клієнта про хід виконання доручення - (дві тисячі п'ятсот гривень);
- підготовка та формування клопотання про винесення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат - (п'ять тисяч гривень).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Так, позивач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката зазначив, зокрема про те, що представником відповідача під час судового розгляду справи не заявлялись вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу; в договорі про надання правничої допомоги від 25.10.2024 та додатковому договорі №1 до нього, сторони погодили лише розмір гонорару адвоката, не вказавши порядку обчислення цієї суми, з чого вона складається, які роботи будуть надані адвокатом та скільки часу буде витрачено ним; розмір витрат на надання правничої допомоги зазначений в акті від 17.04.2025 є завищеним та не відповідає витраченому адвокатом часу на вказаний обсяг виконаних робіт; до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано доказів понесення таких витрат, а тому просить зменшити розмір витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката до 5 000, 00 грн.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Суд зазначає, що подані відповідачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з чим суд надає оцінку доводам позивача про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача по наданню правової допомоги в даній справі та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 50 000, 00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи.
Так, зокрема, до акту представником відповідача включено вартість послуг по підготовці та формуванні відзиву на позовну заяву - 10 000, 00 грн, який містить клопотання про розстрочку виконання рішення - 5 000, 00 грн, дослідивши який суд зазначає, що такі витрати за підготовку відзиву є неспівмірними зі складністю справи, а клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення судом не розглядалась, оскільки, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Також суд зазначає, що такий вид послуг як вивчення правової позиції у справі №910/12530/24, а також правових позицій Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (10 000, 00 грн) є безпосередніми складовими підготовки відзиву на позовну заяву та за своєю суттю не може бути віднесено до правової допомоги як окрема послуга, а тому зазначені витрати не можуть бути покладені на іншу сторону як окремі види правової допомоги, передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З приводу включеної послуги з підготовки про відкладення судового засідання від 09.12.2024 (5 000, 00 грн) суд зауважує, що судове засідання, призначене на 10.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.
Стосовно включення послуги про інформування клієнта про хід виконання доручення ( 2 500, 00 грн) суд зауважує, що вона не є обов'язковою у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" отримувало всі процесуальні документи по справі через систему ЕСІТС (Електронний Кабінет), а тому не потребувало інформування а ні щодо стадії розгляду справи, а ні щодо інших процесуальних дій, що відбулися під час розгляду справи № 910/12530/24.
Крім того, суд приймає до уваги, що не є обґрунтованим включення послуг із підготовки та формування клопотання про винесення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат (5 000, 00 грн), адже вони фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на їх підготовку не підлягають відшкодуванню. Вказаний висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням предмету позову, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати відповідача, беручи до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи час тривалості кожного засідання а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.
Керуючись приписами ст. ст. 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Века-Буд Україна" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології України 2020» (код ЄДРПОУ 43820686, адреса: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 138, оф. 104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Века-Буд Україна» (код ЄДРПОУ 44229593, адреса: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14Д, оф. 610) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
3. Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржене в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
повний текст додаткового рішення підписано 02.05.2025
Суддя Сергій МОРОЗОВ