вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" травня 2025 р. Справа№ 910/12450/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/12450/24 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 193 810,20 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі за текстом - ТОВ СП "Нібулон", Позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі за текстом - АТ "Українська залізниця", Відповідач) про стягнення 193 810,20 грн безпідставно отриманих коштів з особового рахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 14291113/2020-001, безпідставно списав з особового рахунку позивача кошти у розмірі 193 810,20 грн, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів із вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/12450/24 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 193 810 грн. 20 коп. безпідставно списаних коштів та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Таким чином, за висновком суду, грошові кошти в сумі 193 810,20 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт відмічає, що позивачем підписані накопичувальні картки без зауважень, що дозволило залізниці списати кошти. При цьому, списання грошових коштів проведено у відповідності до п. 9 Правил зберігання вантажів.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
ТОВ СП "Нібулон" 26.06.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило АТ "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
Відповідач 26.06.2020 направив Позивачу інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким Відповідач засвідчив прийняття від ТОВ СП "Нібулон" пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.
Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
У пункті 1.5 Договору зазначено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 Договору).
У пункті 1.7 Договору встановлено, що договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).
Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.
Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів" до Договору є невід'ємною його частиною.
Пункт 3 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" передбачає, що для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Пункт 5 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.
Згідно з пунктом 6 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (пункт 7 додатку 1-4).
Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Пункт 9 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" передбачає, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
- за затримку вагонів Замовника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
- за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункт 3.4 Договору.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів").
Відповідно до накладних № 42253963 від 06.12.2022 та № 42253955 від 06.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" був переданий до перевезення маршрутний потяг №120615 (п.7, 29 накладної) з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки №42253963 та №42253955 від 06.12.2022 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
АТ "Українська залізниця" була сформована накопичувальна картка (форма ФДУ-92) зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №06120048 від 06.12.2022, згідно якої ТОВ СП "НІБУЛОН" було нараховано: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 161508,50 грн. без ПДВ; накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 24550,90 грн. без ПДВ.
Також 06.12.2022 АТ "Українська залізниця" була сформована Відомість плати за користування вагонами (форми ГУ-46) №06120078 на суму 446796,00 грн. без ПДВ.
Відповідно даних філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (перелік №20221210 від 10.12.2022) з рахунку ТОВ СП "Нібулон" була списана оплата за накопичувальною карткою № 06120048 від 06.12.2022: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 161508,50 грн. без ПДВ (193810,20 грн з ПДВ); накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 24550,90 грн. без ПДВ (29461,08 грн. з ПДВ).
Як зазначає позивач, за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП "Нібулон", було виявлено безпідставно нараховані та отримані AT "Українська залізниця" з особового рахунку 8211375 - 193810,20 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4).
Зазначені кошти Позивач просить суд стягнути на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.
Збір за зберігання вантажу нараховано Відповідачем на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, що на переконання Позивача є безпідставним, оскільки така послуга є договірною та згідно висновків Верховного Суду (постанова від 01.02.2024 по справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 по справі №915/5/23) вказаний пункт не може застосовуватися у таких правовідносинах.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
В свою чергу, зважаючи на умови додатку №1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку №1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. додатку №1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. додатку №1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку №1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (п. п. 6, 7 додатку №1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Виходячи зі змісту додатку №1-4 до договору та положень спірного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів. Тобто, процес накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
Отже, Укрзалізниця, як перевізник, надала позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
На переконання колегії суддів, підлягають відхиленню доводи відповідача щодо необхідності застосування положень п. п. 8, 9 Правил №644 та п. 2.1.5 договору, враховуючи наступне.
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами перевезень вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п. 3 зазначених Правил для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Відповідно до п. 8 Правил №644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки.
Пунктом 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Таким чином, зважаючи на вимоги п. п. 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів" з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон".
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що п. п. 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від Акціонерного товариства "Українська залізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях Укрзалізниці з метою формування маршрутного потягу".
У той же час, оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком №1-4 до договору, який є невід'ємною частиною договору від 26.06.2020 №40-14291113/2020-0001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає спеціальні умови організації накопичених вагонів, п. 2.1.5 договору, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, застосуванню не підлягає. Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами вказаного вище додатку до договору, безпідставним є й застосування до спірних правовідносин сторін п. п. 8, 9 Правил №644.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно нарахував та списав з позивача 193 810,20 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України).
За наведених обставин, оскільки відповідачем 193 810,20 грн безпідставно списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі п. 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть, висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є обґрунтованими.
При цьому є безпідставними посилання скаржника на підписання позивачем без зауважень накопичувальної картки, що дозволило Укрзалізниці списати кошти, позаяк згідно п. 10 додатку 1-4 до договору нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги. Тобто, підписання накопичувальної картки лише підтверджує, що затримка вагонів під час накопичення останніх відбулася для формування маршрутного поїзду. Такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку №1-4 до нього.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності для даної вимоги, який встановлений ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. ч. 1-4 ст. 315 ГК України, Суд вказує наступне.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення.
Отже, встановлені ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. ч. 1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються.
Так, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України, тобто до такої вимоги застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване посилання відповідача на пропуск строків позовної давності, оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/12450/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 02.05.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко