вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/5244/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Ліневич Л.В., дов. № 002/2025 від 03.12.2024;
від відповідача: Остапенко С.Л., дов. № 20/11-20 від 20.11.2024,
розглянувши матеріали апеляційних скарг акціонерного товариства "Енергетична компанія України", приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24
та приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 (суддя - Джарти В.В.)
за позовом акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 118 288 644,58 грн,-
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (далі - АТ "ЕКУ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення 118 288 644,58 грн (враховуючи заяву позивача про збільшення позовних вимог від 22.07.2024; а.с. 129-139 том 1), з яких: 112 460 667,26 грн заборгованості, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат та 1 543 316,93 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 від 18.07.2022 (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 закрито провадження в частині стягнення 72 179 362,30 грн заборгованості. Позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволено. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ЕКУ" 40 281 304,96 грн заборгованості, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн 3 % річних та 330 490,67 грн судового збору за подання позову. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 рік до 18.11.2025. Повернуто ПрАТ "НЕК "Укренерго" з Державного бюджету України 517 349,33 грн судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що рахунки на оплату врегулювання небалансів електричної енергії за договором оплачені відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволені в частині стягнення з відповідача 40 281 304,96 грн заборгованості, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн 3 % річних. У зв'язку зі сплатою відповідачем 72 179 362,30 грн заборгованості під час розгляду судом справи провадження в цій частині вимог закрито за відсутності предмета спору. Також господарський суд встановив обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, тому задовольнив заяву відповідача та відстрочив виконання рішення на 1 рік.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2025 стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь АТ "ЕКУ" 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Господарський суд встановив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у сумі 122 000,00 грн, виходячи з критеріїв реальності та розумності їхнього розміру, підлягають відшкодуванню відповідачем в частині 48 000,00 грн.
З рішенням та додатковим рішенням не погодилось ПрАТ "НЕК "Укренерго" та звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 в частині часткового задоволення заяви АТ "ЕКУ" про розподіл судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ "ЕКУ" про розподіл судових витрат.
Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що умовою проведення розрахунків за врегулювання небалансів електричної енергії є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, які надійшли від учасників балансуючого ринку. Водночас законодавство забороняє відповідачу оплачувати небаланси електричної енергії за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП / Регулятор), на інші цілі і отримані в оплату послуг з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, у зв'язку з чим вимоги позивача суперечать положенням ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". При цьому відповідач стверджував, що зобов'язаний оплатити вартість електричної енергії поставленої йому за договором про врегулювання небалансів протягом 4-ох робочих днів з моменту направлення позивачем такого платіжного документа відповідачу та посилався на невірно здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, оскільки було застосовано сукупний індекс інфляції заокруглений не до десятих, а до сотих.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу апелянт посилався на недоведеність позивачем реальності таких витрат, оскільки не було надано розрахунку витрат на правову допомогу, платіжних інструкцій, квитанцій, які підтверджують оплату наданих послуг, при цьому у позивача на момент розгляду судом заяви про розподіл судових витрат ще не виник обов'язок зі сплати адвокату витрат на правничу допомогу.
Частково не погоджуючись із судовим рішенням АТ "ЕКУ" також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 в частині надання відстрочки виконання цього рішення та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про надання відстрочки виконання рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що відповідачем документально не доведено наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на судове рішення та призначено розгляд справи на 18.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 апеляційні скарги позивача та відповідача на судове рішення об'єднано в одне апеляційне провадження.
21.02.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 прийнято апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення до провадження.
03.03.2025 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу відповідача подану ним на додаткове рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 об'єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та оголошено перерву до 22.04.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 22.04.2025, позивач просив задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати судове рішення в частині надання відстрочки виконання рішення, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК "Укренерго" про надання відстрочки виконання рішення. Доводи апеляційних скарг відповідача заперечував.
Відповідач просив задовольнити його апеляційні скарги та скасувати рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; скасувати додаткове рішення господарського суду в частині часткового задоволення заяви АТ "ЕКУ" про розподіл судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ "ЕКУ" про розподіл судових витрат. Доводи апеляційної скарги позивача заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційних скарг відповідача слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням відповідача про приєднання до договору про врегулювання небалансів № 01/29697 від 18.07.2022 (а.с. 59 том 1) підтверджується укладення між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 від 18.07.2022 (далі - договір; а.с. 82-84 том 1), за умовами укладеного між АТ "ЕКУ", як сторони відповідальної за баланс (далі - СВБ), та ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператора системи передачі (далі - ОСП), договору (станом на січень 2023 року) СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.3, 1.4, 1.5).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (далі - АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
ОСП, зокрема, зобов'язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 договору).
За пп. 6 пункту 3.4 договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п.п. 5.1, 5.6, 5.9, 5.10 договору).
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
На виконання умов вказаного договору сторони здійснювали взаємні поставки електричної енергії для врегулювання небалансів, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за договором, а також актами-корегування (врегулювання) до вказаних актів купівлі-продажу, які підписані електронними підписами сторін:
- акт № ВН/23/04-2309 від 30.04.2023 (а.с. 27 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/04-2309 від 04.07.2023 (а.с. 35 том 1);
- акт № ВН/23/05-2309 від 31.05.2023 (а.с. 21 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/05-2309 від 16.08.2023 (а.с. 37 том 1);
- акт № ВН/23/06-2309 від 30.06.2023 (а.с. 51 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/06-2309 від 16.10.2023 (а.с. 55 том 1);
- акт № ВН/23/07-2309 від 31.07.2023 (а.с. 29 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/07-2309 від 06.11.2023 (а.с. 41 том 1);
- акт № ВН/23/08-2309 від 31.08.2023 (а.с. 31 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/08-2309 від 20.12.2023 (а.с. 39 том 1);
- акт № ВН/23/09-2309 від 30.09.2023 (а.с. 49 том 1);
- акт № ВН/23/10-2309 від 31.10.2023 (а.с. 57 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/10-2309 від 01.03.2024 (а.с. 23 том 1);
- акт № ВН/23/11-2309 від 30.11.2023 (а.с. 33 том 1), акт-корегування (врегулювання) № ВР/23/11-2309 від 05.03.2024 (а.с. 25 том 1);
- акт № ВН/23/12-2309 від 31.12.2023 (а.с. 53 том 1).
Відповідачем через систему управління ринком були виставлені відповідні рахунки на оплату, а саме (а.с. 215-217 том 1): № 1407202300139 від 14.07.2023 за період 01.07.2023 - 10.07.2023 на суму 375 612,98 грн; № 2607202300336 від 26.07.2023 за період 11.07.2023 - 20.07.2023 на суму 5 835 259,70 грн; № 0408202300342 від 04.08.2023 за період 21.07.2023 - 30.07.2023 на суму 7 689 901,46 грн; № 0509202300140 від 05.09.2023 за період 21.08.2023 - 31.08.2023 на суму 2 843 726,66 грн; № 1409202300377 від 14.09.2023 за період 01.09.2023-10.09.2023 на суму 3 693 449,98 грн; № 0401202400380 від 04.01.2024 за період 21.12.2023 - 31.12.2023 на суму 33 744 128,32 грн; № 2903202400147 від 29.03.2024 за період 01.04.2023 - 30.04.2023 на суму 13 166 031,30 грн; № 1904202400147 від 19.04.2024 за період 01.05.2023 - 31.05.2023 на суму 45 112 556,86 грн.
Відповідач стверджував про оплату 72 179 362,30 грн заборгованості під час розгляду справи господарським судом, а саме (а.с. 248, 264 том 1): 58 278 588,16 грн - 25.09.2024 (а.с.); 4 918 660,43 грн - 17.10.2024; 124 555,36 грн - 18.10.2024, 269 652,09 грн - 21.10.2024; 8 587 906,26 грн - 22.10.2024.
Тож в частині стягнення з відповідача 72 179 362,30 грн заборгованості, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, закрито провадження у справі за відсутності предмета спору, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виставлені рахунки на оплату врегулювання небалансів електричної енергії за договором оплачені відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволені в частині стягнення з відповідача 40 281 304,96 грн заборгованості, 4 284 660,39 грн інфляційних втрат, 1 543 316,93 грн 3 % річних. Також господарський суд встановив обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, тому задовольнив заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на 1 рік до 18.11.2025.
Додатковим рішенням господарський суд, виходячи з критеріїв реальності та розумності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 122 000,00 грн, задовольнив їх в частині стягнення з відповідача 48 000,00 грн.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з ОСП.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів як договори про врегулювання небалансів.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку ОСП здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії СВБ.
Відповідно до частини 5 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" ОСП врегульовує небаланси електричної енергії із СВБ, у порядку, визначеному цим Законом та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
За умовами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.3.1 Правил ринку визначено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
У той же час, згідно з п. 7.7.1 Правил ринку платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а згідно п. 7.7.4 цих же Правил оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Таким чином на підставі виставлених відповідачем, який одночасно є АР та ОСП, рахунків у нього виникло зобов'язання з оплати платежів за отриману від позивача електричної енергії протягом 4-ох робочих днів з дати направлення (надсилання, виставлення) відповідного рахунку і станом на дату розгляду справи судом першої інстанції його заборгованість за договором за спірний період становить 40 281 304,96 грн, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені господарським судом.
Відхиляючи твердження відповідача про те, що він зобов'язаний оплатити вартість електричної енергії поставленої йому за договором про врегулювання небалансів протягом 4-ох робочих днів з моменту направлення позивачем платіжного документа, а також те, що вимоги позивача суперечать положенням ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.12.2023 по справі № 910/9216/22 в пункті 8.48 зазначив, що у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вже вказував на те, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач (ПрАТ "НЕК "Укренерго"), будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними.
При цьому положення статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов'язань, вносити відповідачем грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Зазначене свідчить, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за договором. Доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв'язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права (висновки викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 17.01.2024 у справі № 910/18308/21).
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати електричної енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 543 316,93 грн 3 % річних за загальний період з 23.07.2023 по 22.07.2024 та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат за загальний період з серпня 2023 року по червень 2024 року.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов вірного висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 543 316,93 грн 3 % річних та 4 284 660,39 грн інфляційних втрат за наведені періоди обґрунтовано задоволені.
В частині доводів відповідача про неврахування позивачем висновків Верховного Суду із постанов у справах № 905/21/19 та № 924/2/21 щодо необхідності заокруглення індексу інфляції до десяткового значення після коми, колегія суддів зазначає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 130-138 том 1) із заокруглення до сотих, однак при цьому другим числом після коми визначено "0" , що ніяк не впливає на правильність проведеного нарахування інфляційних втрат.
Відповідачем подано суду першої інстанції клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік (а.с. 230-233 том 1), яке обґрунтовано тим, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є акціонерним товариством зі 100 % акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України, а також є єдиним підприємством в Україні, що виконує функції ОСП. Разом з цим відповідач зазначав, що не може спрямовувати на виконання рішення у справі № 910/5244/24 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, при цьому передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні відповідача, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100 % оплати послуг користувачами послуг - учасниками ринку електроенергії. Більше того, невідкладне стягнення з нього витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує фінансовий стан компанії, ставить під загрозу розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України. Заявник також посилався на запровадження воєнного стану в країні та пошкодження його об'єктів енергетичної інфраструктури, яка є надзвичайно важливою для держави. На переконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказані обставини фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на один рік.
Статтею 160 ГПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Крім того, у зв'язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання ЄСПЛ підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, факт відсутності коштів та/або ненадходження коштів від контрагентів ПрАТ "НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а отже посилання відповідача на відсутність необхідних коштів не є виключними обставинами. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Колегія суддів також вважає, що запровадження воєнного стану в країні, не є безумовною підставою для відстрочення судового рішення, оскільки зобов'язання з виконання договору у повній мірі стосується обох сторін.
Окрім того, як відповідач, так и боржник є акціонерними товариствами 100% акцій яких належить державі, та робота обох сторін є важливою для сталого функціонування ринку електричної енергії в України, також у позивача є свої фінансові зобов'язання, своєчасність виконання яких залежить від виконання обов'язків перед ним іншими учасниками цих правовідносин.
Відповідачем до клопотання про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не надано жодних доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду, як і доказів, що можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання ПрАТ "НЕК" "Укренерго" про відстрочення виконання рішення у даній справі, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню в частині надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 рік до 18.11.2025, а у задоволенні клопотання ПрАТ "НЕК" "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі слід відмовити.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач просив суд першої інстанції покласти на відповідача 122 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, на доведення яких до матеріалів справи долучив (а.с. 7-15 том 2):
- договір про надання правничої допомоги № 2-4-281223/2 від 28.12.2023 (далі - договір), укладений між АТ "ЕКУ", як клієнтом, та адвокатом Ліневич Людмилою Василівною, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати клієнтові правничу допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього;
- акт № 5 від 21.11.2024 наданих послуг за договором на загальну суму 122 000,00 грн, згідно якого адвокат надав клієнту наступні послуги: аналіз договірної документації 4 год. - 16 000,00 грн; аналіз законодавства, судової практики з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи 2 год. - 8 000,00 грн; підготовка та реєстрація позовної заяви 4 год. - 16 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив 3 год. - 12 000,00 грн; підготовка заяви про збільшення позовних вимог 3 год. - 12 000,00 грн; підготовка додаткових пояснень 2 год. - 8 000,00 грн; підготовка заперечень на клопотання про призначення експертизи 3 год. - 12 000,00 грн; підготовка додаткових пояснень 2 год. - 8 000,00 грн; підготовка до участі у судових засіданнях 2,5 год. - 10 000,00 грн; участь у 5-ти судових засіданнях - 20 000,00 грн;
- довіреності №060/2023 від 23.10.2023, № 039/2024 від 06.02.2024;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧК № 000850 від 15.01.2018.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідач заперечував (а.с. 30-35 том 2) заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу та зазначав, що вони не відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру, а також заявником не підтверджено фактичне їх понесення.
Так, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 48 000,00 грн.
Посилаючись на відсутність доказів фактичної оплати отриманих позивачем послуг з правничої допомоги та те, що обов'язок з їх сплати не настав відповідачем не враховано, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З урахування зазначених обставин апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 в частині надання відстрочки виконання цього рішення на 1 рік до 18.11.2025.
Апеляційні скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 не підлягають задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 в іншій частині слід залишити без змін; підстав для скасування або зміни додаткового рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 не має.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За приписами ст. 129 ГПК України та з огляду на задоволення апеляційної скарги позивача сплачений ним судовий збір за її подання у сумі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8) покладається на відповідача, а з огляду на відмову у задоволенні апеляційних скарг відповідача судові витрати покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 скасувати в частині надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 на 1 (один) рік до 18.11.2025.
В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення.
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2024 у справі № 910/5244/24 залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2025 у справі № 910/5244/24 залишити без змін.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь акціонерного товариства "Енергетична компанія України" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 32984271) 2 422 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 910/5244/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.05.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук