вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2025 р. Справа№ 910/7466/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Кузьмінській О.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025
у справі № 910/7466/24 (суддя Маринченко Я.В.)
(повний текст рішення складено 20.03.2025)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до 1) Об'єднання громадян "Благодійний центр соціальної, медичної і трудової реабілітації ветеранів афганської війни Печерського району м. Києва"
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Білд"
про стягнення 13176914,09 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Павлов Р.В.,
від відповідача 1: не з'явились,
від відповідача 2: Лавріненко І.А.,
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7466/24 задоволено частково; вирішено стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 164 173, 60 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/7466/24 в частині стягнення 164 173, 60 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрати (правничої допомоги) відповідача 2.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають встановленим обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що відповідач 2 у заяві просив стягнути 249 040, 00 грн правничої допомоги, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. Також скаржник вказує, що відповідач 2 у відзиві зазначив, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак у заяві відповідач 2 жодним чином не обґрунтовує поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. Крім цього скаржник зазначає, що дана справа не є складною, а відповідач 2 не надав детального опису робіт (наданих послуг).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2025 задоволено заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, поновлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропущений строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/7466/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/7466/24 та призначено розгляд справи на 30.04.2025.
21.04.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі №910/7466/24 у задоволенні позову відмовлено.
25.02.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» надійшла заява у якій ТОВ «Онікс Білд» просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 249 040 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/7466/24 задоволено частково; вирішено стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 164 173, 60 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем 2 у вказаному спорі заявлено до стягнення 249 040 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто заявлена сума перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. Відтак, враховуючи положення ч.6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 2 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині 84 866, 40 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 2 було подано в суді першої інстанції відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у суді першої інстанції становить 4 000 доларів США. Також було зазначено, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. (т.1, а.с. 79)
Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява відповідача 2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відправлена до суду першої інстанції 21.01.2025, що вбачається з поштового конверту. (т.3, а.с. 60)
Як вже було зазначено, рішення у даній справі ухвалене 18.02.2025, а відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву було вказано, що докази будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу ТОВ «Онікс Білд» надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених адвокатських витрат відповідачем 2 долучено до матеріалів справи: копії Договору про надання правничої допомоги №SO6473 від 04.07.2024 та додатку №2 до Договору; копії рахунків на оплату № INV/2024/07/0009 від 04.07.2024 на суму 164 000 грн, № INV/2025/02/0021 від 18.02.2025 на суму 83 520 грн, № INV/2025/02/0022 від 18.02.2025 на суму 83 520 грн; копії платіжних інструкцій № 76 від 15.07.2024, № 1215 від 19.02.2025, № 1216 від 19.02.2025, а також копію акту надання послуг № 11 від 19.02.2025 на суму 249 040 грн. (т.3, а.с. 44-56)
Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів дослідивши надані відповідачем 2 докази понесення витрата на правову допомогу погоджується з судом першої інстанції, що оскільки при зверненні до суду з відзивом на позовну заяву, ТОВ «Онікс Білд» було зазначено про те, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у суді першої інстанції становить 4 000 доларів США, що в свою чергу на момент подачі (15.07.2024) відповідачем 2 до суду такого розрахунку еквівалентно 164 173, 60 грн, а в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлено 249 040 грн, враховуючи положення ч.6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 2 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині 84 866, 40 грн.
З огляду на викладене, доводи скаржника в цій частині колегією суддів відхиляються.
В той же час, як вже було зазначено вище, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу, що заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг) відповідно до якого можливо б було дослідити обґрунтованість та необхідність кожної послуги, наданої адвокатом.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що дана справа не є складною, оскільки: предметом та характером спірних правовідносин є стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, зазначені правовідносини регулюються малою кількістю нормативно правових актів, а саме пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявна велика кількість аналогічних судових справ, наявна стала практика Верховного Суду щодо регулювання цих правовідносин.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Отже, дослідивши заяву відповідача 2 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, колегія суддів зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений відповідачем 2, не є пропорційним до предмета спору.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, враховуючи той факт, що заявником не надано детального опису робіт (наданих послуг), дана справа не є складною, а також наявність великої кількості аналогічних судових справ, колегія суддів вважає, що стягнена судом першої інстанції сума адвокатських витрат в розмірі 164 173, 60 грн є неспівмірною із складністю цієї справи, не відповідає критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.
Колегія суддів наголошує, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача 2 на правову допомогу у загальному розмірі 20 000, 00 грн, в решті заявленої суми слід відмовити.
Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право зокрема змінити рішення.
Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів, за результатами розгляду апеляційної скарги дійшла до висновку щодо зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 911/1130/23 в частині присуджених до стягнення з позивача адвокатських витрат.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає частковому задоволенню, всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, що підтверджено колегією суддів вище.
У зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/7466/24 задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/7466/24 змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/7466/24 задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Білд» (01103, м. Київ, вул. Чорногірська, 14, оф. 38; ідентифікаційний код 35133361) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині заяви відмовити.»
3. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/7466/24 залишити без змін.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7466/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 02.05.2025 року.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська