Номер провадження: 11-сс/813/432/25
Справа № 501/461/25 1-кс/501/94/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ТОВ «УКРТЕХФІНАНС»- адвоката ОСОБА_7 ,
власника майна - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01 лютого 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162160000090 від 31 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого - начальника СВ ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та накладений арешт на майно шляхом заборони користування та розпорядження ним, а саме на:
- житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1240267751101), загальною площею 746,7 кв.м., житлова площа 299,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1240162751237) з кадастровим номером 5123755800:02:006:0216 площею 0,1000 га, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ТОВ «УКРТЕХФІНАНС»- адвокат ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що:
1) під час розгляду клопотання слідчого, слідчим суддею серед інших доказів, були оглянуті додаткові договори 13 листопада 2024 року до договорів про надання споживчого кредиту від 07.07.2007 року. При цьому, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11210394000 від 07.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» (новий кредитор), сторони погодили зменшення розміру штрафних санкцій, встановлених п. 4.2 Договору з 5% до 4%.
Також, відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11210368000 від 07.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_10 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» (новий кредитор), сторони погодили зменшення розміру штрафних санкцій, встановлених п. 4.2 Договору з 5% до 4%.
Представник власника майна зазначає, що Договори про надання споживчого кредиту № 11210394000 від 07.07.2007 року та №11210368000 від 07.07.2007 року є чинними та такими, що не були визнані недійсними в судовому порядку, тому вважає помилковими доводи слідчого про протиправність набуття права власності на арештовані об'єкти нерухомості ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» протягом дії мораторію на застосування положень ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»;
2) під час виконання оскаржуваної ухвали слідчого судді щодо заборони користування та розпорядження арештованим нерухомим майном, ключі від житлового будинку були передані на зберігання слідчому у цьому кримінальному провадженні. Разом з тим, 04.02.2025 року представником ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» ОСОБА_11 було встановлено проникнення з боку колишніх власників нерухомого майна ОСОБА_12 та ОСОБА_8 до житлового будинку, всупереч вимог рішення слідчого судді. Події були зафіксовані на відео, а також зафіксовані в матеріалах поліції, що були викликані для огляду житлового будинку.
Так, посилаючись у клопотанні, що нерухоме майно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для його арешту, слідчий повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Між тим, жодних доказів того, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , яка належать ТОВ «УКРТЕХФІНАНС», є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, в матеріалах судового провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні слідчого, що свідчить про голослівність зазначених тверджень останнього.
3) матеріали справи не містять відомості про те, що досудове розслідування здійснюється щодо ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» або його посадових осіб, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. В свою чергу, це підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування можливості вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити, власник майна - ОСОБА_8 також просив скасувати ухвалу слідчого судді, натомість, прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів кримінального провадження, в слідчому відділенні відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162160000090 від 31 січня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31 січня 2025 року о 08:50 год. до ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 27 листопада 2024 року невстановлені особи, діючи в умовах воєнного стану, шахрайським шляхом отримали право власності на земельну ділянку та приватний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що на законних підставах належав ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 та 31 січня 2025 року без відома законних власників зайняли вказане приміщення, змінивши замки від вхідних дверей, чим спричинили родині ОСОБА_14 значної матеріальної шкоди.
Попередньо встановлено, що предметом вчинення кримінального правопорушення є об'єкти нерухомості, а саме земельна ділянка кадастровий номер 5123755800:02:006:0216, площею 0,100 га, та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
14 липня 2005 року зареєстровано право власності на вказані об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_10 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 червня 2005 року на загальну площу будинку 478,6 кв.м.
04 травня 2017 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_15 , було зареєстровано право власності за ОСОБА_16 на об'єкти нерухомого майна (земельна ділянка, будинок), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
15 травня 2017 року право власності на вказані об'єкти нерухомого майна було зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу № 81, 82 між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
15 вересня 2017 року право власності на вказані об'єкти нерухомого майна було зареєстровано на підставі договорів дарування № 371, 372 між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Після цього 16 жовтня 2018 року на підставі договору дарування право власності на вказані об'єкти нерухомого майна вже були зареєстровані за ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .
27 листопада 2024 року державним реєстратором Кароліно-Бугазьської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_19 , здійснено реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» та земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:006:0216, площею 0,100 га.
Підставою для проведення реєстрації стали: іпотечний договір № 917 від 07 вересня 2007 року (між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_10 ), далі договір про відступлення права вимоги від 25 жовтня 2024 року № 4837 (між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ ФК «Еліт-Фактор») та Договір про відступлення права вимоги від 11 листопада 2024 року № 5782 (між ТОВ ФК «Еліт-Фактор» та ТОВ «УКРТЕХФІНАНС»).
Окрім цього, згідно договору про відступлення права вимоги від 11.11.2024 року ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» мало право на відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметами договору іпотеки лише у боржника (фізичної особи ОСОБА_10 ) та лише земельну ділянку та будинок загальною площею 478,6 кв.м., а не житловий будинок загальною площею 746,7кв.м.
Однак в порушення вимог законодавства 27 листопада 2024 року державним реєстратором Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_19 , здійснено перереєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з добросовісних набувачів ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 на ТОВ «УКРТЕХФІНАНС», які не являються боржниками по невиконанню умов договорів укладених з ОСОБА_10
31 січня 2025 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження як речових доказів вказаних житлового будинку та земельної ділянки.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що досліджені матеріали свідчать про існування достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто може бути речовим доказом у кримінальному провадженні. Так, вказане нерухоме майно було об'єктом можливих кримінально протиправних дій, імовірно набуте кримінально протиправним шляхом.
Крім того, слідчий суддя правильно врахував те, що не накладення арешту на це майно може призвести до його відчуження, про що свідчить факт неодноразово відчуження цього майна протягом 2007-2024 років. Намір продати це майно за певних умов підтвердив представник власника майна у судовому засіданні суду 1-ої інстанції.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» на те, що жодних доказів того, що житловий будинок та земельна ділянка, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Вишнева, 10/20, яка належать ТОВ «УКРТЕХФІНАНС», є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, в матеріалах судового провадження не міститься.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали судового провадження, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність об'єктивної необхідності у збереженні та дослідженні вказаного майна, оскільки останнє потенційно може містити ознаки речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України.
Зокрема, на момент розгляду апеляційної скарги досудове слідство надало достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно могло бути набуто внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК Україниабо ж використано у механізмі вчинення правопорушення, що, відповідно до ст. 98 КПК України, надає йому ознак речового доказу. Така правова кваліфікація має місце навіть за відсутності остаточного рішення по суті кримінального провадження, оскільки на етапі досудового розслідування дослідження подібного майна є необхідним для встановлення обставин правопорушення, способу його вчинення, кола причетних осіб та підстав набуття права власності на майно.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що наразі існує необхідність в дослідженні вилученого майна, оскільки дане майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Зв'язок даного майна із вчиненням злочину, за якими здійснюється розслідування, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою слідчого судді залишилось, що Договори про надання споживчого кредиту № 11210394000 від 07.07.2007 року та №11210368000 від 07.07.2007 року є чинними та такими, що не були визнані недійсними в судовому порядку, тому вважає помилковими доводи слідчого про протиправність набуття права власності на арештовані об'єкти нерухомості ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» протягом дії мораторію на застосування положень ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, на підставі скарг ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ,Міністерством юстиції України, відповідно до наказу №983/5 від 08.04.2025 року були задоволені їх скарги та визнано прийнятим з порушенням вимог законодавства та анульовано, в тому, числі рішення державного реєстратора Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_19 від 30 листопада 2024 року, про перереєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з добросовісних набувачів ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 на ТОВ «УКРТЕХФІНАНС».
Таким чином, зв'язок майна, на яке накладений арешт, із вчиненням злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що нерухоме майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегло у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.
З огляду на встановлені Міністерством юстиції України порушенням при перереєстрації нерухомого майна, на теперішній час є необґрунтованими доводи апелянта про те, що оскільки Договори про надання споживчого кредиту № 11210394000 від 07.07.2007 року та №11210368000 від 07.07.2007 року є чинними та такими, що не були визнані недійсними в судовому порядку, є помилковими доводи слідчого про протиправність набуття права власності на арештовані об'єкти нерухомості ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» протягом дії мораторію на застосування положень ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», так як вони об'єктивно спростовуються доказами, дослідженими апеляційним судом.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки нерухоме майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що існує ризик його можливої зміни знищення або відчуження, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даній стадії досудового розслідування, є об'єктивні підстави вважати, що майно, на які слідчим суддею накладено арешт, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що нерухоме майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «УКРТЕХФІНАНС» не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу представника ТОВ «УКРТЕХФІНАНС»- адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 01 лютого 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162160000090 від 31 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4