Номер провадження: 22-ц/813/2554/25
Справа № 947/10209/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Кострицький В. В.
01.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідачі - комунальне підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», Виконавчий комітет Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради,
третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,74/1»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представників Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року, ухвалену у складі судді Луняченко В.О., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,74/1», про відшкодування шкоди,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
До Київського районного суду м. Одеси 22.03.2024 року надійшла позовна заява яка подана, і інтересах ОСОБА_1 , адвокатом Можиним О.В. про стягнення, в солідарному порядку, з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу падінням дерева, у розмірі 421 080,00 грн.
Ухвалою суду від 13.05.2024 в якості співвідповідача у солідарному стягненню було залучено Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що транспортний засіб - автомобіль марки BMW X5, р/н НОМЕР_1 , 2004 року випуску, зазнав пошкодження 27.08.2023 року, близько о 20:45 годин у дворі будинку АДРЕСА_1 при падіння на нього дерева, яка росло у цьому дворі.
Внаслідок падіння дерева автомобіль зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріальної шкоди визначена висновком експерта, а у судовому засіданні наполягаючи на задоволенні шкоди представником позивача було заявлено про те, що позивач згоден визначити розмір матеріальної шкоди як різницю вартості автомобілю до пошкодження та після нього, які були визначені у вказаному висновку експерта та залишити залишки пошкодженого автомобілю у себе.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради, третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 74/1» про відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу впавши деревом - задоволено частково.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що Виконавчий комітет ОМР, Департамент міського господарства ОМР та Департамент з благоустрою міста ОМР несуть відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок спільної бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 74/1.
Доводи апеляційних скарг.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Департаменту міського господарства Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 в частині стягнення з Департаменту міського господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на його автомобіль та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Департаменту міського господарства Одеської міської ради матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на його автомобіль та судового збору, відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з даним рішенням суду першої інстанції не згодний в частині стягнення з Департаменту матеріальної шкоди та судового збору на користь ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині є незаконним і необґрунтованим.
На переконання Департаменту міського господарства Одеської міської ради, який є відповідачем у справі та апелянтом, у даній справі невірно визначений відповідач, тобто особа, яка своєю бездіяльністю заподіяла шкоду, а саме Департамент міського господарства Одеської міської ради.
Вказує, що відповідач, який є апелянтом на момент заподіяння шкоди автомобілю позивача внаслідок падіння дерева, діяло Положення про Департамент міського господарства Одеської міської ради, затверджене рішенням Одеської міської ради 19.07.2023 за № 1282-VII (надалі - Положення № 1282-VII від 19.07.2023).
Відповідно до даного Положення Департамент забезпечує реалізацію державної та місцевої політики у сфері житлово - комунального господарства паливно - енергетичного комплексу, при цьому завдання та функції, покладені на Департамент є вичерпними.
Проте, з поміж них до завдань Департаменту міського господарства Одеської міської ради не відноситься такий обов'язок, як здійснення організації благоустрою території населеного пункту, зокрема, шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об'єктів, під час завдання шкоди автомобілю позивача, як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.
Більш того, до завдань Департаменту міського господарства Одеської міської ради, як виконавчого органу Одеської міської ради не входить обов'язок щодо контролю за станом зелених насаджень.
Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, суд при визначенні обов'язків Департаменту поклався на Положення про Департамент міського господарства Одеської міської ради № 5451- VII, без зазначення дати його затвердження відповідним рішенням Одеської міської ради.
При перевірці Положень про Департамент, було встановлено, що суд першої інстанції керувався Положенням про Департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 5451- VII від 11.12.2019, яке на момент заподіяння автомобілю позивача майнової шкоди внаслідок падіння дерева, втратило чинність, у зв'язку з затвердженням 19.07.2023 Положення про Департамент у новій редакції за № 1282-VII.
Отже, не перевіривши чинність даного Положення, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи та були викладені в судовому рішенні, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим, а саме, що - Департамент міського господарства Одеської міської ради на момент заподіяння шкоди автомобілю позивача внаслідок падіння дерева є тим виконавчим органом місцевого самоврядування, який здійснював організацію благоустрою території населеного пункту, зокрема шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об'єктів, - та відповідно саме на Департамент міського господарства Одеської міської ради було покладено функції з координації дій виконавчих органів Одеської міської ради (до кола яких входить також Виконавчий комітет Одеської міської ради) та створених нею комунальних підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста, - що Департамент міського господарства Одеської міської ради повинен нести солідарну відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок падіння дерева.
Відтак, Департамент міського господарства Одеської міської ради, який є відповідачем у справі та апелянтом, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відшкодування саме Департаментом позивачу вартості пошкодженого майна.
На думку Департаменту міського господарства Одеської міської ради позивач по справі не довів, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність та встановлення таких складових елементів деліктного зобов'язання як протиправної поведінки Департаменту міського господарства Одеської міської ради та безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Департаменту та завданою майновою шкодою, більш того спільність бездіяльності відповідачів.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 23.09.2024 в частині стягнення з Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на його автомобіль та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради матеріальної шкоди, завданої внаслідок падіння дерева на його автомобіль та судового збору, відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позову не в повному обсязі було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а при викладенні висновків, викладених в рішенні суду, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині є незаконним і необґрунтованим. За таких умов наявні підстави для скасування рішення та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у частині позовних вимог до Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради.
Вважає, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність складу цивільного правопорушення з боку Департаменту, зокрема: факту протиправної поведінки (неправомірного рішення/дії/бездіяльності, прямого причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправною бездіяльністю Департаменту, вину Департаменту в заподіянні шкоди тощо, а відтак, наявність всіх необхідних ознак складу цивільного правопорушення відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
Вказує, що вина Департаменту у завданні шкоди Позивачу відсутня, Департамент взагалі не є належним відповідачем у цій справі, тому просимо відмовити у задоволенні позовних вимог до Департаменту у повному обсязі.
Виходячи з цього, суд першої інстанції під час розгляду даної справи не виконав обов'язку щодо встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову.
У даному випадку позовні вимоги щодо притягнення Департаменту до солідарної відповідальності не ґрунтується на нормах законодавства та є безпідставними.
Зазначає, що Департамент не є Уповноваженим органом Одеської міської ради, який відповідає за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Виконавчого комітету Одеської міської ради у солідарному порядку матеріальної шкоди у розмірі 406 910 (чотириста шість дев'ятсот десять) гривень, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказує, що Київський районний суд м. Одеси, посилаючись на відсутність визначення Виконавчим комітетом Одеської міської ради «балансоутримувача дерева», яке під час падіння пошкодило транспортний засіб позивача, не враховує, шо у законодавстві, яке регулює відносини з організації благоустрою населених пунктів, відсутні норми, які б передбачали передачу та знаходження безпосередньо зелених насаджень (а саме, звичайних дерев) на балансі виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій.
Посилання суду про ненадання Виконавчим комітетом Одеської міської ради інформації щодо передачі дерева, яке впало на автомобіль, належний Позивачу, на баланс або утримання будь-якій організації, - є безпідставними доводами, адже ключовим у даному питанні є те, хто здійснює утримання об'єкту благоустрою - прибудинкової території за вказаною адресою.
Суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин щодо визначення балансоутримувача об'єкту благоустрою - прибудинкової території та її особливого статусу.
Вказує, що із аналізу законодавства, яке регулює надання житлово- комунальних послуг співвласникам багатоквартирних будинків, вбачається, що управитель зобов'язаний утримувати не тільки сам будинок та його складові, а також і прибудинкову територію, оскільки відповідно до законодавства прибудинкова територія належить до багатоквартирного житлового будинку.
Судом першої інстанції повністю проігноровано той факт, що зокрема, за інформацією, наведеною Департаментом міського господарства Одеської міської ради у листі від 06.03.2024 року № 01-58/311. житловий будинок та прибудинкова територія за адресою: АДРЕСА_1 . згідно з договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.01.2020 року № 67 знаходиться в управлінні КП «ЖКС «Чорноморський».
Судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не враховано докази, долучені до матеріалів справи, щодо утримання зазначеної території КП «ЖКС «Чорноморський» та помилково не застосовано ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», що є вирішальним у справах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок падіння дерева.
Посилається на висновки Верховного Суду у справі №521/11727/18.
Вказує, що недоречним є посилання суду на належність земельної ділянки, за адресою розташування якої відбулось пошкодження транспортного засобу позивача, на праві комунальної власності Одеській міській раді та відсутності даних щодо передачі даної земельної ділянки у користування будь-яким підприємствам або об'єднанням.
Виконавчий комітет зазначає про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю Виконавчого комітету і пошкодженням належного позивачу автомобіля
Крім того, виконавчий комітет в апеляції не погоджується з розміром матеріальної шкоди.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційних скарг, представник позивача надав відзиви на кожну апеляційну скаргу, в яких просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року залишити без змін.
Вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Щодо явки сторін.
Сторони з'явились до судового засідання та надали суду свої пояснення.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справ, оцінивши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року у частині задоволених позовних вимогах.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Проте, апеляційний суд вважає, що вказаним нормам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 11.01.2023 р., виданого ТСЦ 5142, належить легковий автомобіль «BMW X-5» н/з НОМЕР_1 (далі - автомобіль).
27.08.2023р. близько 20 годин 45 хвилин у дворі будинку АДРЕСА_1 на вказаний автомобіль впало дерево.
Внаслідок падіння дерева автомобіль зазнав механічних ушкоджень у вигляді: пошкодження, деформація та руйнація кузова автомобіля, панелі даху, рами люка, облицювання люку даху внутрішнє, облицювання панелі даху, облицювання стійки кузова центральної правої, підсилювачів даху поперечних переднього, середнього та заднього, підсилювачів даху поздовжніх правого та лівого, правої та лівої боковин кузова зовнішніх та внутрішніх, передніх та задніх правих і лівих дверей, поручень та підсилювача даху, накладки рами дверей, скло дверей та задніх боковин, направляючих скла, руйнація скла вітрового.
Детальний опис пошкоджень автомобіля зазначений у Висновку експерта від 05.09.2023 р. №7586 ( т.1, а/с. 51).
Згідно Висновку експерта, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок пошкодження 27.08.2023 визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження, так як вартість відновлюваного ремонту перевищує вартість самого транспортного засобу, і становить 421 080,00 грн. Також у висновку визначена вартість транспортного засобу ( його залишків) після пошкодження яка становить 14 170,00 грн.
Висновок експерта підготовлений для його надання до суду, судовий експерт ОСОБА_3 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про що зазначено у Висновку.
Про падіння дерева на автомобіль повідомлені підрозділи поліції, що підтверджується відповіддю начальника відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 15.02.2024 р. та довідкою від 31.08.2023 р.(а/с 14,15).
Гідрометцентр Чорного та Азовського морів листом від 19.01.2024 р. повідомив про відсутність небезпечних метеорологічних явищ в день падіння дерева, що погодні умови 27.08.2023 р. з 14:00 годин до 23:59 годин у м. Одесі за даними спостережень метеостанції Одеса, Французький бульвар, 89, були видимість 35 - 50 км, атмосферних явищ не спостерігалось, температура повітря 25,9 - 30,1 ?С, вологість повітря 39 - 47 %, вітер західний 3 - 7 м/с.
30.01.2024 Департаментом з благоустрою міста Одеської міської ради за участю представників Київської районної адміністрації, КП «Міськзелентрест», КП ЖКС «Чорноморський» було проведене комісійне обстеження місця падіння дерева, в ході якого встановлено, що зелені насадження за адресою АДРЕСА_1 , де на автомобіль позивача впало дерево, знаходяться на прибудинковій території, яка обслуговується відповідачем-1 КП ЖКС «Чорноморський».
Відповідно до листа Департаменту міського господарства ОМР від 06.03.2024, Компетентним органом в питаннях організації обстеження зелених насаджень м. Одеси з метою визначення їх якісного стану є Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР.
Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР листом від 29.02.2024 р. повідомляє, що в період з 2021 р. по 29.02.2024 до цього Департаменту заяв від будь-яких осіб щодо видалення зелених насаджень за вказаною вище адресою падіння дерева не надходило і обстеження не здійснювалися.
Згідно відповіді Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.02.2024 р., з візуального огляду план-схеми території житлового будинку по АДРЕСА_1 , дерево, що впало на автомобіль ОСОБА_1 , знаходилось в межах прибиральної території будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок та прибудинкова території обслуговуються КП ЖКС «Чорноморський» на договірних умовах з ОСББ «Вільямса, 74/1».
КП ЖКС «Чорноморський» у відповідях на адвокатські запити зазначає, що воно виконує функцію управителя багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , на прибудинковій території якого 27.08.2023 впало дерево на автомобіль позивача, і діє в межах укладеного 01.01.2020 договору №67 з ОСББ « АДРЕСА_1 » про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Зелені насадження йому на баланс не передавалися.
Департамент земельних ресурсів ОМР листом від 17.01.2024 повідомив, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, рішень про надання її у власність чи користування міською радою не приймалось.
Департамент міського господарства, у т.ч. за дорученням виконавчого комітету ОМР, а також Департамент з екології та розвитку рекреаційних зон, Департамент з благоустрою міста, Київська районна адміністрація, КП ЖКС «Чорноморський» на адвокатські запити повідомили, що не володіють інформацією щодо балансоутримувача та інвентарного номера дерева, що впало на автомобіль позивача, відомостей про проведені конкурси з визначення балансоутримувач цього дерева не надали.
Виходячи з вищезазначеного суд першої інстанції зазначив, що Виконавчий комітет ОМР, Департамент міського господарства ОМР та Департамент з благоустрою міста ОМР несуть відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок спільної бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 74/1.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи позицію позивача та його представника розмір матеріальної шкоди визначається судом у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до пошкодження та після пошкодження, яка встановлюється у розмірі 406 910,00 грн.
При визначення саме такого порядку визначення розміру майнової шкоди заподіяної власнику транспортного засобу, який внаслідок пошкодження отримав такі механічні пошкодження вартість відновлення яких перевищує вартість самого транспортного засобу до пошкодження, при бажанні потерпілого залишити залишку транспортного засобу, відповідають усталеним правовим висновками Верховного Суду, зазначеним, зокрема, у постанові від 14 червня 2023 року по справі № 125/1216/20.
Згідно вказаної постанові : « за змістом статті 30 Закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП».
Проте, колегія суддів не погоджується з частиною висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.
Наданими сторонами доказами, а саме довідкою про факт падіння дерева на транспортний засіб, свідоцтва про право власності вказаного транспортного засобу позивача, на думку суду, доведений сам факт заподіяння шкоди майну позивача.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.
Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18), на яку посилався позивач у касаційній скарзі по зазначеній справі, вказано, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об'єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.
Покладаючи на Дніпровську міську раду обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п'ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження перебування на балансі будь якої організації дерев, що ростуть біля місця події, поблизу будинку АДРЕСА_1 .
Також у матеріалах справи відсутні і докази, які б свідчили про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради визначав балансоутримувача дерев, що ростуть за вказаною вище адресою.
Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що зокрема елементами (частинами) об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Відповідно до п. 3.1. Правил до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Підпунктом 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, Виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено, що ним визначено такого балансоутримувача за вказаною вище адресою.
Тобто, виконавчий комітет Одеської міської ради не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.
При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
За таких умов, оскільки частина дерева, яка впала на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дерево яке впало на автомобіль позивача відповідно до ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку будь-якої іншої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому суд дійшов висновку що обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений на Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов'язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень встановлено матеріалами справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Висновку про те, що у випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов'язується відшкодувати таку шкоду, дійшов і Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17.
Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, і як наслідок - і відсутність правових підстав для покладення на відповідача виконавчий комітет Одеської міської ради обов'язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв'язку із дією об'єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.
Однак, будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачем не надано, свої заперечення проти вимог позивача виконавчий комітет Одеської міської ради не підтверджує будь-якими належними та допустимими доказами, що є їх процесуальним обов'язком як учасника справи.
Є помилковим доводом апеляційної скарги власне трактування заявником приписів п. 4.4. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1531-У1 (з наступними змінами та доповненнями) щодо покладення відповідальності за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень, знищення бур'янів на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста - на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель, оскільки відсутні докази, що саме КП «ЖКС «Чорноморський» чи ОСББ «Вільямса 74/1» у передбачений законом спосіб визначена балансоутримувачем зелених насаджень перед будівлею по АДРЕСА_1 .
Саме зазначене є визначальним для правильного вирішення спору.
У випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов'язується відшкодувати таку шкоду.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 372/1891/17.
А тому, зважаючи на викладене вище, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та наслідками, що настали у вигляді заподіяння позивачу майнової шкоди.
З підстав зазначених вище також є необґрунтованими і твердження скаржника про те, що однією з передумов для задоволення позовних вимог має бути наявність судового рішення, яке набрало законної сили, що встановлює факт бездіяльності відповідача, оскільки в даному випадку є незастосовними вимоги ч. 2 ст. 78 ЦПК України, які визначаючи допустимі докази, зазначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Закон не містить виключного переліку допустимих доказів, які б підтверджували в даному випадку бездіяльність відповідача.
Посилання скаржника про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради не уповноважений приймати рішення щодо проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою, як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Проведення конкурсів з визначення балансоутримувача та прийняття рішення про визначення конкретного балансоутримувача певного об'єкта не є тотожними поняттями, мають різне правове значення та утворюють різні правові наслідки.
Прийняття рішення щодо визначення у місті конкретного балансоутримувача певного об'єкта належить до компетенції Виконавчого комітету Одеської міської ради, та у разі не прийняття рішення з цього питання, балансоутримувачем такого майна (певної земельної ділянки на якій ростуть зелені насадження) є саме Виконавчий комітет Одеської міської ради, який і є відповідальною особою за стан зелених насаджень на території м. Одеси, у зв'язку із чим на нього покладений обов'язок приймати рішення про видалення зелених насаджень.
Між тим, апеляційний суд, погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо невірного застосування судом першої інстанції ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Колегія суддів зазначає, що розмір шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням ТЗ, визначається на підставі п. 8.2 Методики та ст. 30.1 Закону № 1961- IV.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо визначені звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Згідно зі ст. 30.2 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Згідно з абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням ТЗ, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Різниця між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто і є та сума, яку має отримати потерпілий у випадку фізичного знищення авто від страховика.
Апеляційний суд звертає увагу, що в проведеному позивачем експертному авто товарознавчому дослідженні, які сторонами не заперечувалось, визначено лише вартість знищеного автомобілю до події і не визначено вартість деталей, вузлів та агрегатів вже знищеного автомобіля, а тільки утилізаційну вартість автомобіля.
У чинній редакції ст. 30 Закону № 1961- IV не передбачено право потерпілого не погоджуватися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а авто визнається фізично знищеним виключно на підставі висновку експертизи або оцінки, а також не передбачено переходу права на залишки авто до страховика або особи яка відшкодовує збитки.
Разом з тим, у відповідності до абзацу 3 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23), - порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик, або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.
Апеляційний суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, та виходячи із принципу пропорційності та розумності, позиції Виконавчого комітету Одеської міської ради, яким у суді першої інстанції заявлялось клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль BMW X5 н/з НОМЕР_1 з метою подальшої передачі їм. Враховуючи встановлені обставини, позицію сторін висловлену в судовому засіданні, принцип пропорційності апеляційний суд вважає за необхідне зобов'язати позивача ОСОБА_1 передати після повної виплати шкоди у розмірі 421080 грн. залишки автомобіля BMW X5 н/з НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева на машину Виконавчому комітету Одеської міської ради.
Інші доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради апеляційний суд відхиляє з урахуванням їх необґрунтованості.
Щодо доводів апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради, що, у даній справі невірно визначений відповідач, тобто особа, яка своєю бездіяльністю заподіяла шкоду, а саме Департамент міського господарства Одеської міської ради, апеляційний суд зазначає наступне.
Департамент міського господарства Одеської міської ради на момент заподіяння шкоди автомобілю позивача внаслідок падіння дерева, діяло Положення про Департамент міського господарства Одеської міської ради, затверджене рішенням Одеської міської ради 19.07.2023 за № 1282-VII (надалі - Положення № 1282-VII від 19.07.2023).
Відповідно до даного Положення Департамент забезпечує реалізацію державної та місцевої політики у сфері житлово - комунального господарства паливно - енергетичного комплексу, при цьому завдання та функції, покладені на Департамент є вичерпними.
Проте, з поміж них до завдань Департаменту міського господарства Одеської міської ради не відноситься такий обов'язок, як здійснення організації благоустрою території населеного пункту, зокрема, шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об'єктів, під час завдання шкоди автомобілю позивача, як зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.
Більш того, до завдань Департаменту міського господарства Одеської міської ради, як виконавчого органу Одеської міської ради не входить обов'язок щодо контролю за станом зелених насаджень.
Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, суд при визначенні обов'язків Департаменту поклався на Положення про Департамент міського господарства Одеської міської ради № 5451- VII, без зазначення дати його затвердження відповідним рішенням Одеської міської ради.
При перевірці Положень про Департамент, було встановлено, що суд першої інстанції керувався Положенням про Департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 5451- VII від 11.12.2019, яке на момент заподіяння автомобілю позивача майнової шкоди внаслідок падіння дерева, втратило чинність, у зв'язку з затвердженням 19.07.2023 Положення про Департамент у новій редакції за № 1282-VII.
Отже, не перевіривши чинність даного Положення, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи та були викладені в судовому рішенні, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим, а саме, що - Департамент міського господарства Одеської міської ради на момент заподіяння шкоди автомобілю позивача внаслідок падіння дерева є тим виконавчим органом місцевого самоврядування, який здійснював організацію благоустрою території населеного пункту, зокрема шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об'єктів, - та відповідно саме на Департамент міського господарства Одеської міської ради було покладено функції з координації дій виконавчих органів Одеської міської ради (до кола яких входить також Виконавчий комітет Одеської міської ради) та створених нею комунальних підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста, - що Департамент міського господарства Одеської міської ради повинен нести солідарну відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок падіння дерева.
Відтак колегія суддів вважає, що Департамент міського господарства Одеської міської ради є неналежним відповідачем, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині до Департамент міського господарства Одеської міської ради.
Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність складу цивільного правопорушення з боку вказаного Департаменту, зокрема: факту протиправної поведінки, неправомірного рішення/дії/бездіяльності, прямого причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправною бездіяльністю Департаменту, вину Департаменту в заподіянні шкоди тощо, а відтак, наявність всіх необхідних ознак складу цивільного правопорушення відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
Вина вказаного Департаменту у завданні шкоди позивачу відсутня, Департамент не є належним відповідачем у цій справі
Виходячи з цього, суд першої інстанції під час розгляду даної справи не виконав обов'язку щодо встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову.
У даному випадку позовні вимоги щодо притягнення Департаменту до солідарної відповідальності не ґрунтується на нормах законодавства та є безпідставними.
Колегія суддів, вважає, що Департамент не є уповноваженим органом Одеської міської ради, який відповідає за стан зелених насаджень на території м. Одеси та на нього не покладений обов'язок приймати рішення про видалення зелених насаджень.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Виконавчий комітет ОМР несе відповідальність перед позивачем за відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 74/1 та зобов'язати позивача ОСОБА_1 передати після повної виплати шкоди у розмірі 421080 грн. залишки автомобіля BMW X5 н/з НОМЕР_1 , знищеного після дорожньо-транспортної пригоди Виконавчому комітету Одеської міської ради.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасування, з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог лише в частині до Виконавчого комітету Одеської міської ради, з врахуванням сплати позивачем судового збору за подання позову 3369 гривень, то з належного відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3369,00 гривень.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги представників Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2024 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради, третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса,74/1» про відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу впавши деревом - задовольнити частково.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення яким задовольнити позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 04056919 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) майнову шкоду заподіяну знищенням транспортного засобу у розмірі 421080 грн., зобов'язавши ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) передати після повної виплати шкоди у розмірі 421080 грн.
Залишки автомобіля BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_1 , знищеного після падіння дерева на машину передати Виконавчому комітету Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 04056919 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) з відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 04056919 ), понесені їм судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у загальному розмірі 3369,00 грн.
Відмовити у задоволені позовних вимог до Департаменту благоустрою міста Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 травня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко