Справа № 463/10755/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/3653/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
15 квітня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Гаврилюк Я.Ю.,
з участю: представника позивача - Чернілевського В.Г.,
представника відповідача Львівської міської ради -
Тарасович О.І., представника відповідача Личаківської
районної адміністрації - Василюка Б.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконною (протиправною) бездіяльність Львівської міської ради та Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо невидачі їй ( ОСОБА_1 ) ордеру на вільне житлове приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.54 ЖК УРСР; визнати за нею ( ОСОБА_1 ) та членами її родини право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.54 ЖК УРСР; зобов'язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Львівську міську раду видати їй ( ОСОБА_1 ) ордер на вільне житлове приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.54 ЖК УРСР.
Позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що разом із своєю сім'єю, яка складається з трьох чоловік: вона (позивач), її мати та дочка, постійно проживає у двокімнатній квартирі, загальною площею 26,50 кв.м., житловою площею 21,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , також у даній квартирі був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_2 , який з 22.05.2015 року мав статус учасника бойових дій (брав участь в АТО), проте, він помер.
Позивач із родиною потребували поліпшення житлових умов та перебували на квартирному обліку у Львівській міській раді з 30.12.2016 року у загальній черзі за №27065 та у списку учасників бойових дій (першочерговиків) - за №2074.
Згодом, у будинку звільнилося суміжне з їхньою квартирою житлове приміщення квартири АДРЕСА_3 , яка по суті є кімнатою, так як будинок був побудований ще в 1845 році, як індивідуальний житловий будинок садибного типу, а оскільки позивач потребувала поліпшення житлових умов, то вважала, що має переважне право на зайняття звільненого ізольованого житлового приміщення у будинку в порядку статті 54 ЖК УРСР, тому почала користуватися цим приміщенням, зробила у ньому ремонт.
Позивач із родиною неодноразово зверталися до Львівської міської ради щодо приєднання у встановленому законом порядку звільненого ізольованого житлового приміщення в їхньому будинку, проте, їм було відмовлено.
Вважає таку відмову незаконною, оскільки порушуються права її родини на користування спірним житловим приміщенням.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив невірний висновок про те, що кімната АДРЕСА_1 , є окремою самодостатньою квартирою, оскільки житлове приміщення за вказаною адресою складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 12,6 кв.м., що не відповідає мінімальним нормативам житлової площі, встановленим чинним законодавством, для надання громадянам.
Зазначає, що планування житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» до окремої квартири, оскільки, як видно з плану приміщення, у ньому відсутній передпокій та нормативний санвузол, що категорично заборонено діючими нормами.
Наголошує, що спірне приміщення було зайняте її родиною на підставі легітимних очікувань, відповідно до норм ст.54 ЖК України.
Додає, що розмір ізольованої кімнати №1, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі розмір (12,6 кв.м.
Зауважує, що спірне приміщення є ізольованим житловим приміщенням, умовою одержання якого наймачем, що проживає у комунальній квартирі, є дотримання вимог щодо розміру житлової площі.
Вважає, що необхідно враховувати, що розмір житлової площі, який припадає на кожного члена її сім'ї, становить 7 кв.м., позаяк, законодавчо встановленою є норма житлової площі на одну особу - 13,65 кв.м., тому при наданні спірного приміщення її сім'ї, не буде перевищення норми житлової площі на одну особу, встановленої ст.47 ЖК України (21 кв.м. + 12,6 кв.м.) : 3 особи = 11,2 кв.м. на одну особу).
Зазначає, що матеріалами справи підтверджено той факт, що її родина потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді.
Звертає увагу, що відповідачами не надано документального підтвердження того факту, що будинок АДРЕСА_3 був введений в експлуатацію та зареєстрований як багатоквартирний будинок.
18.12.2024 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта. Зокрема, зазначила, що спірна квартира АДРЕСА_3 ніколи не надавалась ОСОБА_1 у користування, ордеру та інших похідних документів їй не надавалось, у приватну власність, шляхом безоплатної приватизації, їй не передавалась, будь-яких документів на право зайняття квартири відповідач не має. Вважає, що позивач намагається ввести суд в оману, шляхом власного тлумачення ст.54 ЖК України. Наголошує, що за змістом вказаної правової норми, законодавцем передбачено можливість передачі наймачеві суміжного приміщення для приєднання звільненого неізольованого чи ізольованого жилого приміщення лише у випадку, якщо таке приміщення звільнилось у цій же квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, а не в будь-якій іншій суміжній квартирі.
Звертає увагу, що на квартирному обліку Львівської міської ради окремо перебувала ОСОБА_1 з 30.04.2015 року за №24975 у складі сім'ї з трьох осіб: вона, її донька, 2004 року народження, і мати, та окремо перебував на квартирному обліку її колишній чоловік - ОСОБА_2 з 30.12.2016 року за №27065 та у списку учасників бойових дій АТО - за №2074, оскільки шлюб між ним та ОСОБА_1 розірвано рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 30.01.2015 року, а отже, позивачка не має законних підстав на отримання житла, як члена сім'ї учасника бойових дій АТО.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у двокімнатній квартирі, загальною площею 27,0 кв.м., житловою площею 21,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 10.03.2021 року, укладеного між нею та її матір'ю - ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І. та зареєстрованого в реєстрі за №189 (а.с.9-10, 12, 147-148).
У квартирі разом із позивачкою зареєстровані та проживають члени її сім'ї: мати - ОСОБА_3 та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується документально (а.с.146) та визнається обома сторонами.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 30 січня 2015 року (а.с.139-140).
На квартирному обліку у Львівській міській раді позивач ОСОБА_1 перебуває з 30.04.2015 року у складі сім'ї: вона, донька, 2004 року народження, та мати (а.с.14, 156).
ОСОБА_2 на квартирному обліку у Львівській міській раді перебував з 30.12.2016 року за №26766 та у списку учасників бойових дій АТО за №2074, що підтверджується інформацією, яка міститься у листах департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 08.04.2020 року, 20.08.2020 року (а.с.16-21).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину, яка залишилась після його смерті, зокрема: земельну ділянку, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вузлівської сільської ради Червоноградського району Львівської області і була надана йому наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 05.09.2019 року, та земельну ділянку, площею 0,2000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована за адресою: с. Бабичі і була надана йому, як учаснику АТО, рішенням Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 04.10.2018 року №7, успадкувала його дочка - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 28.06.2023 року державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Ярошенко Ж.С. та зареєстрованими в реєстрі за №2-479, №2-481 (а.с.149-152, 213-214).
Предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 19,10 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати, площею 12,60 кв.м., та коридору, площею 6,5 кв.м, без комунальних вигод, і належить до комунальної власності Львівської міської ради (а.с.37).
Спірну квартиру АДРЕСА_3 позивачка ОСОБА_1 займає самовільно, що підтверджується актами обстеження квартири від 15.06.2022 року, 06.07.2022 року, 07.08.2023 року (а.с.138, 157, 158) та рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 20 травня 2024 року, у справі №463/7126/23 за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Львівська міська рада, про виселення ОСОБА_1 із самовільно зайнятого жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с.104-111).
Під час розгляду справи №463/7126/23 встановлено, що ОСОБА_1 ордер на спірне жиле приміщення не видавався і договір найму з нею не укладався, тому вона не має статусу наймача квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 54 ЖК України («Надання жилого приміщення, що звільнилося у квартирі») передбачено, що якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34 ЖК України), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому, загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання. Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.
Таким чином, за змістом вказаної правової норми законодавцем передбачено можливість передачі наймачеві суміжного приміщення для приєднання звільненого неізольованого чи ізольованого жилого приміщення лише у випадку, якщо таке приміщення звільнилось в цій же квартирі, в якій проживає два або більше наймачів, а не в будь якій іншій суміжній квартирі.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 у справі №463/1050/15-ц.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є окремою квартирою, має окремий вхід у коридор загального користування, який відмежовує її від належної позивачці квартири АДРЕСА_4 , яка розташована на протилежній стороні загального коридору.
Наведене підтверджується поверховим планом будинку та технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_4 , копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.43, 144-145).
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира АДРЕСА_3 не може бути приєднана до квартири АДРЕСА_5 , оскільки це дві окремі квартири, а не суміжні приміщення однієї квартири, тому обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог за їх безпідставністю.
Безпідставними є й доводи сторони позивача про те, що квартири в будинку по суті є кімнатами, оскільки з акту загального огляду житлового будинку встановлено, що в будинку АДРЕСА_3 є 7 квартир (а.с.44).
Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, дослідженим у судовому засіданні, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 квітня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич