Справа № 706/1126/24
1-кп/706/45/25
01 травня 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1 при секретарі: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка, кримінальне провадження № 12024250320001081 від 02.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Севастянівка Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно непрацевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 ККУ раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-
сторони та учасники кримінального провадження:
прокурор: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_3
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-1X від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжено Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-1Х від 15.03.2022, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України №2212-1X від 21.04.2022, Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022,затвердженим Законом України №2263-1X від 22.05.2022 Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-1X від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 затвердженим Законом України №2738-1Х від 16.11.2022, Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України №2915-1Х від 07.02.2023, Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України №3057-1X від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-1Х від 27.07.2023, Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-1Х від 08.11.2023, Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 на 90 діб, який затверджено Законом України від 07.08.2024 № 3891-1X.
Також Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року №2105-1Х, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб. Строки загальної мобілізації продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 на 90 діб, який затверджено Законом України від 07.08.2024 №3891-1X «Про затвердження Указу Президенту України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, в Україні діє особливий період, у тому числі станом на 16 серпня 2024 року.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовозобов?язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - громадяни зобов?язані з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_3 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Військовозобов?язаний ОСОБА_3 пройшов медичний огляд та згідно довідки № 2348 від 24.05.2024 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним за станом здоров?я для проходження військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
При цьому, 26.06.2024 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 роз?яснено ОСОБА_3 про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто до 242 НЦ ЗСУ, а саме: 26.06.2024 під розписку вручено повістку про необхідність явки 27.06.2024 о16 годині 00 хвилин до вказаного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Утім, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, протиправно, не будучи заброньованою особою на період мобілізації, не маючи поважних причин, визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», не маючи, згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстав для звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або в особливий період, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилитися від її проходження, проігнорувавши виклик, у визначений в повістці день та час, тобто 27.06.2024 о 16 годині 00 хвилин не прибув до першого відлілу ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою, про обставини неприбуття не повідомив, після чого 13.08.2024 ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_4 знову була виписана повістка на відправку 14.08.2024 о 06 год. 00 хв., проте останній відмовився від її отримання, відповідно до чого складено акт про відмову від отримання повістки.
В подальшому, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, протиправно, не будучи заброньованою особою на період мобілізації, не маючи поважних причин визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов?язаного до військового комісаріату для призову на збори», не маючи, згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстав для звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або в особливий період, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. переслідуючи мету ухилитися від її проходження, проігнорувавши виклик, у визначений в повістці день та час, тобто 14.08.2024 о 06 годині 00 хвилин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою, про обставини неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та показав, що він знав, що в Україні оголошено воєнний стан та ведуться активні бойові дії. Він являється військовозобов'язаним, пройшов медичний огляд та визнаний придатним для військової служби. Йому було вручено повістку про необхідність явки до центру комплектування, однак він на вказану дату не з'явився, оскільки хворів. Про причину неявки не повідомив, за повторною повісткою в центр не з'явився. Стверджує, що проходити військову службу категорично відмовляється.
З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи думку прокурора та обвинуваченого, за відсутності заперечень з їх сторони та за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів обвинувачення щодо тих обставин, які ніким не оспорюються: часу, місця, способу, предмету, наслідків вчинення кримінального правопорушення, зазначених у обвинувальному акті, та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду, допитом обвинуваченого, документами, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд з'ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. У суду не виникло сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, оцінивши фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, під наглядом лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого не виявлено.
Статтями 50,65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд уважає, що звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим.
При цьому, з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією російської федерації та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_3 , умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
Враховуючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 ККУ раніше несудимий, формально позитивно характеризується за місцем проживання, непрацюючого, не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період дії воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ст. 336 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався, клопотання прокурора про його обрання до суду не надходило.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст.100,124,368,370,373,374,376 КПК України, суд,- УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 , винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази: довідка військово-лікарської комісії №2348, видана 24.05.2024 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повістка на відправку №3611 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити на зберіганні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_5