Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/1605/25
Провадження № 1-кп/644/530/25
01.05.2025
01 травня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221180001241 від 24 серпня 2024 року, стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, працюючого за трудовою угодою помічником фаршоготувача у ТОВ «Салтівський м'ясокомбінат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України, -
23.08.2024 року приблизно о 22:50 годині, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 37, поблизу магазину з продажу пива - «ПивоБаза», де грубо порушуючи громадський порядок і виявляючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальновизнаними нормами поведінки і моралі, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, діючи з особливою зухвалістю, безпідставно вчинив сварку з громадянами, які перебували поряд з магазином «ПивоБаза». Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 дістав з сумки, яка висіла у нього через плече, предмет (схожий на пістолет) та почав направляти його в бік людей. Далі, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_4 зі спини та безпідставно завдав один удар рукояткою предметом (схожим на пістолет) по потиличній ділянці голови, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження згідно висновку судово - медичної експертизи № 09-1732/2024 від 05.11.2024 року у вигляді забитої рани в правій тім'яній ділянці в проекції тім'яного бугра, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше трьох тижнів (21 дня), згідно п.п.2.3.1.а, 2.3.3. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.
Після чого, 23.08.2024 року близько 23:00 години, ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, дістав з сумки, яка висіла у нього через плече, ручну осколкову гранату типу Ф-1, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/121-24/37842-ВТХ від 24.12.2024 року відноситься до категорії бойових припасів, та жбурнув її у бік людей, однак остання не здетонувала з причин, що чека не була висмикнута. Після вчинення вказаних дій ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Хуліганські дії ОСОБА_6 , які супроводжувались нецензурною лайкою, в присутності сторонніх осіб, тривали і не припинялись близько 10 хвилин, внаслідок чого було грубо порушено громадський порядок та спричинено потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_6 , у невстановленому в ході досудового розслідування місці та час, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання, носіння та зберігання без мети збуту бойових приписів без передбаченого законом дозволу, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 року і Положення «Про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, придбав у невстановленої в ході слідства особи ручну осколкову гранату Ф-1 та зберігав при собі, без мети збуту. 23.08.2024 року близько 23:00 години, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 37, в ході вчинення ним хуліганських дій, дістав з сумки, яка висіла у нього через плече, ручну осколкову гранату Ф-1, та жбурнув її у бік людей, які та знаходились за вказаною адресою. В подальшому 23.08.2024 року о 23:29 годині, за участю понятих проведений огляд місця події на відкритій ділянці місцевості, за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, 37, де виявлено та вилучено корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та підривач типу УЗРГМ до ручної гранати, у своїй сукупності (штатному з'єднанні) утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, яка відноситься до категорії бойових приписів згідно з висновком експерта № СЕ-19/121-24/37842-ВТХ від 24.12.2024, яку ОСОБА_6 зберігав при собі, без передбаченого законом дозволу.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, вибачився перед потерпілим, вказав, що жалкує про вчинене, зробив висновки та змінив ставлення до свого життя. Пояснив, що 23.08.2024 року гуляв зі своєю дівчиною, вони проходили по вул. Шариковій м. Харкова, де він побачив знайомого на ім'я ОСОБА_8 , з яким почав спілкуватися, коли у цей час компанія молодих чоловіків, що перебувала неподалік почала чіплятися до його дівчини, це обурило його та спровокувало подальші події, що описані вище та в обвинувальному акті. Вказав, що завдав потерпілому один удар рукояткою предмета схожого на пістолет, який перебував у пакеті разом із гранатою, яку він кинув в кущі. Також, зазначив, що у скоєному кається, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду, останній претензій не має.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовився від заявленого цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 110000 грн., вказав, що шкода йому повністю відшкодована обвинуваченим. Претензій будь-яких він до обвинуваченого не має. Просить його суворо не карати.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ОСОБА_6 змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників кримінального провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому суд обмежився дослідженням доказів, допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз'яснено обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_6 доведена, його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке виразилось в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог положень ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також позицію прокурора.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд у кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харкова, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, працюючий за трудовою угодою у ТОВ «Салтівський мясокомбінат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд зазначає, що у справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України, суд виходить із принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд доходить висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі.
Оцінюючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, який, раніше не судимим, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Крім того, пунктом 3 частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Разом з тим, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений та триває до теперішнього часу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №186-р від 26.02.2022 року, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ №225-р від 16.03.2022 року, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.
Таким чином, враховуючи введення з 24.02.2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, Збройним Силам України, суд вважає, що речові докази у справі - корпус гранати Ф-1 та підривач УЗРГМ від гранати Ф-1 підлягають конфіскації у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.
Згідно норми ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно норми частини першої та частини третьої ст. 206 ЦПК України , позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У зв'язку із тим, що потерпілий відмовився від цивільного позову, провадження за цивільним позовом підлягає закриттю.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді підлягає скасуванню
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 50, 66, 67, 69, 75, 76, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вичненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
за ч.1 ст.263 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі;
за ч.4 ст.296 КК України у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України, призначити остаточно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки та покласти на нього на цей період такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, вилучити речові докази, а саме корпус гранати Ф-1 та підривач УЗРГМ від гранати Ф-1, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 27.08.2024 року у справі № 644/7093/24, -скасувати
Судові витрати за проведення в кримінальному провадженні № 12024221180001241 від 24.08.2024 року судової вибухово - технічної експертизи № СЕ-19/121-24/37842-ВТХ від 24.12.2024 року в сумі 3183,60 грн.; судової вибухово - технічної експертизи № КСЕ-19/121-24/25378 від 11.12.2024 року в сумі 3183,60 грн.; судової вибухово - технічної експертизи № СЕ-19/121-24/25375-ВТХ від 05.12.2024 року в сумі 3183,60 грн.; судової молекулярно - генетичної експертизи № СЕ-19/121-24/25329-БД від 28.01.2025 року в сумі 12583,93 грн. - стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Провадження із розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрити у зв'язку із відмовою цивільного позивача від заявленого цивільного позову.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Індустріальний районний суд м. Харкова, протягом тридцяти діб з моменту проголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Індустріальному районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Вирок складено та надруковано в нарадчій кімнаті 01 травня 2025 року в одному примірнику.
Головуючий