Справа № 638/1917/22
Провадження № 2/638/3871/25
Іменем України
01 квітня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря - Луценко Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі Позивач) звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі Відповідач) заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2006 по 31.12.2021 в розмірі 56 775,70 грн, 3% річних у сумі 947,28 грн, інфляційних витрат у сумі 2 324,63 грн та судових витрат у розмірі 2 481,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання відповідно до норм ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами. Зазначає, що відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.06.2006 по 31.12.2021, на яку відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні витрати.
Ухвалою суду від 23.02.2024 прийнято до свого провадження цивільну справу та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські тепловімережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2006 по 31.12.2021 у розмірі 56 775 грн 70 коп., 3% річних у розмірі 947 грн 28 коп. та інфляційні витрати у розмірі 2 324 грн 63 коп., а також судовий збір судовий у розмірі 2 324 грн 63 коп.
19.02.2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Майбороди С. С. про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 року по справі № 638/1917/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
20.02.2025 року цивільна справа № 638/1917/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання витребувана з канцелярію суду.
Матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Щепіхіної В. В. 21.02.2025 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.02.2025 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено заявнику п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.
24.02.2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої останній усунув всі недоліки зазначені в ухвалі Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.02.2025 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.02.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 року по справі № 638/1917/22, відкрито провадження у справі та призначено розгляд заяви про перегляд заочного рішення в судовому засіданні, повідомлено сторін по справі по дату, час та місце проведення судового засідання.
Заява про перегляд заочного рішення обґрунтована тим, що ОСОБА_1 випадково стало відомо про існування в Єдиному державному реєстрі судових рішень заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 року. ОСОБА_1 нічого не було відомо про наявність позовної заяви, цивільної справи № 638/1917/22 та вищевказаного заочного рішення щодо нього. Лише випадково, на сайті Судова влада України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень було виявлено зазначене рішення. Копію позовної заяви з додатками, копію ухвали від 01.08.2022 року про відкриття провадження у справі, копію ухвали від 23.02.2024 року про прийняття справи до провадження іншим складом суду та заочне рішення суду ОСОБА_1 не отримував. Крім того, ОСОБА_1 та інші особи тривалий час не мешкають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , щодо послуг за опалення якої і відбувалось стягнення по справі. Крім того, ОСОБА_1 є людиною похилого віку, юридично не обізнаний, навичок користування мережею Інтернет не має, є пенсіонером та до знайомства в 2024 року з адвокатом Майбородою С. С., який надає йому правову допомогу на безкоштовній основі, не мав можливості скористатись послугами іншого фахівця в галузі права. Також саме в період винесення оскаржуваного рішення м. Харків, а особливо Шевченківський район, в якому знаходиться приміщення Дзержинського районного суду м.Харкова, були підвержені масованим ракетним обстрілам. ОСОБА_1 в той час навіть не навідувався до квартири АДРЕСА_2 , обравши для себе безпечнішим знаходитись вдома в с. Безлюдівка Харківського району Харківської області, а не ризикувати життям та здоров'ям через поїздку в м. Харків. Таким чином через необізнаність відповідача з позовними вимогами через неотримання позовної заяви з додатками і подальших вищезазначених ухвал суду, останній був позбавлений можливості скористатись своїм правом заявити про застосування спливу позовної давності. Зазначає, що вищевикладені обставини свідчать про поважність неявки в судове засідання та не подання відзиву. Разом з тим, у зв'язку з вищевикладеним, просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 березня 2024 у справі № 638/1917/22.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.03.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 року по справі № 638/1917/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольно. Скасувано заочне рішення, ухвалене 20.03.2024 року Дзержинським районним судом міста Харкова по цивільній справі № 638/1917/22 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання у справі.
13.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Майбороди С. С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2006 по 31.12.2021 задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість лише за період з 01.04.2017 року по 31.12.2021 року. В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості за теплопостачання - відмовити, застосувавши позовну давність.
17.03.2025 року від представника позивача, Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Пономаренко Т. І. до суд надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності, в якому просить поновити строк позовної давності з 01.04.2017 року по 31.12.2021 року, посилаючись на те, що на всій території України запроваджено карантин до 31.12.2022 року, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з березня 2017 по 30.09.2021 не виходить за строки позовної давності і позивачем такий строк не пропущено.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій предстаник просив розглянути справу без його участі.
Відповідач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача надійшла до суду заява, в якій просив проводити розгляд справи без їхньої з відповідачем участі.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Законом України №2119-VIII від 22.06.2017 р. «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року (надалі Закон №2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Позивач КП «Харківські теплові мережі», відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1407 від 23.12.1998 (із змінами, внесеними рішенням №946 від 30.09.2003) визначений виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харків.
В матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої відповідач є власником квартир АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом від 26.08.2014. Будинок АДРЕСА_3 оснащений єдиною централізованою системою опалення. Таким чином, відповідач з 26.08.2014 є споживачем комунальної послуги, що надається позивачем як виконавцем цієї послуги, в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано на ОСОБА_2 з 10.10.2006, свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , 21.01.1994 року.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм фактичне подання особою в передбачений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини свідчить про прийняття нею спадщини.
Крім того у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
За таких обставин, приймаючи у спадщину квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_1 також і успадкував права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_2 , в тому числі зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання, наданих позивачем.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця в межах реальної вартості успадкованого ним майна.
Отже, заборгованість ОСОБА_2 , як попереднього власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нарахована до моменту її смертї, входить до складу спадщини та ОСОБА_1 , як її спадкоємець відповідає за цими боргами в межах реальної вартості успадкованого ним майна.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV до 01 травня 2019 року (далі - Закон № 1875-IV), відповідні відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статтею 13 даного Закону № 1875-IV визначено, що централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення відноситься до комунальної послуги.
Пунктом 1 с. 3 ст. 20 Закону 1875-V унормовано, що споживачі зобов'язані укласти договір на надання житлово-комунальні послуги, підготовлений виконавцем такої послуги на основі типового договору. Аналогічна норма закріплена і в ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року №2189-VIII в редакції з 01.05.2019 року (далі Закон №2189-VIII), а саме в пункті 1 частини 2 статті 7 Закону 2189-VIII.
Після офіційного опублікування виконавцем (виробником) комунальної послуги на своєму офіційному сайті типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачі не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, не припинив споживання зазначених послуг, здійснювали нерегулярно оплату за надані послуги, отже, здійснювали дії, що свідчать про укладення публічного договору приєднання до умов вказаного договору (ч.7 ст.26 ЗУ №1875-IV та ч.5 ст.13 ЗУ № 2189-VIII).
Таких висновків суд дійшов також з урахуванням норм статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Нормою статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи встановлені вище обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір в порядку ст. ст. 633, 634, 638, 642 ЦК України про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення на умовах типового договору, що був офіційно опублікований та розміщений на сайті позивача. Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з теплопостачання. Крім того, суд наголошує, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не потребує обов'язкового двостороннього підписання письмової форми договору.
Крім того, обов'язок вносити плату за комунальні послуги, отримані споживачами таких послуг, закріплений положеннями ЖК УРСР. Відповідно до ст.ст.67, 68 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Така сама норма закріплена і в ст.162 Житлового кодексу УРСР, яка передбачає обов'язок наймача, який користується жилим приміщенням зі згоди власника цього приміщення в будинку (квартирі), що належить останньому на праві приватної власності, своєчасно вносити плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно вимог пункту 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189-VIII) індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII). Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII) .
Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (надалі Правила №630), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату послуг з теплопостачання з урахуванням періоду платежу відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , як споживачу послуг, відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 .
Нарахування за особовим рахунком здійснені позивачем згідно з діючими тарифами, затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, посилання на які розміщені на офіційному сайті позивача.
Відповідно до Правил №630 виконавець послуги зобов'язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил №630. Такому обов'язку виконавця кореспондує обов'язок споживача своєчасно оплачувати послуги в установлені договором строки (пункти 30, 32 Правил №630).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (в редакції на момент виникнення спірних відносин) визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок щодо оплати споживачем комунальної послуги унормовано також в пункті 5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII в редакції з 01.05.2019 року.
Відповідно до інформації, що міститься в зазначеній відомості, за період з 01.06.2006 по 31.12.2021 у відповідача та у спадкодавця утворилась заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 56 775,70 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на вищенаведене та на те, що в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від споживання послуг з теплопостачання, чи звернення до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання позивачем зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг, суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу та спадкодавцю послуги у повному обсязі та належної якості.
Проте, в порушення умов договору та Правил №630 відповідач та спадкодавець свої зобов'язання щодо оплати спожитих послуг не виконали в повному обсязі, у зв'язку з чим у них утворилася заборгованість перед позивачем. З урахуванням часткової оплати відповідачами позивачем проведений остаточний розрахунок заборгованості відповідачів, яка складає 56 775,70 грн. за період споживання з 01.06.2006 по 31.12.2021, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а та Постанові Верховного суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Щодо заяви представника відповідача про застосування судом до вимог КП «Харківські теплові мережі» строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом 10.02.2022 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 32 089,3 грн.
Зважаючи на викладене та з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач має зобов'язання щодо оплати отриманих ними комунальних послуг з теплопостачання, яке на час розгляду справи відповідачем не виконано, тому позовні вимоги з урахуванням строків позовної давності необхідно задовольнити частково.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, яке виразилося в несвоєчасній оплаті наданих послуг з теплопостачання, позивачем нараховано 2 324,63 грн. - інфляційних витрат та 947,28 грн. - 3% річних.
Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом перевірено, він є арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині суд задовольняє в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено неналежне виконання відповідачем та спадкодавцем взятих на себе зобов'язань по оплаті спожитих послуг з теплопостачання, що є порушенням умов договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд покладає судовий збір на відповідача в розмірі 1 403,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Житловим кодексом УРСР, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 612, 625, 633, 634, 638, 642 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-78, 81, 247, 259, 263-265, 281 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ: 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 31.12.2021 у розмірі 32 089,3 грн, 3% річних у розмірі 947,28 грн та інфляційні витрати у розмірі 2 324,63 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ: 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) судовий збір у розмірі 1 403,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. В. Щепіхіна