Справа № 346/1925/25
Провадження № 1-кс/346/463/25
29 квітня 2025 р.м. Коломия
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано Франківської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 дізнавача ОСОБА_5 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови, винесеної дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 від 02.04.2025 року, про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024096180000316 від 11.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387КК України,
16.04.2025 ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на постанову дізнавача СД Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_5 від 02.04.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024091180000316 від 11.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
В обгрунтування скарги зазначає, що він подав заяву про злочин до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, в якій зазначив, що ОСОБА_6 здійснила розголошення даних досудового розслідування, чим, на думку заявника, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 387 КК України. Однак, працівники вказаного органу поліції допустили бездіяльність та не внесли протягом доби вказані заявником відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), чим порушили вимоги ст.214 КПК України. Тому заявник звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з відповідною скаргою на бездіяльність слідчого. Ухвалою слідчого судді цього суду від 25.11.2024 року скаргу заявника задоволено, та 11.12.2024 року на виконання цієї ухвали вказаним органом поліції внесено відповідні відомості до ЄРДР та зареєстроване кримінальне провадження за №12024096180000316, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
02.04.2025 дізнавач ОСОБА_5 винесла постанову про закриття кримінального провадження за №12024096180000316, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
Скаржник зазначає, що в постанові від 02.04.2025 про закриття кримінального провадження дізнавач послався на допит ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , але, на його думку, вказані допити проведено однобічно з метою виправдання дій винної особи та приховування факту злочинних дій, стосуються інших обставин та є неправдивими. Зі змісту пояснень вказаних свідків вбачається, що їх допитано щодо розголошення конфіденційної інформації. Дізнавачем не встановлено, які саме відомості досудового розслідування повідомила ОСОБА_6 , з цього приводу не допитувався жоден свідок, не усунуто протиріччя в показах свідків щодо дати проведення засідання комісії та надання ОСОБА_6 витягу з ЄРДР. Скаржник не погоджується з висновком дізнавача про те, що витяг з ЄРДР містить інформативний характер та не відноситься до даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування. Поза увагою дізнавача залишилась та обставина, що доступ до Єдиного реєстру досудових розслідувань є обмеженим і надається визначеному колу осіб, згенерований номер складає службову інформацію і не підлягає розголошенню, як і не підлягає розголошенню відомості, які внесені до ЄРДР. Тому скаржник не погоджується з висновком про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
З огляду на вище вказане заявник просить скасувати зазначену постанову як незаконну.
В судовому засіданні скаржник підтримав подану скаргу з вище викладених в ній підстав та просив скасувати оскаржувану постанову як незаконну. Додав, що ОСОБА_6 20.02.2024 була попереджена про нерозголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12024096180000053, в якому вона є потерпілою, але отримавши витяг з ЄРДР подала його працівникам Коломийського фахового медичного коледжу, що стало наслідком звільнення скаржника 22.02.2024 року. при цьому свідки, допитані дізнавачем заявляли, що ОСОБА_6 подала цей витяг з ЄРДР на засіданні комісії з етики, яке відбулося 19.02.2024, отже покази свідків неправдиві.
Представник скаржника підтримав скаргу, просив її задовольнити. Додав, що вважає витяг з ЄРДР та відомості, які внесені в нього є відомостями досудового розслідування, а тому потерпіла ОСОБА_6 , будучи попередженою про нерозголошення відомостей досудового розслідування не могла подавати цей витяг будь-кому без дозволу слідчого. Але ОСОБА_10 подала цей витяг до коледжу, тим самим розголосила відомості досудового розслідування. Витяг є документом з обмеженим доступом і не може надаватися третім особам, що вказує на наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України. Крім того, дізнавач посилається на покази свідків, які є неправдивими. Витяг з ЄРДР сформовано 20.02.2024, але з показів свідків вбачається, що ОСОБА_10 надала його на засідання комісії 19.02.2024 року, що є неможливим.
Дізнавач ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що оскаржувана постанова є законною та винесена на підставі здійсненого повного та всебічного досудового розслідування. Зокрема, дізнавач вказала, що нею допитано свідків, працівників колежджу а також заявника, витребувано з коледжу документи, які стали підставою звільнення ОСОБА_3 , досліджено витяг з ЄРДР з кримінального провадження №12024096180000053 за ознаками ч.1 ст.126 КК України. Дослідивши та оцінивши всі докази в кримінальному проваджені нею був зроблений висновок пр. відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України. Просить відмовити у задоволенні вказаної скарги.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників, вивчивши подану скаргу та матеріали відповідного кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.2 КПК України зміст та форма кримінального проваджених повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, повага до людської гідності, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Частина 2 ст. 9 КПК України закріплює обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, на власний розсуд визначає об'єм слідчих та процесуальних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.
Відповідн до ч.4 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 24 вказаного Кодексу кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень п. 3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що сектором дізнання Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024096180000316 від 11.12.2024 року внесеному на підставі ухвали слідчого судді за заявою ОСОБА_3 за фактом розголошення відомостей досудового розслідування ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
В рамках даного кримінального провадження органом досудового розслідування допитано заявника ОСОБА_3 , який вказав, що 20.02.2024 дізнавачем Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 було розпочато кримінальне провадження №12024096180000053 за ознаками ч.1 ст.126 КК України, де потерпілою являється ОСОБА_6 , на той час студентка 4 курсу Медичного фахового коледжу ім..Івана Франка в м.Коломия. В ході досудового розслідування її було допитано в якості потерпілої, де вона повідомила, що ОСОБА_3 вчинив з нею конфлікт та наніс їй тілесні ушкодження, їй вручено витяг з ЄРДР та попереджено про нерозголошення відомостей досудового розслідування, про що нею особисто було підписано. В подальшому ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення та обвинувальний акт скеровано до суду. ОСОБА_6 , будучи попередженою про нерозголошення відомостей досудового розслідування, надала витяг з ЄРДР з кримінального провадження №12024096180000053 керівництву Коломийського медичного фахового коледжу ім..Івана Франка, який став підставою для звільнення ОСОБА_3 з Коломийського медичного фахового коледжу ім..Івана Франка 22.02.2024 року.
Оскаржуваною постановою, винесеною дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 02.04.2025 року, закрито вказане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК України.
В постанові дізнавача зазначено, що нею допитані в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які показали, що студентка ОСОБА_6 надала витяг з ЄРДР для розгляду аморальної поведінки викладача ОСОБА_3 на засіданні комісії з етики та корпоративної культури в Коломийському медичному фаховому коледжі ім..Івана Франка. На підставі висновків комісії було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади викладача. Крім того, у лютому 2024 року проводилися загальні збори трудового колективу та студентів, на яких були присутні викладачі, студенти та представники батьківського комітету коледжу, обговорювався випадок, що стався в коледжі 30.01.2024 року, а саме коли викладач ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження студентці ОСОБА_6 . Під час даних зборів ОСОБА_6 розповідала про вищезазначені події та повідомила, що звернулася до Коломийського РВП із заявою про вище зазначену подію. Кому саме ОСОБА_6 надала витяг з ЄРДР свідки пояснити не змогли, але не заперечували передачу такого витягу працівникам коледжу.
Свідок ОСОБА_6 від дачі показів згідно ст.63 Конституції України відмовилася.
Також дізнавачем отримано з Коломийського медичного фахового коледжу ім..Івана Франка Наказ про звільнення ОСОБА_3 22.02.2024 та документи, на підставі яких видано даний Наказ.
Так, відповідно до Наказу від 22.02.2024 року № 5-к звільнено ОСОБА_3 , який виконує виховні функції за вчинення аморального проступку не сумісного з продовженням роботи викладачі з 22.02.2024 року. Підставою звільнення стали: протокол засідання комісії з етики при педагогічній раді Коломийського медичного фахового коледжу ім..Івана Франка від 19.02.2024р., протокол зборів батьків та студентів Коломийського медичного фахового коледжу ім..Івана Франка від 20.02.2024р., лист ГУНП в Івано-Франківської області від 27.12.2023, відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ст.126 КК України від 20.02.2024 №12024096180000053.
В постанові дізнавач зазначає, що проаналізувавши та оцінивши всі отримані під час досудового розслідування докази в їх сукупності, можна прийти до висновку, що витяг з ЄРДР не відноситься до розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, а містить інформативний характер для підтвердження певного факту, тому в діях ОСОБА_6 відсутні ознаки кримінального правопорушення і свідчить, що дане кримінальне провадження слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
З оскаржуваної постанови та матеріалів досудового розслідування вбачається, що висновки дізнавача про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.387 КК України в діях ОСОБА_6 ґрунтуються на зібраних у кримінальному проваджені доказах.
Слідчий суддя погоджується з висновками дізнавача виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.387 КК України, кримінально-караним діянням є розголошення без письмового дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 387 КК, характеризується лише активною поведінкою особи - діями, які є порушенням покладеного на особу правового обов'язку і являють собою розголошення в будь-якій формі (безпосередньо, по телефону, письмово, у засобах масової інформації тощо) даних оперативно-розшукової діяльності чи досудового розслідування без дозволу (усупереч забороні) уповноважених службових осіб або в неналежному обсязі (поза дозволеним обсягом) і доведенні їх до відома хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними.
За частиною 1 ст. 387 КК відповідальність настає лише за умов, якщо розголошення передбачених даних було вчинене: а) за відсутності дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, і б) за наявності попередження в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. Ці положення ч. 1 ст. 387 КК засновані на приписах ст. 222 КПК. Тому в необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу (ч. 2 ст. 222 КК). Заборону на розголошення даних оперативно-розшукової діяльності встановлено і в статтях 9 та 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Таким чином, однією з обов'язкових умов відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК є наявність спеціального попередження про заборону розголошувати (обов'язок не розголошувати) дані оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування, яке робиться офіційно й оформлюється у встановленому законом порядку. Таке попередження може стосуватися всіх даних, певної їх частини або окремих відомостей чи фактів (див., наприклад, ч. 2 ст. 254 КПК) і може бути зроблене на будь-якій стадії проведення оперативно-розшукової діяльності чи кримінального провадження.
За статтею 387 КК встановлено відповідальність за злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту, коли заборонена до розголошення інформація стала надбанням будь-якої особи, яка не має права на ознайомлення з нею і до числа яких можуть належати як особи, що беруть участь у відповідному кримінальному провадженні, так і сторонні особи, що не мають щодо цього провадження ніякого відношення. Наслідки такого розголошення знаходяться поза межами об'єктивної сторони цього складу злочину.
Суб'єктивна сторона злочину - лише прямий умисел, бо винний усвідомлює, що за відсутності належного дозволу, всупереч забороні і зробленому про це попередженню (ч. 1 ст. 387 КК) він розголошує відповідні дані, бажаючи діяти саме таким чином. Мотиви та мета такого розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб'єкт злочину - спеціальний. За частиною 1 ст. 387 КК ним можуть бути три категорії осіб: а) особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності й сприяють оперативним підрозділам в її здійсненні (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); б) учасники досудового розслідування: захисник (ст. 45 КПК), потерпілий (ст. 55 КПК), свідок (ст. 65 КПК), експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст.71 КПК), перекладач (ст.68 КПК), цивільний позивач (ст.61 КПК) і відповідач (ст.62 КПК) тощо; в) особи, які були присутніми під час здійснення оперативно-розшукової діяльності або провадження досудового розслідування: понятий, педагог, психолог, лікар тощо (статті 226, 227, 228 КПК).
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контр розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних даних.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Отже внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) визначає момент початку досудового розслідування.
ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.
ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України, Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Витяг з ЄРДР - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.
Як встановлено досудовим розслідуванням в даному кримінальному провадженні, 20.02.2024 до ЄРДР за №12024096180000053 внесено відомості про кримінальне правопорушення, за ознаками ч.1 ст.126 КК України за заявою ОСОБА_6 та сформовано відповідний витяг з ЄРДР.
ОСОБА_6 , будучи потерпілою в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024096180000053 від 20.02.2024 за ознаками ч.1 ст.126 КК України, була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.387 КК України про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, про що складено протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 20.02.2024 року.
Дізнавачем також встановлено, що ОСОБА_6 отримала витяг з ЄРДР за №12024096180000053 та надала його Коломийському медичному фаховому коледжу ім..Івана Франка, що підтвердили допитані на дізнавачем свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , який став однією з підстав для винесення наказу про звільнення ОСОБА_3 .
Слідчий суддя погоджується з висновком дізнавача, зробленим в постанові, що оскаржується, про те, що витяг з ЄРДР носить інформативний характер, в якому зафіксовано реєстрацію кримінального правопорушення (провадження).
Варто зазначити, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано органом досудового розслідування у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
У витягу з ЄРДР не відображено інформацію, яка містить таємницю досудового розслідування, а тому сам по собі витяг з ЄРДР не є даними досудового розслідування в розумінні вимог ст.222 КПК України та ст.387 КК України і його передача третім особам не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.,387 КК України.
З матеріалів кримінального провадження №12024096180000316 не вбачається, що ОСОБА_6 вчиняла діяння, передбачені диспозицією ч.1 ст.387 КК України, а саме розголошувала в будь-якій формі даних оперативно-розшукової діяльності чи досудового розслідування кримінального провадження №12024096180000053 створені або одержані органом досудового розслідування у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення без дозволу (усупереч забороні) уповноважених службових осіб або в неналежному обсязі (поза дозволеним обсягом) і доведенні їх до відома хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними.
Щодо показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , то на думку слідчого судді вони дійсно містять неточності щодо часу надання ОСОБА_6 витягу з ЄРДР працівникам коледжу, але це не впливає на висновки щодо відсутності в її діях кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.387 КК України.
Таким чином, на підставі наведеного слідчий суддя вважає, що доводи скаржника про незаконність оскаржуваної постанови зводяться до його незгоди із цим рішенням, а також до незгоди заявника зі змістом показань допитаних дізнавачем свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .
При цьому скаржником не зазначено будь-яких істотних обставин, які би вплинули (могли вплинути) на прийняття дізнавачем рішення за наслідками проведення розслідування, і що саме ці обставини залишилися поза увагою дізнавача. Отже, вжиті дізнавачем заходи слідчий суддя вважає достатніми для прийняття рішення про закриття даного кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303-309 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з часу її постановлення.
Повний текст ухвали буде складено і проголошено 02.05.2025 р. о 15-45 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1