ЄУН: 336/2960/25
Провадження №: 3/336/2285/2025
29 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановила:
18.03.2025 о 13.05 годині в м. Запоріжжя по вул. Конотопська, біля буд. 17, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
18.03.2025 о 22.12 годині в м. Запоріжжя по вул. Миколи Корищенка, біля буд. 38В, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явився, з заявою про відкладення розгляду справи та/або запереченнями на протокол до суду не звертався. Викликався до суду, шляхом зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення часу, дати та місця розгляду справи, а також за допомогою направлення смс-повідомлення, які останній отримав завчасно. З огляду на вказане, судом були використані всі можливості для належного сповіщення останнього щодо розгляду справи.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Судом при розгляді даної справи також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти росії» від 05.02.2004 року).
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді, а також те, що судом були вжиті всі можливі засоби повідомлення останнього про розгляд справи, суд вважає, що неявка на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Тому суд не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень, заперечень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 ст.130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення.
Вивчивши надані матеріали, суд встановив, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, а саме на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 передбачено, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколами про адміністративне правопорушення, в яких встановлено та вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1 , який відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, зауважень водія в протоколі немає;
- направленням водія з метою виявлення стану сп'яніння;
- даними рапорту поліцейського;
- відеозаписом правопорушення, який був досліджений суддею та з якого встановлено, що водій керував транспортним засобом та відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.
Матеріали справи не містять розбіжностей та в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому, суд приходить до переконання, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в ньому останнього. Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із аналізу положень вказаної норми Закону слід зробити висновок, що під час розгляду даної категорії справ однією з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є перебування особи, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при складанні протоколу не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п.п. 6,7 Розділу І, Розділами ІІ та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Поліцейськими вказані вимоги законодавства дотримані та запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що останній відмовився. Відмова підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи.
Стаття 9 КУпАП передбачає винність діяння, як обов'язкову ознаку складу правопорушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП встановлено накладання на особу, якою вчинено таке правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи вище викладене, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись статтями 23, 33, 34, 36,130, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, на підставі ст.36 КУпАП, призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави (Стягувач: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).
Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Н.С. Звєздова
Строк пред'явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.
Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.
Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.