Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6293/24
Провадження №: 2/332/529/25
24 квітня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження, в судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
31.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в обґрунтування якого зазначало наступне.
01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00269-12/2023, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,50 % в день. Кредит надано строком на 360 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 24.11.2024 року.
ОСОБА_1 користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 26 850, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 5 000, 00 грн., та процентами за користування кредитом - 21 850, 00 грн.
20.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20062024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором.
03 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4176722, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 6 000, 00 грн., базова процентна ставка за перший день користування позикою - 56, 82%, базова процентна ставка з другого дня користування - 3 %, строком на 19 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 22.12.2023 року.
ОСОБА_1 , користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 23 983, 65 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 000, 00 грн., та процентами за користування кредитом - 17 983, 65 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 (із додатковими угодами до нього), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором.
07 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11820-12/2023, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 6 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,50 % в день. Кредит надано строком на 120 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 04.04.2024 року.
ОСОБА_1 користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 24 000, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 000, 00 грн., та процентами за користування кредитом - 18 000, 00 грн.
29.04.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором.
17 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 79433915, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 6 500, 00 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,5 % в день, строком на 30 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 15.04.2024 року.
ОСОБА_1 , користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 22587, 50 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 500, 00 грн., та процентами за користування кредитом - 16 087, 50 грн.
14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 (із додатковими угодами до нього), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , суму заборгованості за вказаними договорами та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Ухвалою судді від 08.11.2024 року у справі відкрито провадження і її призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 09 год. 30 хв. 27.11.2024 року. В подальшому підготовче судового засідання неодноразово відкладалось, останній раз на 09 год. 00 хв. 17.03.2025 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2025 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті на 09 год. 30 хв. 03.04.2025рокутана 09 год.00хв.24.04.2025року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Усенко Л.В., зазначав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування коштів відповідачці та первинних документів на підтвердження наявності заборгованості за договорами. Крім того, за договорами позики № 4176722 та № 79733915, позивачем нараховані відсотки поза межами строку кредитування. Також вважав, що до позивача не перейшло право вимоги за договорами позики № 79433915, № 4176722, оскільки договір про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 безпечне агентство з повернення кредитів» № 14/06/21 було укладено 14.06.2021, тобто раніше, ніж було укладено спірні договори. У зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило позов задовольнити, з підстав наведениху ньому.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала повноваження на представництво її інтересів в суді своєму представнику - адвокату Усенку А.В.
Представник відповідача - адвокат Усенко А.В. судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та відповідачки.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатитипроценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором абозаконом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 00269-12/2023, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 5 000, 00 грн, зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,50 % в день. Кредит надано строком на 360 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 24.11.2024 року.
ОСОБА_1 користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 26 850, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 5 000, 00 грн., та процентами за користування кредитними коштами - 21 850, 00 грн.
07 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 11820-12/2023, згідно з яким остання отримала грошові кошти в розмірі 6 000, 00 грн., зі сплатою процентів за користування цими коштами у розмірі 2,50 % в день. Кредит надано строком на 120 днів, з кінцевою датою повернення грошових коштів - 04.04.2024 року.
ОСОБА_1 користувалася коштами, але будь-яких платежів за вказаним договором не здійснювала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 24 000, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 000, 00 грн., та процентами за користування кредитом - 18 000, 00 грн.
Отже, суд вважає доведеними суми заборгованості за цими кредитними договорами.
03 грудня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 4176722, згідно з яким позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Згідно до п.п. 2.1, 2.2., 2.3, 2.4 п. 2 Договору, сума позики складає 6 000, 00 гривень. Строк позики 19 днів. Процентна ставка за користування коштами - 3% (а.с. 33).
Як вбачається з розрахунку, ОСОБА_1 , не було здійснено жодного платежу за вказаним договором.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним договором в сумі 23 983, 65 грн., яка склалася з: 6000, 00 грн. - сума основного боргу; 17 983, 65 грн. - відсотки за користування коштами.
В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.
Таким чином, розмір процентів за користування коштами в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином - 6 000,00*3%*19= 3 420, 00 грн.
Отже, саме в такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачкою відсотків за користування коштами.
Крім того, 17 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено договір позики № 79433915, згідно з яким позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Згідно до п.п. 2.1, 2.2., 2.3 п. 2 Договору, сума позики складає 6 500, 00 гривень. Строк позики 30 днів. Процентна ставка за користування коштами - 0,75% (а.с. 45).
Як вбачається з розрахунку, ОСОБА_1 , не було здійснено жодного платежу за вказаним договором.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним договором в сумі 22 587, 50 грн., яка склалася з: 6 500, 00 грн. - сума основного боргу; 16 087, 50 грн. - відсотки за користування коштами.
Вимог щодо нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України у позові не заявлено.
Згідно до розрахунку, проценти нараховувались поза межами кредитування.
Таким чином, розмір процентів за користування коштами в межах строку кредитування повинен розраховуватися наступним чином - 6 500,00*0,75%*30= 1 462, 50 грн.
В такому розмірі, суд вважає доведеним суму прострочених відповідачкою відсотків за користування коштами.
За таких обставин, саме в цій частині підлягають задоволенню позовні вимоги, а тому доводи представника відповідача щодо нарахування позивачем відсотків поза межами кредитування за вказаними договорами, суд знаходить слушними.
Водночас доводи представника відповідача щодо неотримання відповідачкою кредитних коштів, спростовуються наданою суду 26.02.2025 року відповіддю з АТ «Таскомбанк» та 23.04.2025 з АТ «Райффайзен Банк», з яких вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти: 01.12.2023 року на суму 5 000,00 грн; 03.12.2023 року на суму 6 000,00 грн.; 07.12.2023 року на суму 6 000,00 грн.; 17.03.2024 року на суму 6 500,00 грн. (а.с. 230-232 т. 1, а.с. 14-15 т. 2).
Стосовно аргументів представника відповідача з приводу недоведеності переходу права вимоги, то слід зазначити наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний, та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зстаттею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.04.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Акту прийому - передач реєстру боржників від 29.04.2024 та Витягу з реєстру боржників від 29.04.2024 до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 11820-12/2023 (а.с. 14-16, 17, 18).
Крім того, 20.06.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 25-27).
Виходячи з Витягу з реєстру боржників від 20.06.2024 до договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки (а.с. 28).
Вказані обставини підтверджені Актом прийому-передач реєстру боржників від 20.06.2024 року. (а.с. 29).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
При цьому, згідно до п. 1.2 вказаного Договору сторони визначили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги, підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
З Актів прийому-передач реєстру боржників № 29 та 30 від 19.08.2024 року та відповідних Витягів з цих реєстрів, вбачається право переходу до позивача вимог до ОСОБА_1 за договорами позики № 4176722 та № 79433915 (а.с. 37-38, 39, 40, 41, 42, 49, 50).
Отже, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , за зазначеними вище договорами.
За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору, в межах задоволених позовних вимог, в розмірі 2120, 50 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 211, 247, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості:
за кредитним договором № 00269-12/2023 від 01.12.2023 року в розмірі 26 850, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 5 000, 00 грн., та відсотками за користування кредитними коштами - 21 850, 00 грн.;
за договором позики № 4176722 від 03.12.2023 року в розмірі 9 420, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 000, 00 грн., та відсотками за користування коштами - 3 420, 00 грн.;
за кредитним договором № 11820-12/2023 від 07.12.2023 року в розмірі 24 000, 00 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 000, 00 грн., та відсотками за користування кредитними коштами - 18 000, 00 грн.;
за договором позики № 79433915 від 17.03.2024 року в розмірі 7 962, 50 грн., яка склалася за основною сумою боргу - 6 500, 00 грн., та відсотками за користування коштами - 1 462, 50 грн.;
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 120, 50 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 02 травня 2025 року.
Суддя: А.П. Завіновська