Єдиний унікальний номер 305/1294/25
Номер провадження 1-кс/305/170/25
про арешт майна
29.04.2025 м. Рахів
Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника власника майна ОСОБА_7 , розглянувши клопотання прокурора про арешт майна,
встановив:
До суду 28.04.2025 надійшло клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , датоване 28.04.2025, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024078140000339 від 26.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з додатками.
Клопотання обґрунтоване тим, що сектором дізнання Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, у ході якого встановлено, що навесні 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав усний договір купівлі-продажу свого транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі 21213 з д.н.з. НОМЕР_1 , із знайомим ОСОБА_8 , навзамін виконання певних послуг та сприяння у вирішенні проблемних питань ОСОБА_5 , однак той договір не виконав, чим завдав останньому матеріального збитку, сума якого встановлюється.
Потерпілим ОСОБА_5 передано вищевказаний автомобіль ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_8 здійснено обмін автомобілями з ОСОБА_9 , який в подальшому за грошові кошти передав автомобіль ОСОБА_10 , яким в подальшому було перепродано автомобіль за грошові кошти ОСОБА_6 , який є користувачем на даний час.
Постановою дізнавача від 02.12.2024 вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом.
У зв'язку із наведеним, з метою збереження речових доказів, прокурор у клопотанні, посилаючись на норми КПК України, просить накласти арешт на транспортний засіб шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування.
Прокурор ОСОБА_3 та дізнавач ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, наведених у ньому.
Представник власника майна ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав попередньо подане ним через канцелярію суду письмове клопотання, у якому просив задовольнити клопотання прокурора, накласти арешт на автомобіль із передачею його власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання для уникнення негативних наслідків для автомобіля, зокрема пошкодження через неналежне зберігання.
Власник майна ОСОБА_5 підтримав клопотання свого представника.
Власник майна ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він придбав автомобіль без оформлення права власності, користувався ним, на даний час автомобіль перебуває на ремонті та не використовується. Так як він за автомобіль заплатив гроші, то без повернення йому вартості автомобіля він не згоден нікому його віддати, однак у разі залишення автомобіля у нього з можливістю користуватися не заперечує проти задоволення клопотання прокурора про накладення арешту, проти задоволення клопотання ОСОБА_5 про передачу йому автомобіля категорично заперечує.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частинами 2-3 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів і у такому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної особи.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги до клопотання про арешт майна визначені у статті 171 КПК України і на переконання слідчого судді дане клопотання наведеним вимогам процесуального закону відповідає.
Строк подання клопотання не порушено, оскільки воно не стосується тимчасово вилученого майна.
Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024078140000339 за ч. 1 ст. 190 КК України, вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.
Як встановлено органом досудового розслідування, автомобіль марки «ВАЗ» моделі 21213 з реєстраційним номером НОМЕР_1 був переданий власником ОСОБА_5 . ОСОБА_8 з умовою, що виконана не була, який його у подальшому відчужив на користь ОСОБА_9 , та зрештою на даний час його користувачем (добросовісним набувачем) є ОСОБА_6 .
Таким чином, автомобіль є предметом кримінального правопорушення, тобто об'єктом кримінально протиправних дій, тому відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, постановою дізнавача від 02.12.2024 визнаний речовим доказом.
Разом з тим, автомобіль не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, безпосередньо не зберіг на собі його сліди, тривалий час використовується різними власниками. Сторона обвинувачення не ствердила, що є потреба у призначенні судових експертиз щодо автомобіля, а також не довела, що його використання може негативно вплинути на завдання кримінального провадження.
З часу визнання автомобіля речовим доказом, тобто з 02.12.2024, він перебуває на зберіганні у ОСОБА_6 , який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, відповідно до збережної розписки, того ж дня автомобіль був детально оглянутий дізнавачем із застосуванням фотофіксації, відомості про спричинення будь-яких негативних наслідків для автомобіля за вказаний період відсутні.
Проте, з матеріалів убачається, що хоча ОСОБА_5 і залишається офіційним власником автомобіля, однак із часу його передачі навесні 2024 року ОСОБА_8 , тобто приблизно за рік, цей автомобіль змінив уже ряд фактичних власників, які при цьому не реєстрували перехід права власності, тому існує суттєвий ризик і подальшої передачі автомобіля третім особам.
Накладення арешту на майно зможе запобігти ризикам, передбаченим абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, і на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує положення ч. 1 ст. 174 КПК України про те, що арешт майна може бути скасовано за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, чи якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У даному випадку, накладення арешту шляхом позбавлення права користування арештованим майном призведе до надмірного втручання в діяльність володільця (добросовісного набувача) ОСОБА_6 .
Стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Тому, хоча втручання у право власності є законним та відповідає законній меті, однак є непропорційним і клопотання підлягає до часткового задоволення, а саме лише шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Що стосується клопотання представника власника майна про передачу автомобіля на зберігання титульному власнику ОСОБА_5 , то таке не підлягає задоволенню у зв'язку із тим, що матеріалами не доведено можливість настання негативних наслідків для автомобіля через неналежне зберігання, автомобіль на даний час перебуває на ремонті, зберігання його фактичним власником (володільцем) ОСОБА_6 зможе забезпечити збережність майна.
Керуючись статтями 170-173, 372 Кримінального процесуального кодексу України,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на легковий автомобіль марки «ВАЗ» моделі 21213 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 .
Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про передачу автомобіля на відповідальне зберігання ОСОБА_5 .
Копію ухвали надіслати учасникам.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і оголошено 02.05.2025 о 14:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_11