Провадження № 11-кп/803/1848/25 Справа № 207/4604/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023041780000318 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 червня 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби та покласти на нього обов'язки: - прибувати до суду за першим викликом; - не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором в клопотанні та судом першої інстанції в ухвалі не зазначено щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, при цьому ризики є недоведеними.
Стверджує, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання.
Також ОСОБА_7 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не повідомлявся, цивільний позов до нього не пред'являвся, ризики відсутні, інкриміноване йому кримінальне правопорушення є злочином, вчиненим з необережності.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 червня 2025 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти здоров'я особи, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та його захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області обвинувальний акт № 12023041780000318 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 20.07.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 21.04.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В правовій позиції, викладеній у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зауважено, що «національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою».
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора були дотримані не в повному обсязі, оскільки, постановлюючи ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, не врахував вимоги, передбачені ч.4 ст.182 КПК України, та належним чином не обгрунтував неможливість визначення розміру застави, з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого під вартою.
Таким чином, рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими.
Так, колегія суддів вважає, що наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на свідків з метою змінити їх покази, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений є особою, яка в силу ст.89 КК України раніше не судима, тобто притягувався до кримінальної відповідальності.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за місцем реєстрації та проживання.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.06.2025 року включно.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, а саме з 20.07.2023 року, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, потерпілою пред'явлено цивільний позов у зв'язку із заподіянням шкоди, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2025 року встановлено в розмірі 3028 грн, що становить 302 800 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладені на нього обов'язки.
Доводи захисника про те, що обвинувачений має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання, про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не повідомлявся, а також, що прокурором в клопотанні не зазначено щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Водночас, посилання захисника на те, що цивільний позов до обвинуваченого не пред'являвся, спростовується матеріалами провадження, в якому наявний цивільний позов потерпілої.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 червня 2025 року.
Визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки до 18 червня 2025 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування зі свідками; - не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4