Провадження № 11-сс/803/882/25 Справа № 209/982/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12025041790000066 від 28 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
адвоката ОСОБА_6
За ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року накладено арешт шляхом заборони його відчуження, розпорядження та/або користування на майно вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон “Honor», чорного кольору, упакований у спец.пакет PSP2142650;
- ноутбук «DELL» №4504567564, чорного кольору, упакований у спец.пакет PSP 3296747;
- планшет “TECLAST», T60Plus, упакований у спец.пакет PSP 3296748.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив про наявність достатніх підстав вважати, що вилучений мобільний телефон, ноутбук, планшет, відповідають критеріям речового доказу, відповідно до вимог ст. 98 КПК України та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та без їх арешту та вилучення існує реальна загроза зміни слідової інформації, яка наявна на них на теперішній час.
В апеляції:
- представник власник майна, - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує про відсутність обґрунтованих підстав для проведення обшуку за вказаною адресою, оскільки слідчим не надано будь-якого об'єктивного доказу причетності ОСОБА_5 до скоєного, окрім посилань на дружні відносини з ОСОБА_9 .
Вказує, про те, що прокурором не надано жодного доказу, що на вилученому майні міститься документи та інша інформація, яка має істотне значення для кримінального провадження, також вважає недоведеним той факт, що арештоване майно відповідає критерію речового доказу, набуте в результаті вчинення кримінально караних дій чи було об'єктом протиправних дій.
Зазначає, що вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем, мобільних терміналів зв'язку, для вивчення їх фізичних властивостей можливе лише у разі, якщо вони зазначені безпосередньо в ухвалі суду. Вважає, що накладання арешту з забороною користування, розпорядження, є порушенням та обмеженням прав законного власника.
Вислухавши представника - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з викладених в ній підстав та уточнив апеляційні вимоги, а саме просив оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити, прокурора, яка заперечувала проти апеляційних доводів та зауважила на необхідності застосування заходу забезпечення у виді арешту майна, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вважає їх слушними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
За вимогами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, слідчим суддею при розгляді вказаного клопотання дотримані належним чином.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Відділення поліції № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12025041790000066 від 28 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що 27 січня 2025 року приблизно о 22.49 годині невстановлена особа, здійснила закінчений замах, спрямований на незаконне заволодінням транспортним засобом - автомобілем марки Мitsubishi Оutlander, білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля під'їзду будинку № 42 по б-ру Будівельників у м. Кам'янському, який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, в рамках вказаного кримінального провадження проведено низку слідчих розшукових дій, в тому числі огляд речей і документів, а саме камер відеоспостереження в районі напрямку розташування автомобіля Мitsubishi Оutlander, д.н.з. НОМЕР_1 та камер з “Безпечного міста», та в проміжок часу коли було здійснено замах на незаконне заволодіння автомобілем, встановлено напрямок руху транспортного засобу Daewo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 у якого склались сталі дружні зв'язки з ОСОБА_5 .
А тому, враховуючи, що автомобіль ОСОБА_9 в проміжок часу коли був здійснений замах на злочин, рухався у напрямку будинку, а потім знаходився біля прибудинкової території місця вчинення злочину, за таких обставин існують об'єктивні підстави для перевірки версії слідства щодо причетності осіб які знаходились у автомобілі, а також зв'язку ОСОБА_9 та його близького товариша ОСОБА_5 .
Слідчим суддею вірно встановлено, що вказаний мобільний телефон, планшет та ноутбук відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є речовими доказами у даному провадженню, та можуть містити на собі сліди злочину, чи іншу інформацію, що має доказове значення.
Необхідність накладення арешту обґрунтована тим, що існує необхідність у збереженні речових доказів, тобто запобіганні можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити чи перетворити інформацію, яка зберігається на мобільних телефонах і яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні.
Доводи адвоката, про те, що вилучена комп'ютерна техніка, а саме планшет та ноутбук не були вказані в ухвалі судді про надання дозволу на проведення обшуку, що суперечить вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, є неспроможними, оскільки адвокатом наведено лише частину законодавчої норми ст. 168 КПК України, яка наголошує, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
В суді апеляційної інстанції прокурор наголошувала на тому, що існує необхідність проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту та виявлення інформації, у тому числі щодо спілкування осіб, причетних до вчинення злочину, зазначено, що відповідна експертиза призначена.
А тому, для з'ясування чи є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, вилучена комп'ютерна техніка, а саме ноутбук та планшет, вказана техніка повинна бути предметом експертного дослідження, проведення якого буде вирішуватися під час досудового розслідування, що вимагає накладення арешту на вказане майно.
Колегія суддів також зважає на те, що матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, в тому числі і з метою збереження речових доказів, а саме з метою запобігання знищенню, пошкодженню тієї чи іншої інформації, що може міститься в операційних системах телефону, планшету та ноутбуку.
Апеляційні доводи щодо безпідставності проведеного обшуку та відсутності підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, не є переконливими, оскільки в розумінні п.1 ч.3 ст. 132 КПК України мова йде не виключно про необхідність існування у кримінальному провадженні такого процесуального документа як повідомлення про підозру, а про наявність у сторони обвинувачення припущення про вчинення особою певного діяння, що ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити в ході розслідування та які спонукали б вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра дійсно обґрунтованою, а тому накладання арешту на майно третіх осіб не суперечить нормам кримінального процесуального закону.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, врахував правову підставу для накладення арешту, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.
Отже, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги представника власника майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, власник майна не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12025041790000066 від 28 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4