Провадження № 11-кп/803/1858/25 Справа № 194/502/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023040000000308 від 30 березня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів після закінчення дії попередньої ухвали суду з 29 квітня 2025 року до 27 червня 2025 року включно, з визначенням застави у сумі 242 240 гривень та покладенням відповідних обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими. Обставини їх вчинення, викладені у обвинувальному акті, і не спростовані вже дослідженими судом доказами, та можливість отримання обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, з конфіскацією майна дають суду підстави для висновку про існування, принаймні, одного із ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, використовуючи для цього ту обставину, що частина території України окупована іноземною державою, а частина території знаходиться у зоні бойових дій, що спричинило значне переміщення населення.
Суд зазначив, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не має джерел доходу, і з тим, що він може незаконно впливати на свідка, який ще не допитаний.
Також суд першої інстанції вказав, що постановлення нової ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів не припиняє дію попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою від 28 лютого 2025 року та не скасовує її, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів з моменту закінчення дії попередньої ухвали суду від 28 лютого 2025 року, тобто з 29 квітня 2025 року.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що свідки допитані судом, тому такий ризик відсутній. Висновки суду, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду є припущеннями та нічим не підтверджений, цей ризик обґрунтований тільки можливим майбутнім покаранням. Судом не врахована, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з тяжкохворою матір'ю за якою здійснював догляд, останній ніколи у розшуку не перебуває, приводів не мав, перебуває а військовому обліку, що дає підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити.
Інші учасники про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК є тяжкими. Обставини їх вчинення, викладені у обвинувальному акті, які не спростовані вже дослідженими судом доказами, та можливість отримання обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, з конфіскацією майна дають суду підстави для висновку про існування, принаймні, одного із ризиків, вказаних у клопотанні прокурора, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не має джерел доходу, і з тим, що він може незаконно впливати на свідка, який ще не допитаний.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування вказаних ризиків, враховуючи конкретні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, наявність обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, тому слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави та обов'язків, які будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави і дійшов обґрунтованого рішення про зменшення розміру застави.
Водночас, висновки та рішення суду першої інстанції, що постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів не припиняє дію попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою та не скасовує її, є неправильними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні вимог процесуального закону.
Строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою тривалістю 60 днів, продовжений оскарженою ухвалою від 23 квітня 2025 року, суд першої інстанції постановив рахувати з 29 квітня 2025 року до 27 червня 2025 включно, що є помилковим тлумаченням вимог кримінального процесуального закону та неправильним його застосування, оскільки дія попередньої ухвали припиняється у разі постановлення нової ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу. В іншому випадку буде порушуватись принцип законності та правової визначеності і буде існувати ситуація коли стосовно обвинуваченого в одному кримінальному провадженні будуть діяти дві ухвали в межах одного кримінального провадження про запобіжний захід, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 205 КПК ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суд першої інстанції ухвалив рішення про початок строку дії ухвали в майбутньому, не врахував положення ст. 205 КПК, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за частинами 1, 2 статті 307 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21 червня 2024 року, включно.
Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або роботи;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він мешкає без письмового дозволу суду;
- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4