Провадження № 11-кп/803/1421/25 Справа № 192/266/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судд ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року, якою відмовлено в задоволенні подання установи про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання,
Обставини, встановлені рішенням суду та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні подання ДУ «Солонянська виправна колонія №21» МЮ України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 .
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за останнім вироком з вересня 2021 року, відбув 2/3 строку покарання, за час відбування покарання має 6 заохочень, які він почав отримувати з липня 2023 року, стягнень не мав, працевлаштований, до праці ставиться сумлінно, приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Духовне відродження», визнає провину у скоєних злочинах, вирішене питання реєстрації, заборгованості за виконавчими листами не має. Разом з цим, суд врахував і висновки щодо ступеня виправлення засудженого, згідно з якими ОСОБА_7 в вересні 2023 року набрав всього 47 балів, а в травні 2024 року - 58 балів, та вже в січні 2025 року - 87 балів, а також те, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року засудженому було відмовлено в умовно-достроковому звільненні. Відтак, суд дійшов висновку, що поведінка засудженого за пів року не могла змінитися на стільки кардинально в позитивний бік, щоб стати підставою для його умовно-дострокового звільнення, оскільки лише працевлаштування та відбуття певної частини покарання не надають такого права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити подання установи виконання покарань про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування апеляційних вимог засуджений посилається на те, що суд не надав належної оцінки тому, що він за час відбування покарання, а саме більш як 3 роки 6 місяців, характеризується позитивно, працевлаштований у промисловій зоні, не порушував режим відбування покарання, не мав жодного стягнення та має 6 заохочень, а відтак він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці у повному обсязі довів своє виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити якою звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого, ухвалу суду першої інстанції вважала законною та обґрунтованою у зв'язку з чим просила залишити її без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не у повному обсязі, а тому, на думку апеляційного суду, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відмовляючи в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 суд першої інстанції послався на те, що за останні шість місяців поведінка засудженого не могла змінитися на стільки кардинально в позитивний бік, щоб стати підставою для його умовно-дострокового звільнення, оскільки лише працевлаштування та відбуття певної частини покарання не надають такого права.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки, як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 відбув більше ніж 2/3 строку покарання, за період відбування покарання характеризується позитивно, стягнень не мав, має 6 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, які почав отримувати з липня 2023 року, працевлаштований, до праці ставиться сумлінно, приймає участь в програмах диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Духовне відродження», визнає провину у скоєних злочинах, заборгованості за виконавчими листами не має, що, у своїй сукупності, на думку начальника державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)», свідчить про те, що ОСОБА_7 довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК України, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання, крім матеріально-правових підстав визначених у ст. 81 КК України, є встановлення судом факту, що особа довела своє виправлення. У даному випадку, колегія суддів вважає, що позитивні зміни у поведінці засудженого вже відбулись, що підтверджується прагненням до неухильного дотримання умов відбування покарання, проходження ним програм соціального виховання, залучення до праці та застосування дисциплінарних заохочень.
Отже, враховуючи позитивну характеристику засудженого ОСОБА_7 його ставлення до порядку та умов відбування покарання у виді позбавлення волі, наявність заохочення та відсутність стягнень, незначний залишок невідбутої частини покарання, у своїй сукупності свідчать про те, що мета покарання, визначена ч. 2 ст. 50 КК України у цьому випадку досягнута та засуджений не лише став на шлях виправлення, а й довів його, що є підставою для звільнення його від подальшого відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року, якою відмовлено в задоволенні подання установи про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий термін, а саме 4 місяці 23 дні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 09-00 годині 02 травня 2025 року.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4