про відмову у відкритті касаційного провадження
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/33668/24
адміністративне провадження № К/990/15561/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року
у справі №420/33668/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення з 01 березня 2005 року перерахунку пенсії за вислугу років, як бортовому оператору, який в польотах виконував спеціальні роботи за ШВП-221 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року;
- зобов'язати відповідача з 01 березня 2005 року перерахувати пенсію за вислугу років позивачу за ШВП-221 відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418 (далі - Порядок №418) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» від 09 серпня 2005 року №713 (далі - постанова КМУ №713)) у розмірі 59% від середньомісячного заробітку, визнання протиправної бездіяльності щодо непроведення з 02 березня 2019 року (при досягненні 60 річного віку відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 березня 2019 року у справі №617/1725/16-а) перерахунку пенсії позивача за ШВП-221 відповідно до пункту 7 Порядку №418 (в редакції постанови КМУ №713) у розмірі 79% від середньомісячного заробітку;
- зобов'язати відповідача перерахувати з 02 березня 2019 року пенсію позивачу за ШВП-221 відповідно до пункту 7 Порядку №418 (в редакції постанови №713) у розмірі 75% від середньомісячного заробітку;
- визнати протиправними дії відповідача та як такі, що суперечать положенням частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) при переданні заяви від 02 квітня 2024 року «про перерахунок пенсії» ОСОБА_1 для розгляду до неповноважного за територіальністю, а також не маючому повноважень структурному підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та зобов'язання утриматись від подібних дій (дізнався 23 квітня 2024 року);
- зобов'язати відповідача обчислити з 01 березня 2005 року різницю між перерахованими та раніше виплаченими сумами пенсії, нарахувати з 01 квітня 2005 року компенсацію втрати частини доходів та здійснити виплату різниці та компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 09 квітня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що копія постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року надійшла на його адресу 10 березня 2025 року, що підтверджується копією конверта П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0610236133497, яким направлено ОСОБА_1 копію постанови від 27 лютого 2025 року, надіслане судом 04 березня 2025 року та вручене адресату 10 березня 2025 року.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі колегія суддів виходила з такого.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вимоги до позовної заяви визначені статями 160, 161 КАС України.
Положеннями частин першої і другої статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 листопада 2024 року позов залишив без руху та встановив позивачу термін для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, заяви про поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду з відповідними доказами поважності підстав його пропуску, оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, копії позовної заяви та копії доданих до позовної заяви документів для відповідача у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Вказану ухвалу направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримано ним 13 листопада 2024 року.
У межах строку для усунення недоліків позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків, яке було обґрунтоване тим, що у зв'язку із посиленими обстрілами міста Одеси, позивачем прийнято рішення про тимчасову зміну місця проживання. Однак, всі документи позивача залишились у місті Одесі, через що він не встиг виконати вимоги ухвали суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року заяву про продовження процесуального строку задоволено та продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Зазначену ухвалу відправлено на адресу позивача 09 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку, однак 08 січня 2025 року конверт повернувся до суду як такий, що не був вручений, із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки станом на 15 січня 2025 року недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 15 січня 2025 року про повернення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалюючи постанову від 27 лютого 2025 року про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення ухвали суду першої інстанції без змін, вважав висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що ухвалений із дотриманням положень процесуального закону.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, з огляду на те, що позивач був позбавлений фізичної можливості отримати копію ухвали про продовження процесуального строку у зв'язку з тимчасовою зміною місця проживання, а також у зв'язку з неповідомленням його про надходження такого листа у поштове відділення. Позивач також зазначає, посилення обстрілів міста Одеси вплинуло на можливість отримання поштової кореспонденції у зв'язку з необхідністю перебування в безпечному місці.
Перевіривши судові рішення на наявність порушень процесуального закону в контексті зазначених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку про їх законність та обґрунтованість виходячи з такого.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання правомірності повернення апеляційної скарги з підстав неусунення її недоліків за обставин повернення до суду поштового конверту, яким направлялася ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою установи поштового зв'язку «За закінченням терміну зберігання» було предметом оцінки Верховного Суду, зокрема у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №215/452/23.
Так, у вищезазначеній справі Верховний Суд, серед іншого зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Також за висновком Верховного Суду у справі №215/452/23, як положення статті 126, так і положення статті 251 КАС України, регулюють порядок вручення судових документів (судових повісток, судових рішень) та передбачають однакові юридичні наслідки, які полягають в тому, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв'язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», з врахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, особа мала цікавитися результатами розгляду його клопотання та враховувати процесуальні строки на його розгляд. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
Висновки Верховного Суду у справі №215/452/23, на думку колегії суддів, є застосовними до обставин у цій справі.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року про продовження процесуального строку була надіслана на вказану ОСОБА_1 адресу, відомостей про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування позивач суд першої інстанції не повідомляв. Отже, судом першої інстанції дотримані положення статті 251 КАС України щодо направлення учасникам справи судових рішень з процесуальних питань.
Також, колегія суддів зазначає, що з введенням воєнного стану в України зміни до КАС України щодо перебігу процесуальних строків не вносилися; масовані обстріли ракетами й безпілотними літальними апаратами території України не вплинули на можливість подачі до суду відповідних позовних заяв, скарг, клопотань тощо.
Незважаючи на повітряні тривоги та обстріли населених пунктів, як суди так й інші державні установи продовжують працювати, в тому числі місті Одесі.
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 січня 2024 року у справі №752/16738/22, зазначено, що необхідність перебування в укритті під час повітряних тривог не свідчить про неможливість оскарження судового рішення у встановлений КАС України строк.
Отже, застосовуючи вищенаведений висновок Верховного Суду у даних правовідносинах, колегія суддів вважає, що постійні повітряні тривоги та необхідність перебування в безпечних місцях не позбавляє особу обов'язку дотримуватися процесуальних строків та своєчасно вчиняти процесуальні дії. Тільки лише за конкретних та обґрунтованих обставин такий строк може бути продовжений або поновлений.
Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про повернення позовної заяви позивачеві, вірно застосував положення статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.
Колегія суддів також враховує положення частини дев'ятої статті 169 КАС України, якими передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Колегія суддів також наголошує, що положеннями статті 59 Конституції України передбачено право кожної особи на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Аналогічного висновку щодо застосування положень статей 160, 161, 169 КАС України у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 28 січня 2019 року у справі №826/9635/18, від 29 січня 2025 року у справі №215/6192/24.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №420/33668/24.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №420/33668/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін