01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/13239/24 пров. № А/857/2981/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 140/13239/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт» до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису,
суддя в 1-й інстанції - Андрусенко О.О,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Луцьк
дата складання повного тексту рішення - 21 грудня 2024 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт» (далі - ТОВ «Містобудконцепт», позивач) звернулося з позовом до Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач) про визнання протиправним та скасування припису №1 (вих. №2304/02.1-09/2-24) від 18.10.2024.
Позивач вважав вказаний припис незаконним, протиправним, таким, що підлягає скасуванню, оскільки чинне законодавство в сфері охорони культурної спадщини, не визначає та не оперує таким терміном, як «щойно виявлена пам'ятка археології», який застосовано в оскаржуваному приписі; в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України відсутні записи про будь-які об'єкти на земельній ділянці у м. Луцьку по вул. Кафедральній, 13, кадастровий номер 0710100000:11:116:0004 які, відповідно, набули б статусу пам'ятки в розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини»; відсутні відомості про внесення будь-яких об'єктів на земельній ділянці у м. Луцьку по вулиці Кафедральній, 13, кадастровий номер 0710100000:11:116:0004 до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та відсутня будь-яка облікова документація щодо таких об'єктів; будівництво на вказаній земельній ділянці здійснюється на підставі проекту, погодженого центральним органом охорони культурної спадщини - Міністерством культури України, а дозвіл на проведення робіт на «охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України» з 01.01.2023 року - не вимагається; реалізація будівництва здійснюється після здійснення комплексу археологічних досліджень, що передувало проведенню будівельних робіт.
Також, позивачем зазначається про порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки посадовою особою органу державного нагляду (контролю) не було здійснено заходів державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання та не складено акт, у якому зазначено стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано припис Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 18.10.2024 № 1 (вих.2304/02.1-09/2-24).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобудконцепт» судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Відповідач - Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі № 140/13239/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду стосовно задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову якою, у задоволенні позову відмовити повністю.
Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації звертає увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки не врахував вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» та підстави винесення такого припису. Припис Департаменту від 18.10.2024 № 1 винесено на виконання вимог частини 1 статті 30 Закону, на підставі пункту 14 частини 1 статті 6 Закону та пункту 38 Положення, з урахуванням наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області», копію якого долучено до матеріалів справи. Згідно із зазначеним наказом до переліку нововиявлених об'єктів археологічної спадщини Волинської області м. Луцьк включено об'єкт «Луцьк-5, культурний шар IX-XVIII ст. на території ДІКЗ «Старий Луцьк». Однак, судом прийнято рішення лише на співставленні понять Припису на Закону, без врахування змісту вказаного наказу, який є ключовим у прийнятті рішення щодо зупинення робіт за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна,13. Враховуючи дату взяття на облік об'єкта культурної спадщини, частиною 2 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в редакції від 17.10.2008 №574- VI, визначено, що об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган. Таким чином, на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини поширюються усі норми Закону, які стосуються пам'яток. Крім того, аналіз чинних норм Закону засвідчує, що внесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України здійснюється шляхом їх реєстрації, тобто фіксації в спеціальному реєстрі на загальнодержавному рівні. Тоді як, предмет охорони об'єкт культурної спадщини набуває саме з монетну взяття його на облік. У випадку спірних правовідносин - з моменту внесення об'єкта культурної спадщини «Луцьк-5, культурний шар IX-XVIII ст. на території ДІКЗ «Старий Луцьк» до Переліку нововиявлених (щойно виявлених) об'єктів культурної спадщини м. Луцька відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області». Департамент звертає увагу суду апеляційної інстанції, що вимоги щодо необхідності забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини не залежать від факту його реєстрації в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України. Спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини здійснюють повноваження, спрямовані на збереження всіх об'єктів культурної спадщини, як щойно виявлених об'єктів, так і пам'яток, тобто незалежно від їх факту фіксації у вказаному реєстрі. Враховуючи вказане, вважаємо, що рішення суду про визнання Припису Департаменту від 18.10.2024 № 1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню через відсутність відомостей про об'єкт культурної спадщини «Луцьк-5, культурний шар IX-XVIII ст. на території ДІКЗ «Старий Луцьк» в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України є помилковим та безпідставним
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив представника товариства «Містобудконцепт» від 10.02.2025 року у якому спростовуються твердження наведені у поданій апеляційній скарзі. Представник товариства просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зокрема, опонентом Апелянта зазначено, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно взято до уваги та надано належну оцінку: - акту огляду земельної ділянки комунальної власності на вул. Кафедральній, 13 в м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:11:116:0004, площею 0,0779 га., складений 01.11.2024 працівниками Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради, яким встановлено, що при огляді земельної ділянки комунальної власності на вул. Кафедральній, 13 в м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:11:116:0004, площею 0,0779 га, порушень зі сторони ТОВ «Містобудконцепт» в частині земельного законодавства не виявлено (а.с.75). - акту візуального обстеження земельної ділянки комунальної власності на вул. Кафедральній, 13 в м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:11:116:0004, складений 01.11.2024 працівниками відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради, із залученням заступника директора ДП «НДЦ» «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України, яким комісійно встановлено, що будівництво житлово-офісного комплексу по вул. Кафедральна, 13 у м, Луцьку здійснюється з дотриманням норм пам'яткоохоронного законодавства України, в тому числі Закону України «Про охорону культурної спадщини» (а.с.69-71). Безпідставними є також твердження Апелянта про порушення норм процесуального права при відкритті провадження у справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про заміну відповідача Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації правонаступником - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (КОД ЄДРПОУ 45841565, адреса: Київський майдан, 9, Луцьк, Волинська область, 43000).
На стадії апеляційного провадження до апеляційного суду направлений висновок експерта Житомирського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України від 20.02.2025 року № СЕ-19/106-24/16632-ІА для долучення д матеріалів справи. Вказаний висновок долучений Управлінням культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, правовий статус якого охоплюється змістом ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 року.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, документи подані до суду апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.04.2024 Луцькою міською радою прийнято рішення №58/44 «Про надання ТОВ «Містобудконцепт» на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу (03.15) на вул. Кафедральній, 13 у м. Луцьку» (а.с.20-22).
25.07.2024 між ТОВ «Містобудконцепт» (орендар) та Луцькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, на вул. Кафедральній, 13 у м. Луцьку, кадастровий номер 0710100000:11:116:0004 (а.с.24-29).
У ТОВ «Містобудконцепт» наявні містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва «Будівництво житлово-офісного комплексу» від 08.10.2009 №721-3, які підтверджені наказом директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради від 16.08.2024 № 93-МУ «Про підтвердження наявності містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво житлово-офісного комплексу на вул. Кафедральна, 13 у м. Луцьку» (а.с.59-68).
При цьому, Міністерство культури України листом від 12.03.2012 №349/22/51-12 погодило проектну документацію щодо будівництва житлово-офісного комплексу по вул. Кафедральній, 13 у м. Луцьку (а.с.37).
Наказом Департаментом культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації від 18.10.2024 №613 утворено комісію з проведення періодичного моніторингу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини (культурний шар ІХ-ХVІІІ ст. на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку), взятого на облік відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151, в межах земельної ділянки, що за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 13. Крім того, даним наказом зобов'язано комісію провести 18.10.2024 періодичний моніторинг щойно виявленого об'єкта культурної спадщини (культурний шар ІХ-ХVІІІ ст. на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку), взятого на облік відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151, в межах земельної ділянки, що за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 13 та за результатами скласти акт візуального обстеження та здійснити фотофіксацію пам'ятки (а.с.128 зворот-129).
18.10.2024 Департаментом культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації на виконання вимог частини першої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», діючи в межах повноважень, визначених пунктом 14 частини першої статті 6 Закону та пунктом 38 Положення про Департамент культури, молоді та спорту обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 29.02.2024 №95, за результатами опрацювання відкритих джерел щодо проведення нового будівництва житлово-офісного комплексу за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 13, на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:116:004, яка знаходиться на території щойно виявленої пам'ятки археології Луцьк-5 (взято на облік відповідно до наказу управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151) щодо ТОВ «Містобудконцепт» було винесено припис №1 (а.с.10), яким вказано негайно припинити проведення будь-яких будівельних та земляних робіт на території щойно виявленої пам'ятки археології Луцьк-5 на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку, які проводяться без попередніх археологічних розвідок та необхідної дозвільної документації. Крім того, вказано вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Крім того, Департаментом культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації складено акт візуального обстеження від 18.10.2024, у якому вказано про порушення частини першої та другої статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що ймовірно призвело до руйнування, знищення чи пошкодження об'єкта культурної спадщини. Початок будівельних робіт на території щойно виявленого об'єкта археології без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (а.с.130).
Листом-відповіддю від 01.11.2024 на припис №1 від 18.10.2024 ТОВ «Містобудконцепт» надано пояснення та інформацію про законність проведення робіт та запропоновано скасувати припис №1 від 18.10.2024 своїм рішенням (а.с.12-15).
Позивач, не погоджуючись із приписом відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний припис від 18.10.2024 №1 (вих. №2304/02.1-09/2-24) прийнято відповідачем без дотримання передбачених статтею 2 КАС України принципів, зокрема не обґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому підлягає скасуванню.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III), яким встановлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону №1805-III, культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з статтею 2 Закону №1805-III за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні; історичні; об'єкти монументального мистецтва; об'єкти архітектури; об'єкти містобудування; об'єкти садово-паркового мистецтва; об'єкти науки і техніки.
Частиною першої статті 3 Закону №1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до підпунктів 1, 6, 14 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Статтею 13 Закону №1805-III визначено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об'єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Відповідно до пункту 38 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 29.02.2024 №95, основними завданнями Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, молоді, фізичної культури та спорту є, зокрема, видання приписів щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозволів або з відхиленням від них.
Згідно з статтею 30 Закону №1805-III органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Як встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним приписом вимагається від Позивача негайно припинити проведення будь-яких будівельних та земляних робіт на території щойно виявленої пам'ятки археології Луцьк-5 на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку, які проводяться без попередніх археологічних розвідок та необхідної дозвільної документації.
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» визначено, що пам'ятка археології (далі - археологічна пам'ятка) - це археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Відповідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та водою.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» до повноважень Відповідача віднесено видання розпоряджень і приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо такі роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Тобто з наведених положень Закону України «Про охорону археологічної спадщини», слідує, що дозвіл видається саме на проведення археологічних розвідок, розкопок, дослідження решток життєдіяльності людини і не стосується здійснення будівельної діяльності, дозвіл видається щодо конкретного об'єкта - пам'ятки археології, статусу якого набуває виключно той об'єкт, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, Відповідач уповноважений видавати приписи щодо припинення робіт виключно щодо об'єктів, занесених до реєстру. Як правильно встановлено судом і не оспорюється Апелянтом, відомостей про те, що безпосередньо такий об'єкт, як «пам'ятка археології Луцьк-5 на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку» або конкретна земельна ділянка в м. Луцьку по вул. Кафедральна, 13 занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Відповідач суду не надав, що відповідно, виключає наявність у нього повноважень на видання припису щодо припинення будівельних робіт. Натомість в матеріалах справи наявний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.04.2021 № 242, яким визначено межі історичного ареалу.
Згідно пп. 38 п. 5 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, повноваження Відповідача обмежуються виданням приписів виключно щодо пам'яток місцевого значення. Такі ж повноваження Відповідача визначені пп. 12, 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини». В свою чергу, згідно п.п. 15, 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видання приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них - є виключною компетенцією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, тобто - Міністерства культури та стратегічних комунікації України. Згідно Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878, м. Луцьк внесено до вказаного Списку.
Стосовно тверджень Відповідача про те, що земельна ділянка розташована в «зоні щойно виявленого об'єкта культурної спадщини Луцьк-5», то судом встановлено, що територія щойно виявленого об'єкта «Луцьк-5. Культурний шар IX-XVIII ст.; на території ДІКЗ «Старий Луцьк»», який внесено до переліку щойно виявлених пам'яток наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 151, не визначена та його межі не встановлені. Ці обставини встановлені і підтверджуються листом Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради листом від 27.11.2024 №10-8/259/2024 (а.с.190 зворот-192), та листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 20.12.2021 № 15253/6.11.1 (а.с.200).
При цьому, як у відзиві на позов, так і в апеляційні скарзі сам Відповідач і стверджує, що щойно виявлений об'єкт культурної спадщини Луцьк-5, (культурний шар ІХ-XVIII ст. на території Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку) є зоною охорони археологічного культурного шару і саме з цих підстав ним винесено оспорюваний припис.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об'єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Тобто поняттям «зона охорони» охоплюється і поняття «зони охорони археологічного культурного шару». До 01.01.2023 р. ч. 7 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачала, що: «На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини».
Згідно абз. 2 п. 1 р. «Прикінцеві Положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», частина сьома статті 32 цього Закону втрачає чинність з 1 січня 2023 року. Тому, як правильно констатував суд першої інстанції, починаючи з 01.01.2023 заборона на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, припинила свою дію. Відтак, з 01.01.2023 р. дозвіл відповідного органу охорони культурної спадщини на містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи у межах «зони охорони археологічного культурного шару» не вимагається.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 26.11.2012 р. №160 було внесено до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області «підвали житлових будівель-кам'яниць втраченої історичної забудови м. Луцька XVI-XVII ст. (м. Луцьк Кафедральна, 13)». Тобто конкретний об'єкт - підвали на території вказаної земельної ділянки були внесені до переліку і могли з 26.11.2012 вважатись такими, що набули статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини в розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини». Однак, наказом № 160 від 26.12.2017 року Волинської обласної Державної адміністрації скасований наказ Управління культури Облдержадміністрації № 160 від 26.11.2012 року «Про доповнення переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Волинської області». Відтак, з 26.12.2017 р. і на даний час об'єкти за адресою м. Луцьк, вул. Кафедральна, 13 не мають статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини і, тим більше «щойно виявленої пам'ятки археології». Відповідач безпідставно ототожнює об'єкт по вул. Кафедральній, 13, який вже втратив охоронюваний статус із «Луцьк-5», адже саме Відповідач цей об'єкт відмежував від «Луцьк-5», так як вносив до переліку окремим наказом під окремим номером і скасовував відповідний статус також окремо. При цьому безпідставними є також покликання Апелянта рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини 20.12.2017 № 3 за наслідками якої прийнято наказ № 160 від 26.12.2017 року.
Як встановлено судом першої інстанції археологічні дослідження на зазначеній земельній ділянці проводилися Дочірнім підприємством ДП «НДЦ» «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України «Волинські Старожитності» у 2013 році з подальшим продовженням та завершенням у 2024 році ДП «НДЦ» «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України. Вказані обставини встановлені на підставі листа від 25.06.2013 №99/1-07 у якому Дочірнє підприємство ДП «НДЦ» «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України «Волинські Старожитності» повідомило, що у зв'язку із завершенням археологічних досліджень на земельній ділянці у м. Луцьку, вул. Кафедральна, 13, враховуючи наявність ґрунтових вод, можливе проведення будівельних робіт, згідно проекту (а.с.36).
Також, суд зауважує, що у ТзОВ «Містобудконцепт» наявні містобудівні умови та обмеження на об'єкт будівництва «Будівництво житлово-офісного комплексу» від 08.10.2009 №721-3, які підтверджені наказом директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради від 16.08.2024 №93-МУ «Про підтвердження наявності містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво житлово-офісного комплексу на вул. Кафедральна, 13 у м. Луцьку» (а.с.59-68).
Безпосередньо проект «Будівництво житлово-офісного комплексу у м. Луцьку по вулиці Кафедральній, 13» реалізовується згідно погодження центрального органу охорони культурної спадщини (Міністерство культури України, лист-погодження від 12.03.2012 №349/22/51-12) на підставі висновку Управління культури і туризму Волинської ОДА від 13.10.2011 №869/5/2-11, погодження Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку від 10.01.12 та історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого у встановленому порядку.
Відтак, проведення ТзОВ «Містобудконцепт» будівельних робіт на об'єкті будівництва «Нове будівництво житлово-офісного комплексу на вул. Кафедральна, 13 у м. Луцьку» здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Матеріали справи не містять відомості про наявність вироку у кримінальній справі чи будь-якого іншого кінцевого рішення у кримінальній справі.
Безпідставними є також твердження Апелянта про порушення норм процесуального права при відкритті провадження у справі. Згідно ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 КАС України, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись статтями ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 140/13239/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник