Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1303/25
Номер провадження: 1-кп/511/243/25
01.05.2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 (дистанційно),
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, та в режимі відеоконференції з ДУ "Київський слідчий ізолятор" клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженні №22025000000000172, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новоукраїнка Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.10.2023 року за ч. 2 ст.310 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.332 КК України.
22.04.2025 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Офісу генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025000000000172, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.332 КК України.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 01.05.2025 року.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов'язків, строк якого спливає 15.05.2025 року.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав письмове клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання, в якому зазначено про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, оскільки сторона обвинувачення вважає, що ризики, що передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали та не зменшилися.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , перебуваючи в режимі ВКЗ, заперечував проти клопотання прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважає, що прокурором в повній мірі недоведено ризики на які він посилається та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або альтернативний запобіжний захід у виді застави, але у зменшеному розмірі ніж було визначено слідчим суддею, з огляду на матеріальний стан обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який перебував в режимі ВКЗ з ДУ "Київський слідчий ізолятор", підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання доцільності обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Наразі стороною обвинувачення доведено, а стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України і які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та інше.
Переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у зв'язку з ти, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі з використанням можливості для нелегального перетину державного кордону, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованих йому особливо тяжкого злочину у цьому кримінальному провадженні, та обізнаності останнього про способи та методи нелегального перетину державного кордону, також, у держави наразі з об'єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій. Крім того, ОСОБА_4 12.10.2023 засуджений за вчинення кримінального правопорушення передбачене ч. 2 ст. 310 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, а також останній перебуває на обліку у лікаря нарколога на «Д» обліку з 2018 року, діагноз «Опіоїдна залежність». При визначенні імовірності переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у інкримінованому злочині. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні підтверджується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків шляхом їх безпосереднього допиту, водночас суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку передбаченому ст. 225 КПК України, а також із врахуванням того, що на даний час не встановлено всіх осіб задіяних у вчинені кримінального правопорушення, а також в силу тяжкості покарання що йому загрожує, чим може примусити до зміни показань чи до відмови від їх надання, а також узгодження позиції із іншими не встановленими на даний час особами.
ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адже останній, ознайомившись із повідомленням про підозру, доказами, долученими до цього клопотання слідчого, може повідомити нині невстановленим спільникам про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали йому відомі під час досудового розслідування, що може ускладнити притягнення до відповідальності всіх винних осіб. Окрім того, у зв'язку з тим, що досудове розслідування триває, підозрюваному стало відомо про широке коло обставин встановлених під час досудового розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення, аніж ті, що йому були відомі до моменту повідомлення про підозру.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , полягає у тому, що з врахуванням обставин вчиненого злочину є підстави вважати, що неправомірні дії ОСОБА_4 , носять непоодинокий характер. Зокрема, характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризики, встановленні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не відпали та захисником не надано доказів про їх зменшення, або про те що вони перестали існувати.
При цьому суд наголошує, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Суд враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов'язків.
Водночас суд вважає необхідним зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК.
При цьому, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, врахувавши підстави та обставини, передбачені статтями 177 - 178 КПК України, суд прийшов до висновку, що прокурором доведено про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на Обвинуваченого обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Вказаний розмір застави буде відповідати практиці ЄСПЛ, зокрема, у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
На даний час судом не встановлено підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою або зменшення раніше визначеного розміру застави, а тому суд залишає поза увагою доводи сторони захисту.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, суд-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженню №22025000000000172, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 ч.2 ст.15, ч.2 ст.332 КК України, - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29 червня 2025 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.
Одночасно визначити розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року) в сумі 242 240,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- не відлучатись із населеного пункту, де проживає, без дозволу прокурора або суду;
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
-повідомляти , прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-заборонити спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Визначити строк дії обов'язків у разі внесення застави - до 29 червня 2025 року (включно).
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України - для виконання, прокурору та обвинуваченому ОСОБА_4 , - до відома.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 01 травня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1